Ухвала

від 26.02.2015 по справі 2а-1911/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1911/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином. Свої позовні вимоги мотивував тим, що встановлені в Акті перевірки обставини свідчать про нікчемність правочину між ПАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ТОВ «Самшит» і просив суд стягнути суму, отриману за нікчемним правочином у дохід держави, що і є предметом розгляду даного адміністративного позову.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» (код ЄДРПОУ 19405691) зареєстроване 22.09.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу №1 328 120 0000 000447 та є правонаступником Білоцерківського акціонерного птахопідприємства, яке було зареєстроване Розпорядженням Представника Президента України в Білоцерківському районі 28.12.1992 за №151, реєстраційний номер 204-209АП.

В подальшому Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» було перереєстроване в Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство».

ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство» взято на податковий облік в Білоцерківській ОДПІ 10.04.1992 та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 26.09.2006 №13536107, видане Білоцерківською ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Білоцерківської ОДПІ було проведено з 27.07.2009 по 30.07.2009 невиїзну перевірку з питань правових відносин ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» код за ЄДРПОУ 19405691 з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», код за ЄДРПОУ 20539936, з СВК «Лан», код за ЄДРПОУ 32144810, з ТОВ «СІ-1», код ЄДРПОУ 33574969, з ТОВ «Самшит», код за ЄДРПОУ 21451052 та з ТОВ «Діброваагроплюс», код за ЄДРПОУ 33556630 за період з 01.10.2006 по 30.09.2008.

За результатами перевірки Білоцерківською ОДПІ було складено Акт від 31.07.2009 №2627/23-2-19405691/154.

Перевіркою було встановлено порушення ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» вимог пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та абзацу 2 пункту 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 220, 00 гривень, в тому числі за грудень 2006 року в сумі 46 447, 00 гривень, за липень 2008 року в сумі 8 080, 00 гривень, за серпень 2008 року в сумі 7, 00 гривень, вересень 2008 року в сумі 686, 00 гривень; не перераховано на окремий спецрахунок кошти на загальну суму 227 225, 00 гривень, в тому числі за вересень 2007 року на суму 88 514, 00 гривень, за жовтень 2007 року на суму 4 733, 00 гривень, за листопад 2007 року на суму 458, 00 гривень, за лютий 2008 року на суму 106 761, 00 гривень, за березень 2008 року на суму 10 661, 00 гривень, за травень 2008 року на суму 1 020, 00 гривень, за серпень 2008 року на суму 3 120, 00 гривень, за вересень 2008 року на суму 11 958, 00 гривень та зменшено суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку р. 24 по скороченій декларації п. 11.21 за вересень 2008 року в розмірі 593, 00 гривень., та р. 24 по скороченій декларації п. 11.29 за вересень 2008 року в розмірі 221, 00 гривень.

На підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання - 310 055, 00 гривень, в тому числі за основним платежем - 55 220, 00 гривень та штрафними санкціями - 254 835, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в судовому порядку. За результатами розгляду справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було винесено постанову від 19.01.2010 у справі № 2а-1322/10/1070, якою позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 №2858/0004090232/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-1322/10/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На даний час рішення у справі №810/5846/14 (номер справи після перерозподілу) законної сили не набрало.

Відповідач, зазначив, що 01.03.2008 ТОВ «Самшит» поставило до ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» комбікорм в кількості 14 588 кг, на загальну суму 43 763, 00 гривень, в тому числі ПДВ (20%). Ціна за одиницю товару 3, 00 гривень, разом з ПДВ (20%). Згідно видаткової накладної № 111 від 01.03.2007 та податкової накладної № 111 від 01.03.2007.

Крім того, вказав про те, що розрахунок позивача з ТОВ «Самшит» виконано готівкою, що підтверджує ТОВ «Самшит» своєю квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 43 673, 00 гривень.

У виданій накладній на відвантаження товару та податковій накладній ТОВ «Самшит» описано, що товар отримувався через ОСОБА_2, також на накладних є його підпис та печатка підприємствами.

Також відповідач зазначив, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» є виробником с/г продукції та знаходиться на спеціальному режимі оподаткування. Крім того, відповідач звільнений від нарахування та сплати податку на прибуток, тому не зацікавлений в завищенні валових витрат. Відносно ПДВ, підприємство відповідача його нараховує та відображає в спеціальних податкових деклараціях, але не перераховує до бюджету, а залишає у власне використання на своїх спеціальних рахунках в банку, згідно пункту 11.21 та пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» додаткової інформації та документів про факти укладання договорів з ТОВ «Самшит» Білоцерківській ОДПІ надано не було.

Білоцерківською ОДПІ були надіслані запити до управління оподаткування обласних організацій ДПА в Київській області від 20.02.2009 806/7/23-2/209, від 16.04.2009 №1908/7/23-2/560 та від 25.06.2009 №2816/7/23-2/859 щодо проведення перевірки та підтвердження отриманих у платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства ТОВ «Самшит» (код за ЄДРПОУ 32144810) по ланцюгу постачання ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».

В отриманих відповідях від управління оподаткування обласних організацій ДПА в Київській області від 22.04.2009 №3961/7/38-132/675 та від 07.07.2009 №6415/7/38-130/1264 зазначено, що згідно наданого пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ «Самшит» ОСОБА_2, ТОВ «Самшит», взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало. Відповідно, податкова накладна №111 від 01.03.2008 та видаткова накладна №111 від 01.03.2008 не виписувались.

Крім того, згідно відповіді від 07.07.2009 №6415/7/38-130/1264, 25.09.1997 ТОВ «Самшит» було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13200980 серія НВ 884936, яке було анульовано по заяві платника 31.12.1997. З 2000 року підприємство є платником єдиного податку. З 17.12.2007 підприємству було видане свідоцтво платника податку на додану вартість № 100083492, яке було анульоване 26.03.2008. Станом на 07.07.2009 ТОВ «Самшит» не є платником податку на додану вартість.

Білоцерківською ОДПІ було встановлено, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» включено до реєстру отриманих податкових накладних та до податкового кредиту у березні місяці 2008 року в сумі 7 294 гривень суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Самшит».

При проведенні перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, придбаної у ТОВ «Самшит».

Відділом проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб керівнику ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» направлялися запити від 18.02.2009 №3679/10/23-2-035/150, від 19.02.2009 №3759/10-23-2/151, від 11.03.2009 №7007/10/23-2/241 щодо надання належним чином завірених копій документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, по яких було отримано або відвантажено товар, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договори на придбання та реалізацію ТМЦ, тощо.

Керівником підприємства було відмовлено у наданні та вилученні копій документів, в результаті чого складено Акт від 13.03.2009 №58/23-2-032 щодо відмови від надання завірених копій документів по результатах планової виїзної перевірки посадовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».

Керівником підприємства у відповідь на запит від 18.02.2009 №3679/10/23-2-035/150 було надано пояснення щодо виявлених розбіжностей при звірці податкової звітності з податку на додану вартість та підтверджено факт взаємовідносин з контрагентами, по яким виявлено розбіжності. Але належним чином завірених документів, які підтверджують взаємовідносини з підприємством не надано.

Керівником підприємства у відповідь на запит від 13.03.2009 №7129/10/23-2/248 було надано лист про відмову у наданні завірених належним чином документів.

Лист від 11.03.2009 №7007/10/23-2/241 працівниками відділу було направлено поштою з повідомленням про вручення. Лист повернувся до Білоцерківської ОДПІ з відміткою про відмову адресата від одержання листа.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, за приписами частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З урахуванням викладеного, для вирішення даної справи необхідно вирішити наступні питання: - чи мав місце факт укладення правочину; - чи є правочин, укладений відповідачем з його контрагеном, нікчемним, тобто, чи вчинено його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи порушує він публічний порядок; - чи є інші умови для застосуваня наслідків нікчемного правочину, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України (наявність умислу у сторін правочину, об'єкту стягнення, у разі визнання правочину нікчемним) та статтею 250 Господарського кодексу України (не сплинув строк для застосування адміністративно-господарських санкцій).

Таким чином, однією із обов'язкових умов для застосування цих санкцій є укладення правочину з такою метою.

При цьому, слід зазначити, що наслідки нікчемного правочину можуть бути застосовані лише в тому випадку, коли існував факт укладення правочину, який в силу закону вважається нікчемним

У свою чергу, за відсутності факту укладення такого правочину не можуть бути застосовані й наслідки нікчемності даного правочину.

Як було встановлено і жодними належними доказами не спростовано, враховуючи пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ «Самшит» щодо відсутності взаємовідносин з ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство», ТОВ «Самшит» не включало до складу податкових зобов'язань за березень 2008 року поставку товару за податковою накладною від 01.03.2008 № 111, податкова накладна не може в даному випадку вважатися первинним бухгалтерським документом. Це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в дохід держава, відсутні.

Необхідно також звернути увагу, що згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, у відповідності з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки адміністративний позов податковим органом був поданий 18.11.2009, а спірні правочини між ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ТОВ «Самшит» мали місце (суд виходить з дати податкової накладної від 01.03.2008 №111) ще у березня 2008, у задоволені позовних вимог щодо застосування наслідків, які передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, слід відмовити ще й з цих підстав.

Водночас, якщо суб'єкт господарювання без жодних правових і фактичних підстав сформував податковий кредит, це свідчить про навмисне викривлення у бухгалтерському обліку результатів фінансової господарської діяльності та ухилення від сплати податків. У разі виявлення таких обставин, податковий орган має визначити суб'єкту господарювання податкове зобов'язання та застосувати штрафні фінансові санкції, що і було зроблено останнім шляхом винесення податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 №2858/0004090232/0, в тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ «Самшит».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року №К/9991/605/12.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 березня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 26 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.