Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/11556/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 910/11556/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м.Вишневе

про стягнення 1321052,68 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Сопільняк Д.В.

Від відповідача: Корчук І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) стягнення 1321052,68 грн.

Провадження у справі №9101/11556/14 порушено відповідно до ухвали суду від 29.07.2014 року та призначено справу до розгляду на 12.08.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися з поданими матеріалами та підготувати відзив на позов. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 12.08.2014 року подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська перлина». Розгляд справи відкладався на 26.08.2014 року.

У судовому засіданні 26.08.2014 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти відкладення розгляду справи не заперечив. Розгляд справи відкладався на 09.09.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2014 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Ухвалою суду від 09.09.2014 року розгляд справи відкладено на 25.09.2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 12.09.2014 року, у зв'язку із черговою щорічною відпусткою судді Кошика А.Ю., судове засідання призначене на 25.09.2014 року перенесено на 07.10.2014 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.10.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представником відповідача у судовому засіданні 07.10.2014 року подано клопотання про продовження строку розгляду справи №910/11556/14 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, яке було задоволено судом та відкладено розгляд справи до 16.10.2014 року.

В судовому засіданні 16.10.2014 року відповідач подав доповнення до відзиву, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 668839,68 грн. основного боргу, 48592,07 грн. інфляційних та 9485,92 грн. 3% річних. Також, позивач подав клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 року N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Оскільки, наведене позивачем зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, судом було прийняте зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим, нова сума позову складає 726917,67 грн.

В судовому засіданні 16.10.2014 року оголошувалась перерва до 28.10.2014 року.

В судовому засіданні 28.10.2014 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував та надав додаткові пояснення.

Також, в ході розгляду спору сторони заявляли клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Морська перлина», яке було відхилено судом як недоцільне. Клопотання відповідача про надіслання матеріалів справи до правоохоронних органів також було відхилено судом як недоцільне та не обґрунтоване, враховуючи, що відносно спірних накладних позивач зменшив позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, на підставі Генерального договору факторингу № 141-13 Ф від 12.03.2013 року, з Додатковими угодами та додатками до нього (надалі - «Генеральний договір факторингу»), укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (позивач) з Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» (постачальник за основним Договором), останнім було відступлено позивачу право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» (відповідач) за грошовими зобов'язаннями, які виникли внаслідок поставки товарів відповідно до Договору поставки № 2181 від 01.01.2012 року (надалі - Основний договір 1), Договору поставки № 2353 від 01.03.2012 року (надалі - Основний договір 2), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» (постачальник).

Згідно з умовами Основного договору 1 (п. 1.1), за цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» зобов'язалося здійснити за замовленням поставку відповідачеві товарів ТМ «Премія», а відповідач прийняти та оплатити ці товари на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.20. Основного договору 1, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами товарної або товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 3.1. Основного договору 1, ціна на товар визначається на підставі калькуляції, та міститься у товарно-транспортних накладних, які надаються разом із партією товару.

Відповідно до п. 3.5. Основного договору 1, оплата вартості товару проводиться Відповідачем протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 11.1. Основного договору 1, даний договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного їх виконання. Оскільки на накладних є посилання на даний Договір, таким чином Сторони фактично продовжили виконання його умов після спливу дати, зазначеної у п. 11.1 Основного договору 1.

Також, 01.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» (постачальник) було укладено Основний договір 2.

Згідно з умовами Основного договору 2 (п. 1.1), за цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» зобов'язалось здійснити за замовленням поставку відповідачеві товарів ТМ «Повна чаша», а відповідач прийняти та оплатити ці товари на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.20. Основного договору 2, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами товарної або товарно-транспортної накладної.

Згідно із п. 3.1. Основного договору 2, ціна на товар визначається на підставі калькуляції, та міститься у товарно-транспортних накладних, які надаються разом із партією товару.

Відповідно до п. 3.5. Основного договору 2, оплата вартості товару проводиться Відповідачем протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 11.1. Основного договору 2, даний договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного їх виконання. Оскільки на накладних є посилання на даний Договір, таким чином Сторони фактично продовжили виконання його умов після спливу дати, зазначеної у п. 11.1 Основного договору 2.

Позивач зазначає, що на виконання вищенаведених договорів (Основного договору) Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» здійснило поставку Товару відповідачу на підставі наступних накладних:

- накладна № РН000015 від 07.02.2014р. на суму 76101,12 грн.;

- накладна № РНООООІ6 від 07.02.2014р. на суму 19 284,48 грн.;

- накладна № РН000014 від 06.02.2014р. на суму 383 674,06 грн.;

- накладна № РН000023 від 14.02.2014р. на суму 95126,40 грн.;

- накладна № РН000024 від 14.02.2014р. на суму 32140,80 грн.;

- накладна № РН000029 від 21.02.2014р. на суму 59 719,68 грн.;

- накладна № РН000030 від 21.02.2014р. на суму 25 712,64 грн.;

- накладна № РН000032 від 22.02.2014р. на суму 64 281,60 грн.;

- накладна № РН000033 від 22.02.2014р. на суму 223 015,68 грн.;

- накладна № РН000034 від 22.02.2014р. на суму 241 242,62 грн.;

- накладна № РН000037 від 28.02.2014р. на суму 73 457,28 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий від постачальника товар не оплатив, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 1 293 756,36 грн., право вимоги якої було передано позивачу за Генеральним договором факторингу.

Зокрема, 12.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» та позивачем було укладено Генеральний договір факторингу, в якому, з урахуванням Додаткових угод до нього, позивач іменується «Фактор», Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» іменується «Клієнт», а відповідач іменуються «Боржник».

Відповідно до п. 2.1. Генерального договору факторингу, позивач (Фактор) зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язався відступити позивачеві своє право грошових вимог до Боржників (в тому числі відповідача), найменування та реквізити яких вказуються у Додаткових угодах до Генерального договору факторингу, та здійснювати позивачеві плату за користування фінансуванням.

За вищезазначеним Генеральним договором факторингу, Клієнтом були відступлені позивачеві права грошової вимоги за зобов'язаннями відповідача, що мають місце на підставі вищевказаних Основних договорів, товарних та транспортних накладних, на суму 1 293 756,36 грн.

Відповідне відступлення права грошової вимоги мало місце на підставі Додаткових угод № 83 від 10.02.2014 року; № 85 від 17.02.2014 року; № 87 від 24.02.2014 року; № 89 від 25.02.2014 року; № 91 від 03.03.2014 року до Генерального договору факторингу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.3. Генерального договору факторингу, строк платежу за накладними визначається відповідно до умов Основного договору, за яким виникло грошове зобов'язання Боржника перед Клієнтом, та вказується у Додаткових угодах до цього Договору, укладених між сторонами.

Таким чином, оплата вартості за кожну отриману партію Товару, згідно із п. 3.5 Основного договору 1 та Основного договору 2, зокрема, повинна здійснюватись відповідачем протягом 55 календарних днів після поставки товарів.

Враховуючи, що поставка товарів відбулась протягом лютого 2014 року, термін платежу за накладними відповідно настав:

- за накладною № РН000015від 07.02.2014 року на суму 76101,12 грн. - 06.04.2014 року;

- за накладною № РН000016 від 07.02.2014 року на суму 19284,48 грн. - 06.04.2014 року;

- за накладною № РН000014 від 06.02.2014 року на суму 383674,06 грн. - 03.04.2014 року;

- за накладною № РНО00023 від 14.02.2014 року на суму 95126,40 грн. - 13.04.2014 року;

- за накладною № РН000024 від 14.02.2014 року на суму 32140,80 грн. - 13.04.2014 року;

- за накладною № РНО00029 від 21.02.2014 року на суму 59 719,68 грн. - 20.04.2014 року;

- за накладною № РН000030 від 21.02.2014 року на суму 25 712,64 грн. - 20.04.2014 року;

- за накладною № РН000032 від 22.02.2014 року на суму 64 281,60 грн. - 20.04.2014 року;

- за накладною № РН000033 від 22.02.2014 року на суму 223 015,68 грн. - 20.04.2014 року;

- за накладною № РН000034 від 22.02.2014 року на суму 241242,62 грн. - 20.04.2014 року;

- за накладною № РН000037 від 28.02.2014 року на суму 73 457,28 грн. - 27.04.2014 року;

На підставі ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний здійснити платіж Факторові за умови, що він одержав від Клієнта або Фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно умов Генерального договору факторингу, безпосереднє відступлення Клієнтом права грошової вимоги до Боржника (відповідача) Факторові (позивачеві) відбувається на підставі та у момент укладання між сторонами додаткових угод до цього договору (п. 3.4. Генерального договору факторингу).

В той же час, згідно із п. 6.1. Генерального договору факторингу, Клієнт зобов'язаний протягом 2 (двох) календарних днів після укладання між сторонами Додаткових угод до цього Договору, рекомендованим листом повідомити відповідача про відступлення свого права грошової вимоги позивачеві. Зразок Повідомлення є додатком до Генерального договору факторингу. При чому, зазначена форма повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові передбачає її підписання як Клієнтом, так і Фактором.

Таким чином, в момент укладення кожної додаткової угоди до Генерального договору факторингу, між Фактором (позивачем) та Клієнтом одночасно підписувалось й Повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові до відповідної Додаткової угоди (фотокопії додаються), які Клієнт повинен був надіслати відповідачеві.

Також, позивач керуючись п. 6.1. Генерального договору факторингу, повідомляв відповідача про факт відступлення Третьою особою свого права вимоги до нього, шляхом надіслання 06.05.2014 року відповідних повідомлень, які були отримані відповідачем 08.05.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення.

На момент звернення до суду в порушення п. 3.5 Основного договору 1 та Основного договору 2, а також ч. 1 та 2 ст. 692, ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України, відповідачем заборгованість в сумі 1 293 756,36 грн. не сплачена.

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, позивач, внаслідок відступлення йому права грошової вимоги до відповідача, має право, окрім суми основного боргу, вимагати також сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків, передбачених Основним договором та чинним законодавством України.

У зв'язку з чим, позивач також заявляє вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 22 685,18 грн. інфляційних та 4 611,14 грн. 3 % річних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що за видатковими накладними № РН000014 від 06.02.2014 року та №РН000034 від 22.02.2014 року товар ним не отримувався.

В ході розгляду спору позивачем було подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач з врахуванням заперечень відповідача зменшив позовні вимоги в частині стягнення боргу за накладними № РН000014 від 06.02.2014 року та №РН000034 від 22.02.2014 року, оскільки такі накладні достовірно не засвідчують факту отримання товару відповідачем.

В іншій частині позову щодо заборгованості за накладними № РН000015 від 07.02.2014 року на суму 76 101,12 грн., № РН000016 від 07.02.2014року на суму 19284,48 грн.; № РН000023 від 14.02.2014 року на суму 95 126,40 грн.; № РН000024 від 14.02.2014 року на суму 32 140,80 грн.; № РН000029 від 21.02.2014 року на суму 59719,68 грн.; № РН000030 від 21.02.2014 року на суму 25712,64 грн.; № РН000032 від 22.02.2014 року на суму 64 281,60 грн.; № РН000033 від 22.02.2014 року на суму 223015,68 грн.; № РН000037 від 28.02.2014 року на суму 73 457,28 грн. на загальну суму 668 839,68 грн. позивач підтримав позовні вимоги.

Щодо заперечень відповідача проти окремих додаткових угод до Генерального договору факторингу, позивач пояснив, що стосовно Додаткової угоди № 83 від 10.02.2014 року, у тексті якої зазначено у якості боржника замість відповідача іншу юридичну особу, за цією факторинговою операцією Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» (Ідентифікаційний код 36698790) передано позивачу накладні, які підтверджують поставку товару саме відповідачу, перелік яких зазначений у тексті додаткової угоди.

Крім того, дана факторингова операція оформляється не тільки додатковою угодою, а й повідомленням про відступлення права грошової вимоги факторові, яке укладається разом з додатковою угодою, є невід'ємною частиною кожної додаткової угоди та підписується як Фактором (позивачем), так і Клієнтом (ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА»).

З Повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові від 10.02.2014 року до Додаткової угоди № 83 від 10.02.2014 року видно, що відступлення права вимоги відбулось саме за переданими ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» накладними, а боржником є саме відповідач.

Таким чином, враховуючи, що факторингова операція щодо відступлення права грошової вимоги ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» позивачу до відповідача оформлена як додатковою угодою № 83 від 10.02.2014 року та повідомленням про відступлення права грошової вимоги факторові від 10.02.2014 року до цієї додаткової угоди, які підписані уповноваженими представниками сторін (керівниками), за цими документами передані накладні, які у них зазначені, та які підтверджують поставку товару саме відповідачу, описка у відповідній додатковій угоді має технічний характер і не змінює суті зобов'язання.

Також, про дійсність відповідного зобов'язання свідчить факт виконання його позивачем, а саме надання грошових коштів (фінансування) ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА», що підтверджується платіжним дорученням № 811 від 17.02.2014 року на суму 335 341,76 грн. та факт передання оригіналів накладних, які складають відступлене право вимоги, ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» позивачу.

Щодо заперечень відповідача до Додаткової угоди № 85 від 13.02.2014 року, за якою було відступлено право грошової вимоги за накладними від 14.02.2014 року, відповідно до вимог ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Фактичне виконання умов цієї Додаткової угоди здійснювалось Сторонами лише 24.02.2014 року, тобто вже після здійснення поставки товару ТОВ «МОРСЬКА ПЕРЛИНА» відповідачу. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 906 від 24.02.2014 року на суму 89 087,04 грн.

Щодо заперечень відповідача на те, що за накладними, за якими виникла заборгованість, вартість товару була оплачена на користь первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ПЕРЛИНА», судом встановлено, що згідно наданого 22.08.2014 року відповідачем Акту взаєморозрахунків між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Морська Перлина» заборгованість станом на 28.10.2014 року ТОВ «Фоззі-Фуд» перед ТОВ «Морська Перлина» становила 955 288,44 грн.

За твердженням відповідача, у березні 2014 року, між цими ж сторонами відбулись ще чотири поставки, які оформлені накладними: № РН-0000056 від 22.03.2014 року на суму 73457,28 грн.; № РН-0000057 від 22.03.2014 року на суму 32140,80 грн.; № РН-0000063 від 29.03.2014 року на суму 32762,88 грн.; № РН-0000054 від 29.03.2014 року на суму 25712,64 грн. Всього у березні 2014 року було поставлено товар на загальну суму 164 073,60 грн.

Заборгованість за даними накладними була відступлена ТОВ «Морська Перлина» дружній компанії позивача - ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» і стягнення заборгованості за даними накладними було предметом розгляду у справі Господарського суду м. Києва № 910/15448/14.

Платежі відповідача, які здійснені ним у лютому 2014 року, відображені у Акті взаєморозрахунків між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Морська Перлина» станом на 28.10.2014 року, та не можуть братися до уваги, оскільки вони були здійснені на погашення попередньої заборгованості. Таким чином, для даної справи мають значення лише платежі, здійснені відповідачем після 28.10.2014 року.

Позивач зазначив, що ним враховані платежі відповідача: 07.03.2014 року на суму 80000,00 грн., 14.03.2014 року на суму 50 000,00 грн., 02.04.2014 року на суму 50000,00 грн., 15.04.2014 року на суму 50000,00 грн., 24.04.2014 року на суму 50000,00 грн.; 25.04.2014 року на суму 50 000,00 грн.

Враховуючи, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги факторові до зазначених у позові додаткових угод, ще 23.04.2014 року, про що свідчить чек відділення зв'язку та опис вкладення у цінний лист (за даними офіційного сайту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (запит: штрихкодовий ідентифікатор 0103238551157) дане реєстроване поштове відправлення було вручено отримувачу (відповідачу) 25.04.014 року), також, повторно 06.05.2014 року надсилалось повідомлення, здійснені відповідачем платежі на користь ТОВ «Морська Перлина» після отримання повідомлення, є безпідставними.

Оглядовим листом Вищий господарський суд України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 року «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - лист ВГСУ) було роз'яснено наслідки ігнорування боржником адресованої йому поштової кореспонденції.

Так у пункті 3 вищевказаного листа ВГСУ роз'яснив, що неотримання відповідачем вимоги обумовленої виключно ігноруванням листа останнім не може бути доказом порушення позивачем процедури звернення (постанова Вищого господарського суду України від 04.07.2012 року №20/5007/121/11).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, як новим кредитором у зобов'язанні в сумі 668839,68 грн.

Як вбачається з наведеного в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку, позивач виключив з розрахунку накладні № РН000014 від 06.02.2014 року та №РН000034 від 22.02.2014 року і здійснив нарахування на зменшену суму боргу 668839,68 грн., однак за більший період з врахуванням перебування справи в суді, станом на 07.10.2014 року. У зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача згідно уточненого розрахунку 48592,07 грн. інфляційних та 9485,92 грн. 3% річних.

Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та посилання у зв'язку із цим на умови Генерального договору факторингу, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4. Генерального договору факторингу, передбачено, що відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні за Основним договором від Клієнта до Фактора (позивача) відбувається у момент укладання між сторонами Додаткових угод до цього Договору.

Враховуючи той факт, що додаткові угоди, на підставі яких було відступлено право грошової вимоги, укладались до настання строку платежу за накладними, з моменту настання строку платежу за накладними Фактор (позивач), в силу ст. 514 Цивільного кодексу України, набув усі права, які мав Клієнт по відношенню до відповідача в частині відступлених прав грошової вимоги, в тому числі і права нараховувати та стягувати збитки від інфляції та 3% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, враховуючи положення ст.ст. 514, 625, 692 Цивільного кодексу України України, встановив, що вимоги позивача про стягнення 48592,07 грн. інфляційних та 9485,92 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що з уточненого розміру позовних вимог - 726 917,67 грн. судовий збір становить 14538,35 грн., оскільки уточнені позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, з огляду на ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 14538,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено 26421,05 грн. судового збору і в ході розгляду справи позовні вимоги були зменшені, згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачена сума судового збору 11882,70 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код 34532977) 668839,68 грн. основного боргу, 48592,07 грн. інфляційних, 9485,92 грн. 3% річних та 14538,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код 34532977) з Державного бюджету України 11882,70 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1847 від 03.06.2014 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/11556/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 13.11.2014 р.