Постанова

від 07.11.2014 по справі 2а-1911/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року місто Київ № 2а-1911/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області доПриватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київської області (з урахуванням заміни позивача його правонаступником), звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» (з урахуванням заміни відповідача його правонаступником), Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду (суддя Старова Н.Е.) від 19.11.2009 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Старова Н.Е.) від 23.06.2011 провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 адміністративну справу № 2а-1911/10/1070 прийнято до провадження та зобов'язано сторони негайно повідомити суд про результати розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К9991/20918/11.

Встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 № К/9991/20918/11 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-1322/10/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (справі присвоєно № 810/5846/14).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму 43 763, 00 гривень, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між Приватним акціонерним товариством «Білоцерківське птахопідприємство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самшит».

Суд звертає увагу, що хоча позивач і визначив відповідачами по справі як Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство», так і Товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит», позовні вимоги заявлені лише до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство».

У судовому засіданні 04.11.2014 представниками як позивача так і відповідача - Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 810/5846/14, предметою розгляду якої є скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотань, враховуючи відсутність підстав, передбачених у пункті 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні будь-які об'єктивні обставини, які б свідчили про неможливість вирішення даної справи до вирішення справи № 810/5846/14.

В призначений день та час 07.11.2014 до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» до суду повертаються конверти з відміткою відділу поштового зв'язку: «підприємство не існує».

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» (код ЄДРПОУ 19405691) зареєстроване 22.09.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу № 1 328 120 0000 000447 та є правонаступником Білоцерківського акціонерного птахопідприємства, яке було зареєстроване Розпорядженням Представника Президента України в Білоцерківському районі 28.12.1992 за № 151, реєстраційний номер 204-209АП.

В подальшому Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» було перереєстроване в Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство».

ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство» взято на податковий облік в Білоцерківській ОДПІ 10.04.1992 та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 26.09.2006 № 13536107, видане Білоцерківською ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Білоцерківської ОДПІ було проведено з 27.07.2009 по 30.07.2009 невиїзну перевірку з питань правових відносин ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» код за ЄДРПОУ 19405691 з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», код за ЄДРПОУ 20539936, з СВК «Лан», код за ЄДРПОУ 32144810, з ТОВ «СІ-1», код ЄДРПОУ 33574969, з ТОВ «Самшит», код за ЄДРПОУ 21451052 та з ТОВ «Діброваагроплюс», код за ЄДРПОУ 33556630 за період з 01.10.2006 по 30.09.2008.

За результатами перевірки Білоцерківською ОДПІ було складено Акт від 31.07.2009 № 2627/23-2-19405691/154.

Перевіркою було встановлено порушення ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» вимог пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та абзацу 2 пункту 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 220, 00 гривень, в тому числі за грудень 2006 року в сумі 46 447, 00 гривень, за липень 2008 року в сумі 8 080, 00 гривень, за серпень 2008 року в сумі 7, 00 гривень, вересень 2008 року в сумі 686, 00 гривень; не перераховано на окремий спецрахунок кошти на загальну суму 227 225, 00 гривень, в тому числі за вересень 2007 року на суму 88 514, 00 гривень, за жовтень 2007 року на суму 4 733, 00 гривень, за листопад 2007 року на суму 458, 00 гривень, за лютий 2008 року на суму 106 761, 00 гривень, за березень 2008 року на суму 10 661, 00 гривень, за травень 2008 року на суму 1 020, 00 гривень, за серпень 2008 року на суму 3 120, 00 гривень, за вересень 2008 року на суму 11 958, 00 гривень та зменшено суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку р. 24 по скороченій декларації п. 11.21 за вересень 2008 року в розмірі 593, 00 гривень., та р. 24 по скороченій декларації п. 11.29 за вересень 2008 року в розмірі 221, 00 гривень.

На підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання - 310 055, 00 гривень, в тому числі за основним платежем - 55 220, 00 гривень та штрафними санкціями - 254 835, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в судовому порядку. За результатами розгляду справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було винесено постанову від 19.01.2010 у справі № 2а-1322/10/1070, якою позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-1322/10/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На даний час рішення у справі № 810/5846/14 (номер справи після перерозподілу) законної сили не набрало.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що 01.03.2008 ТОВ «Самшит» поставило до ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» комбікорм в кількості 14 588 кг, на загальну суму 43 763, 00 гривень, в тому числі ПДВ (20%). Ціна за одиницю товару 3, 00 гривень, разом з ПДВ (20%). Згідно видаткової накладної № 111 від 01.03.2007 та податкової накладної № 111 від 01.03.2007.

Зазначив, що розрахунок позивача з ТОВ «Самшит» виконано готівкою, що підтверджує ТОВ «Самшит» своєю квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 43 673, 00 гривень.

У виданій накладній на відвантаження товару та податковій накладній ТОВ «Самшит» описано, що товар отримувався через ОСОБА_1, також на накладних є його підпис та печатка підприємствами.

Також відповідач зазначив, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» є виробником с/г продукції та знаходиться на спеціальному режимі оподаткування. Крім того, відповідач звільнений від нарахування та сплати податку на прибуток, тому не зацікавлений в завищенні валових витрат. Відносно ПДВ, підприємство відповідача його нараховує та відображає в спеціальних податкових деклараціях, але не перераховує до бюджету, а залишає у власне використання на своїх спеціальних рахунках в банку, згідно пункту 11.21 та пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» додаткової інформації та документів про факти укладання договорів з ТОВ «Самшит» Білоцерківській ОДПІ надано не було.

Білоцерківською ОДПІ були надіслані запити до управління оподаткування обласних організацій ДПА в Київській області від 20.02.2009 806/7/23-2/209, від 16.04.2009 № 1908/7/23-2/560 та від 25.06.2009 № 2816/7/23-2/859 щодо проведення перевірки та підтвердження отриманих у платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства ТОВ «Самшит» (код за ЄДРПОУ 32144810) по ланцюгу постачання ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».

В отриманих відповідях від управління оподаткування обласних організацій ДПА в Київській області від 22.04.2009 № 3961/7/38-132/675 та від 07.07.2009 № 6415/7/38-130/1264 зазначено, що згідно наданого пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ «Самшит» ОСОБА_1, ТОВ «Самшит», взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало (а.с. 102, Том І). Відповідно, податкова накладна № 111 від 01.03.2008 та видаткова накладна № 111 від 01.03.2008 не виписувались.

Крім того, згідно відповіді від 07.07.2009 № 6415/7/38-130/1264, 25.09.1997 ТОВ «Самшит» було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13200980 серія НВ 884936, яке було анульовано по заяві платника 31.12.1997. З 2000 року підприємство є платником єдиного податку. З 17.12.2007 підприємству було видане свідоцтво платника податку на додану вартість № 100083492, яке було анульоване 26.03.2008. Станом на 07.07.2009 ТОВ «Самшит» не є платником податку на додану вартість.

Білоцерківською ОДПІ було встановлено, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» включено до реєстру отриманих податкових накладних та до податкового кредиту у березні місяці 2008 року в сумі 7 294 гривень суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Самшит».

При проведенні перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, придбаної у ТОВ «Самшит».

Відділом проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб керівнику ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» направлялися запити від 18.02.2009 № 3679/10/23-2-035/150, від 19.02.2009 № 3759/10-23-2/151, від 11.03.2009 № 7007/10/23-2/241 щодо надання належним чином завірених копій документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, по яких було отримано або відвантажено товар, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договори на придбання та реалізацію ТМЦ, тощо.

Керівником підприємства було відмовлено у наданні та вилученні копій документів, в результаті чого складено Акт від 13.03.2009 № 58/23-2-032 щодо відмови від надання завірених копій документів по результатах планової виїзної перевірки посадовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».

Керівником підприємства у відповідь на запит від 18.02.2009 № 3679/10/23-2-035/150 було надано пояснення щодо виявлених розбіжностей при звірці податкової звітності з податку на додану вартість та підтверджено факт взаємовідносин з контрагентами, по яким виявлено розбіжності. Але належним чином завірених документів, які підтверджують взаємовідносини з підприємством не надано.

Керівником підприємства у відповідь на запит від 13.03.2009 № 7129/10/23-2/248 було надано лист про відмову у наданні завірених належним чином документів.

Лист від 11.03.2009 № 7007/10/23-2/241 працівниками відділу було направлено поштою з повідомленням про вручення. Лист повернувся до Білоцерківської ОДПІ з відміткою про відмову адресата від одержання листа.

Позивач вважає, що встановлені в Акті перевірки обставини свідчать про нікчемність правочину між ПАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ТОВ «Самшит» і просить суд стягнути суму, отриману за нікчемним правочином у дохід держави, що і є предметом розгляду даного адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, за приписами частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З урахуванням викладеного, для вирішення даної справи необхідно вирішити наступні питання:

чи мав місце факт укладення правочину;

чи є правочин, укладений відповідачем з його контрагеном, нікчемним, тобто, чи вчинено його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи порушує він публічний порядок;

чи є інші умови для застосуваня наслідків нікчемного правочину, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України (наявність умислу у сторін правочину, об'єкту стягнення, у разі визнання правочину нікчемним) та статтею 250 Господарського кодексу України (не сплинув строк для застосування адміністративно-господарських санкцій).

Таким чином, однією із обов'язкових умов для застосування цих санкцій є укладення правочину з такою метою.

При цьому, слід зазначити, що наслідки нікчемного правочину можуть бути застосовані лише в тому випадку, коли існував факт укладення правочину, який в силу закону вважається нікчемним

У свою чергу, за відсутності факту укладення такого правочину не можуть бути застосовані й наслідки нікчемності даного правочину.

Як було встановлено судом і жодними належними доказами не спростовано, враховуючи пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ «Самшит» щодо відсутності взаємовідносин з ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство», ТОВ «Самшит» не включало до складу податкових зобов'язань за березень 2008 року поставку товару за податковою накладною від 01.03.2008 № 111, податкова накладна не може в даному випадку вважатися первинним бухгалтерським документом. Це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в дохід держава, відсутні.

Суд також звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, у відповідності з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки адміністративний позов податковим органом був поданий 18.11.2009, а спірні правочини між ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ТОВ «Самшит» мали місце (суд виходить з дати податкової накладної від 01.03.2008 № 111) ще у березня 2008, у задоволені позовних вимог щодо застосування наслідків, які передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, слід відмовити ще й з цих підстав.

Водночас, суд зазначає, що якщо суб'єкт господарювання без жодних правових і фактичних підстав сформував податковий кредит, це свідчить про навмисне викривлення у бухгалтерському обліку результатів фінансової господарської діяльності та ухилення від сплати податків. У разі виявлення таких обставин, податковий орган має визначити суб'єкту господарювання податкове зобов'язання та застосувати штрафні фінансові санкції, що і було зроблено останнім шляхом винесення податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0, в тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ «Самшит».

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.