Постанова

від 11.11.2014 по справі 910/18132/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 910/18132/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від прокуратури: Греськів І.І. - посвідчення від 05.09.12;

від позивача: Варакіна О.В. - довіреність б/н від 28.10.14;

Волковецький Д.С. - довіреність б/н від 28.10.14;

від відповідача: Кононеко В.І. - довіреність № 11/032-14 від 27.06.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Національної спілки письменників України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р.

у справі № 910/18132/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал"

до Національної спілки письменників України

за участю Прокуратури міста Києва

про виділ у натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної спілки письменників України (з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог від 10.09.2014 року та заяву про зміну позовних вимог від 11.09.2014 року) про: виділ у натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності; припинення права спільної часткової власності на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" Ѕ частки нежитлового приміщення; визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, будинок 2, а саме: приміщення підвалу 2) площею 19,6 кв. м., приміщення 3) площею 16,3 кв. м., приміщення 4) площею 47,5 кв. м., приміщення 5) площею 9,2 кв. м., приміщення 6) площею 6,1 кв. м., приміщення 7) площею 8,3 кв. м., приміщення 8) площею 9,6 кв. м., приміщення 9) площею 7,5 кв. м., приміщення 1-го поверху 1) площею 99,1 кв. м., приміщення 2) площею 19,5 кв. м., приміщення 3) площею 3,2 кв. м., приміщення 4) площею 2,0 кв. м., приміщення 5) площею 2,0 кв. м., приміщення 6) площею 3,2 кв. м., приміщення 7) площею 2,0 кв. м., приміщення 8) площею 2,0 кв. м., приміщення 9) площею 11,4 кв. м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/18132/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" до Національної спілки письменників України задоволено повністю, в частині вимоги про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення можливих варіантів виділу в натурі частки нежитлового приміщення провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Національна спілка письменників звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року по справі № 910/18132/14 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга Національної спілки письменників України вмотивована тим, що рішення протиправне, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Національна спілка письменників України в своїй скарзі зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, ухвалу про порушення розгляду справи від 01.09.2014 року на 11.09.2014 року отримала лише 15.09.2014 року.

Також Національної спілки письменників України, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом не дотримані вимоги Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України щодо досудового врегулювання господарських спорів.

Апеляційна скарга Національної спілки письменників України вмотивована також тим, що суд першої інстанції вказує на законність правочину щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2014 року.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги Національної спілки письменників України посилається на те, що охоронний договір між покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" не укладений та укладений не може бути, оскільки об'єктом пам'ятки є будівля відповідно до свідоцтва про право власності на будинок літераторів Українського відділення фонду СРСР та охоронного зобов'язання №233, виданого рішенням №1804 від 22.11.82 охоронний №44.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року апеляційну скаргу Національної спілки письменників України прийнято до розгляду, колегією суддів у складі головуючого судді: Власов Ю.Л.; суддів Станік С.Р., Корсакової Г.В. розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

Також, не погодившись з оскаржуваним рішенням Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року по справі № 910/18132/14, та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва вмотивована тим, що відповідно до п. п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Однак, оскаржуване судове рішення у цій справі вказаним вимогам, на думку апелянта, не відповідає, а тому підлягає скасуванню на підставі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято та об'єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Національної спілки письменників України колегією суддів у складі головуючого судді: Власов Ю.Л.; суддів Станік С.Р., Корсакової Г.В. розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

У зв'язку з участю судді Корсакової Г.В. у навчанні, згідно Графіка підготовки суддів на 2014 рік, розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Власов Ю.Л.; суддів Станік С.Р., Гончаров С.А

У судовому засіданні 28.10.2014 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 30.10.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 року апеляційні скарги Національної спілки письменників України та Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 30.10.2014 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 11.11.2014 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 30.10.2014 року клопотанням, просить суд зупинити провадження у справі № 910/18132/14 до вирішення пов'язаної справи з нею іншою справою № 910/7141/13, що розглядається господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наведені клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, через наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 910/7141/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" до Національної спілки письменників України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Міністерства культури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал" про визнання права власності, за зустрічним позовом Національної спілки письменників України до товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Міністерства культури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал"

Позивач, згідно з поданими до суду 30.10.2014 року поясненнями, проти доводів апеляційних скарг заперечив та просить суд відмовити у повному обсязі в задоволенні апеляційних скарг.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Позивач набув право власності на 1/2 частку приміщення на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 6.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого за № 397, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" в якості продавця та позивачем в якості покупця.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає, а покупець приймає у власність 1/2 частку нежитлового приміщення, розташованого в будинку літераторів Українського відділення літературного фонду СРСР, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, і сплачує за нього ціну, визначену договором.

У п. 1.2 договору зазначено, що загальна площа нерухомого майна, 1/2 частка якого відчужується, складає 537,1 кв. м.

Відповідно до п. 1.4 договору ринкова вартість майна, що відчужується за договором, становить 6000600,00 грн.

У п. 1.5.2 договору вказано, що нерухоме майно є пам'яткою архітектури і містобудування місцевого значення (охоронний № 44-Кв).

1/2 частка нежитлового приміщення, розташованого в будинку літераторів Українського відділення літературного фонду СРСР, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, загальною площею 537,1 кв. м., належить позивачу на праві спільної часткової власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22720801 від 06.06.2014 року (номер запису про право власності 5936469).

Право власності відповідача підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.02.1999 року.

Позовні вимоги у даній справі вмотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" та Національна спілка письменників України є співвласниками приміщення, загальною площею 537,1 кв. м., яке знаходиться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2. Позивач та відповідач не досягнули згоди щодо порядку володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, будинок 2, а саме: приміщення підвалу 2) площею 19,6 кв. м., приміщення 3) площею 16,3 кв. м., приміщення 4) площею 47,5 кв. м., приміщення 5) площею 9,2 кв. м., приміщення 6) площею 6,1 кв. м., приміщення 7) площею 8,3 кв. м., приміщення 8) площею 9,6 кв. м., приміщення 9) площею 7,5 кв. м., приміщення 1-го поверху 1) площею 99,1 кв. м., приміщення 2) площею 19,5 кв. м., приміщення 3) площею 3,2 кв. м., приміщення 4) площею 2,0 кв. м., приміщення 5) площею 2,0 кв. м., приміщення 6) площею 3,2 кв. м., приміщення 7) площею 2,0 кв. м., приміщення 8) площею 2,0 кв. м., приміщення 9) площею 11,4 кв. м.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 Господарського кодексу України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Позивач набув 1/2 частку у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення, розташоване в будинку літераторів Українського відділення літературного фонду СРСР, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, загальною площею 537,1 кв. м., за відплатним договором з дотриманням усіх положень чинного законодавства.

Наведений договір не визнаний недійсним, є чинним та таким, що породжує певні права та обов'язки, відомості щодо його оспорення будь-якою стороною або заінтересованою особою в матеріалах справи відсутні, що обумовлює необґрунтованість тверджень апелянта про незаконність договору та невідповідність його вимогам чинного законодавства.

Відповідно, позивач є добросовісним набувачем своєї частки у праві спільної часткової власності, що обумовлює те, що позивач та відповідач є належними співвласниками нежитлового приміщення, розташованого в будинку літераторів Українського відділення літературного фонду СРСР, загальною площею 537,1 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2 (технічна адреса приміщень: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, літ. А).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" виникло на законних підставах та безсумнівно наявна 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, будинок 2, а саме: приміщення підвалу 2) площею 19,6 кв. м., приміщення 3) площею 16,3 кв. м., приміщення 4) площею 47,5 кв. м., приміщення 5) площею 9,2 кв. м., приміщення 6) площею 6,1 кв. м., приміщення 7) площею 8,3 кв. м., приміщення 8) площею 9,6 кв. м., приміщення 9) площею 7,5 кв. м., приміщення 1-го поверху 1) площею 99,1 кв. м., приміщення 2) площею 19,5 кв. м., приміщення 3) площею 3,2 кв. м., приміщення 4) площею 2,0 кв. м., приміщення 5) площею 2,0 кв. м., приміщення 6) площею 3,2 кв. м., приміщення 7) площею 2,0 кв. м., приміщення 8) площею 2,0 кв. м., приміщення 9) площею 11,4 кв. м.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п. 2 ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст. 321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до приписів ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано висновок ТОВ "Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне" щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 77 від 10.09.2014 року. Відповідно до поданого висновку № 77 за технічними показниками об'єкт загальною площею 537,1 кв. м. може бути поділено за умови здійснення перепланування в підвальній частині будівлі наступним чином.

Об'єкт 1 становитиме 1/2 частку приміщення, а саме: приміщення підвалу 2) площею 19,6 кв. м., приміщення 3) площею 16,3 кв. м., приміщення 4) площею 47,5 кв. м., приміщення 5) площею 9,2 кв. м., приміщення 6) площею 6,1 кв. м., приміщення 7) площею 8,3 кв. м., приміщення 8) площею 9,6 кв. м., приміщення 9) площею 7,5 кв. м., приміщення 1-го поверху 1) площею 99,1 кв. м., приміщення 2) площею 19,5 кв. м., приміщення 3) площею 3,2 кв. м., приміщення 4) площею 2,0 кв. м., приміщення 5) площею 2,0 кв. м., приміщення 6) площею 3,2 кв. м., приміщення 7) площею 2,0 кв. м., приміщення 8) площею 2,0 кв. м., приміщення 9) площею 11,4 кв. м.

Об'єкт 2 становитиме 1/2 частку приміщення, а саме: приміщення підвалу 1) площею 11,1 кв. м., приміщення 10) площею 10,2 кв. м., приміщення 11) площею 10,4 кв. м., приміщення 12) площею 3,9 кв. м., приміщення 13) площею 1,2 кв. м., приміщення 14) площею 4,9 кв. м., приміщення 15) площею 1,2 кв. м., приміщення 16) площею 2,6 кв. м., приміщення 17) площею 65,5 кв. м., приміщення 18) площею 30,8 кв. м., приміщення 19) площею 29,7 кв. м., приміщення 20) площею 7,9 кв. м., приміщення 21) площею 2,3 кв. м., 22) площею 1,0 кв. м., приміщення 23) площею 2,0 кв. м., приміщення 24) площею 1,0 кв. м., приміщення 25) площею 10,6 кв. м., приміщення 26) площею 15,9 кв. м., приміщення 27) площею 7,0 кв. м., приміщення 28) площею 3,1 кв. м., приміщення 29) площею 26,5 кв. м., І) площею 3,2 кв. м., приміщення ІІ) площею 6,0 кв. м.

Позивач просив виділити йому в натурі приміщення, що є об'єктом 1 відповідно до висновку ТОВ "Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне" щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 77 від 10.09.2014 року, оскільки ці приміщення використовуються позивачем у його господарській діяльності з моменту отримання їх у спільну часткову власність 06.06.2014.

Наведене вірно розцінено судом першої інстанції як наявність технічної можливості для виділення частки позивача із спільної часткової власності без втрат її цільового призначення та як відсутність перешкод для виділу (ст. 183 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані до матеріалів справи документи підтверджують можливість роздільної експлуатації спірного майна.

З огляду на наведене судова колегія вважає, що вимоги позивача щодо виділу в натурі майна та визнання права власності на це майно підлягають задоволенню.

Визначальним для виділу частки в натурі у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки відповідно до часток співвласників. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки частка позивача у спільній частковій власності складає 1/2, колегія суддів вважає, що вимога позивача про виділення частки позивача, за якого немає відхилення від ідеальних часток співвласників, підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині припинення права спільної власності на майно, колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 364 Цивільного кодексу України встановлено правовий наслідок виділу співвласником в натурі частки із спільного майна - припинення права спільної часткової власності на це майно для співвласника, який здійснив такий виділ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Враховуючи попередні висновки колегії суддів про виділ в натурі майна та визнання права власності на це майно, також задоволенню підлягають вимоги про припинення права спільної часткової власності, як такі, що ґрунтуються на нормах цивільного законодавства та відповідають ознакам належного способу захисту порушеного права в цій частині.

Доводи скаржників про те, що судом не дотримані вимоги законодавства щодо врегулювання сторонами спірних відносин до звернення до суду колегія суддів спростовує зважаючи на наступне.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року, встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист."

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 від 01.11.1996 року Пленуму Верховного суду України застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

З приводу доводів Національної спілки письменників України щодо того, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, ухвалу про порушення розгляду справи від 01.09.2014 року на 11.09.2014 року отримала лише 15.09.2014 року судова колегія зазначає наступне.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача станом на 01.09.2014 року є: 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Банкова 2.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено ухвалу від 01.09.2014 року про порушення провадження у справі, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням №0103031407340.

У п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До того ж, за результатами розгляду справи в повному обсязі та з урахуванням всіх доводів та заперечень сторін, судовою колегією встановлено, що незавчасне отримання відповідачем повідомлення про час і місце розгляду справи не призвело до прийняття неправильного рішення.

Посилання Національної спілки письменників України у своїй скарзі на те, що охоронний договір між покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" не укладений та укладений не може бути, оскільки об'єктом пам'ятки є будівля відповідно до свідоцтва про право власності на будинок літераторів Українського відділення фонду СРСР та охоронного зобов'язання №233, виданого рішенням №1804 від 22.11.82 охоронний №44 колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у даній справі є виділ у натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, а тому, факт укладання чи не укладання охоронного договору між покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" не є обставиною, яка може суттєво вплинути на результати розгляду спору. До того ж, до матеріалів справи долучений охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №3060 від 18.09.2014 року, укладений між Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації в особі виконуючого обов'язки начальника Никоряка О.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" в особі Коцан В.Ю. предметом якого є зобов'язання власника щодо охорони пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення - особняк С. Лібермана (охороний № 44-Кв. наказ Міністра культури і туризму України від 03.02.2010 року №58/0/16-10) за адресою: вул. Банкова, 2; технічна адреса приміщень : вул. Банкова, 2 літ А.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК орієнтал" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/18132/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Заступника прокурора міста Києва та Національної спілки письменників України, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Національної спілки письменників України на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/18132/14 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної спілки письменників України та Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/18132/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/18132/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18132/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала