Постанова

від 04.11.2014 по справі 816/3265/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3265/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Близнюка І.В.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Макс-Профіт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2014 року Приватне підприємство "Макс-Профіт" /надалі - позивач; ПП "Макс-Профіт"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001902201/1232 від 04.06.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Макс-Профіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 згідно постанови від 04.04.2014 старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів лейтенанта податкової міліції Музичука М.В., оформленої актом від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772 про порушення позивачем п.п.198.1 п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 18920 грн. за результатами господарських відносин з ТОВ "ТК-Амроф", оскільки право на податковий кредит підтверджується видатковими та податковими накладними. Вважає, що висновки акту перевірки про непідтвердження факту постачання продукції від ТОВ "ТК-Амроф" є хибними, оскільки господарська операція згідно укладеного з ТОВ "ТК-Амроф" договору купівлі нафтопродуктів була фактично здійснена, а відтак ПП "Макс-Профіт" мало право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято усупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

10.09.2014 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на висновки акта перевірки від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772. Зазначає, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "ТК-Амроф" згідно договору купівлі-продажу № 52 від 01.07.2011, однак, стосовно ТОВ "ТК-Амроф" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основні засоби у підприємства відсутні, підприємства виробники дизпалива серед постачальників ТОВ "ТК-Амроф" відсутні. У ТОВ "ТК-Амроф" відсутній такий вид діяльності як роздрібна торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними нафтопродуктами. Позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на нафтопродукти, докази використання придбаного дизельного палива ПП "Макс-Профіт" у власній господарській діяльності та докази подальшої реалізації нафтопродукту. Таким чином перевіркою не підтверджено постачання продукції від ТОВ "ТК-Амроф". Пояснює, що кримінальне провадження відносно посадових осіб позивача не порушувалося, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом із дотриманням вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ПП "Макс-Профіт" (код ЄДРПОУ 36836772) зареєстроване як юридична особа 01.02.2010, взяте на податковий облік в органах податкової служби 02.02.2010 за № Ч-620/1683 та станом на 07.05.2014 перебувало на обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

У термін 07.05.2014 по 12.05.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Макс-Профіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 згідно постанови від 04.04.2014 року старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів лейтенанта податкової міліції Музичука М.В., за результатами якої складено акт від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772 /том 1 а.с. 15-51/.

За висновками перевірки позивачем порушено п.п.198.1 п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 18920 грн., у тому числі: за липень 2011 року в сумі 3220 грн., за серпень 2011 року у сумі 3067 грн., за вересень 2011 року в сумі 3083 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1390 грн., за листопад 2011 року в сумі 1600 грн., за грудень 2011 року в сумі 3360 грн., за січень 2012 року в сумі 1600 грн., за лютий 2012 року в сумі 1600 грн. /том 1 а.с. 50/.

У акті перевірки зафіксовано, що ПП "Макс-Профіт" уклало договір купівлі нафтопродуктів № 52 від 01.07.2011 з ТОВ "ТК-Амроф", поставку товару оформлено податковими та видатковими накладними, які надавалися до перевірки та перелік яких наведено в таблиці на сторінці 23 акту перевірки /том 1 а.с. 37/. Вказані податкові накладні відображені у складі податкового кредиту у рядку 17 декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період в сумі 18919,6 грн. Однак, перевіркою не підтверджено постачання продукції від ТОВ "ТК-Амроф", внаслідок чого ПП "Макс-Профіт" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 18919,6 грн.

На підставі акту перевірки від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001902201/1232 від 04.06.2014, яким ПП "Макс-Профіт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 23650 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 18920 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 4730 грн. /том 1 а.с. 8/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням № 0001902201/1232 від 04.06.2014, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0001902201/1232 від 04.06.2014, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Макс-Профіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2014, оформлена актом від 21.05.2014 № 436/16-03-22-01-08/36836772, проведена згідно постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів лейтенанта податкової міліції Музичука М.В. від 04.04.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ПП "Макс-Профі" (код ЄДРПОУ 36836772) /том 1 а.с. 83/ на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється , предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Як вбачається з постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів лейтенанта податкової міліції Музичука М.В. від 04.04.2014 про призначення позапланової документальної перевірки перевірка позивача була призначена у кримінальному провадженні № 32013110040000078 відносно гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не у кримінальному провадженні, у якому розслідується кримінальне правопорушення щодо посадової особи (посадових осіб) ПП "Макс-Профіт".

Таким чином, доводи позивача про порушення Кременчуцької ОДПІ при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення приписів п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /надалі - ПК України/ визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що позивач здійснив придбання у ТОВ "ТК-Амроф" дизельного пального з метою здійснення заправлення автомобілів, які знаходилися у користуванні підприємства, придбане пальне зберігалося у орендованих у ФОП ОСОБА_7 бочках /том 1 а.с. 123-129/. На підтвердження подальшого використання дизельного пального позивачем надано до суду копії подорожніх листів вантажних автомобілів та податкові накладні, виписані ПП "Макс-Профіт" /том 1 а.с. 170-257, том 2 а.с. 1-245/.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2011 між ТОВ "ТК-Амроф" /надалі - постачальник/ та ПП "Макс-Профіт" /надалі - покупець/ укладено договір купівлі-продажу № 52 /том 1 а.с. 52-54/, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар (далі - товар), найменування, асортимент, вимоги щодо якості, ціна і вартість якого зазначені у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його відповідно до умов цього договору /пункт 1.1. договору/.

На виконання умов даного договору ТОВ "ТК-Амроф" виписано позивачу податкові накладні на дизпаливо на загальну суму 113517,6 грн., у тому числі ПДВ 18919,6 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70/.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ "ТК-Амроф" платником податку на додану вартість № 100339491 від 03.06.2011 було анульовано 07.06.2012, відтак, на час виписки податкових накладних ТОВ "ТК-Амроф" було зареєстровано платником податку на додану вартість /том 1 а.с. 118/.

Як вбачається з журналу-ордеру та відомості по рах. 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами (у розрізі замовлень)" за 01.07.2011-30.04.2012 сума 18919 грн. 60 коп. віднесена позивачем на рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами", а сума 94598 грн. - віднесена на рахунок 20 "Виробничі записи" /том 2 а.с. 136/.

Разом з тим, оплата та товар позивачем не здійснена, що підтверджується довідкою ПП "Макс-Профіт" /том 2 а.с. 250/, згідно якої станом на 08.10.2014 позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ "ТК-Амроф" в розмірі 113517 грн. 60 коп.

На підтвердження фактичного отримання дизпалива позивачем надано до суду копії видаткових накладних /том 1 а.с. 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69/, копію журналу-ордеру та відомості по рах. 203 "Паливо" за 01.07.2011-29.02.2012 /том 2 а.с. 135/.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ТК-Амроф" зареєстровано як юридична особа 29.03.2011 та має право на здійснення виключно таких видів діяльності: 22.22.0 Інша поліграфічна діяльність, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 74.40.0 Рекламна діяльність, 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі /том 1 а.с. 80-82/.

Однак, такий вид діяльності як роздрібна торгівля пальним чи оптова торгівля твердим, рідким, газозоподібним паливом і подібними продуктами відсутні серед видів діяльності ТОВ "ТК-Амроф".

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити вказаний у п. 1.1 цього договору товар на умовах DDP (склад Покупця) відповідно до "Інкотермс-2000", адреса: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3.

При цьому, пунктом 3.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. Кожна партія товару повинна супроводжуватися відповідними товаросупровідними документами.

Представник позивача у своїх письмових поясненнях зазначив, що поставка нафтопродуктів за договором від 01.07.2011 № 52 здійснювалася транспортом продавця ТОВ "ТК-Амроф" /том 1 а.с. 124/.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (надалі - Інструкція).

Вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Таким чином, вимоги вказаної Інструкції є обов'язковими для ПП "Макс-Профіт", оскільки останнє згідно пояснень представника позивача фактично здійснює закупівлю та зберігання нафтопродуктів для заправлення транспортних засобів, що знаходяться у користуванні позивача.

Пунктами 7.5.4.- 7.5.6 Інструкції встановлено, що нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

При цьому, форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до Інструкції.

Однак, ПП "Макс-Профіт" не надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних на нафтопродукти, наявність яких є обов'язковими.

Відповідно до п.п. 5.4.1 -5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Однак, позивачем не надано до суду відповідного акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від ТОВ "ТК-Амроф".

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, копії наданих позивачем до суду видаткових накладних не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як від ТОВ "ТК-Амроф", так і від ПП "Макс-Профіт", що є порушенням частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м 3 , ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Згідно п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня . Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м 3 , ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Проте, позивачем не надано до суду журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги надану позивачем копію договору оренди бочок для зберігання нафтопродуктів від 01.01.2011 та зазначає, що позивачем не надано до суду доказів фактичного виконання умов вказаного договору, зокрема, не надано акту приймання-передачі в оренду, наявність якого передбачена пунктом 1.2 вказаного договору оренди /том 2 а.с. 137-139/.

Згідно розділу 1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання , транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади /надалі - Інструкція/.

Згідно з приписами розділу 3 вказаної Інструкції паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством [Закон України "Про підтвердження відповідності"].

П.п. 6.1.2 вказаної Інструкції встановлено, що з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний : порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

Згідно п.п. 6.1.3 вказаної Інструкції за відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Разом з тим, позивачем не надано до суду паспортів якості або сертифікатів відповідності на дизельне паливо, хоча пунктом 2.2 договору купівлі-продажу № 52 від 01.07.2011 передбачено, що товар повинен відповідати вимогам, що ставляться до такого роду товарів. Підтвердженням якості товару є сертифікат відповідності, або інші документи, які необхідні для такого роду товарів відповідно до чинного законодавства.

Позивачем також не надано документів щодо встановлення відповідності якості товару на підставі результатів лабораторних досліджень, проведення якого є обов'язковим за відсутності паспорту якості.

Згідно п.п. 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Суд зазначає, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що ПП "Макс-Профіт" не надано доказів фактичного виконання договору купівлі-продажу № 52 від 01.07.2011, матеріали справи містять лише документи по використанню пального у роботі вантажних автомобілів, що не може бути прийнято судом у якості доказу виконання позивачем умов договору купівлі-продажу № 52 від 01.07.2011, укладеного з ТОВ "ТК-Амроф", та вимог Інструкції № 281/171/578/155.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо фактичного виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу, позивач не підтвердив реальності проведеної операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

За таких обставин, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 18920 грн.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001902201/1232 від 04.06.2014 винесене Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4183 від 14.08.2014 / том 1 а.с. 2/.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, решта суми судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. /1827 грн. - 182 грн. 70 коп./ підлягає стягненню з ПП "Макс-Профіт" на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Макс-Профіт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Макс-Профіт" (ідентифікаційний код 36836772, поштовий індекс 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року.

Суддя С.С. Сич