Постанова

від 26.05.2015 по справі 816/3265/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Макс-Профіт» (далі - Підприємство) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області

(далі - ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2014 року № 0001902201/1232 (далі - оскаржуване рішення ) .

На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що оскаржуване рішення винесене за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2014 року. Підприємство вважає помилковими висновки, викладені в акті перевірки від 21 травня 2014 року

№ 436/16-03-22-01-08/36836772, про порушення ним пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), у результаті чого було занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за період, що перевірявся, на загальну суму 18 920 грн. На думку позивача , оскаржуване рішення прийняте всупереч приписам пункту 86.9 статті 86 ПК .

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 4 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав доказів фактичного виконання договору купівлі-продажу від 1 липня 2011 року № 52, а також Підприємство не підтвердило реальність проведеної операції, яка може бути об'єктом оподаткування, а тому оскаржуване рішення винесене ОДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 січня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив Підприємству у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року, Підприємство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, частини другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) , Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496; далі - Інструкція). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд .

На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2010 року, 23 січня, 5 серпня, 25 листопада 2014 року (справи №№ К-22823/09, К/9991/38033/11, К/800/22255/14, К/9991/20291/11 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2010 року, 5 серпня та 25 листопада 2014 року йдеться про те, що позивач реально здійснив і фактично виконав господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами, а отже, касаційний суд встановив, що позивач виконав усі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

В ухвалі касаційного суду від 23 січня 2014 року, яку також надано для порівняння, цей суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Державний науково-технічний центр стандартизації, методології та сертифікації правомірно виніс припис від 4 серпня 2009 року № 095 в частині усунення виявлених порушень щодо вимог розділу 5.2 Інструкції, оскільки зазначена Інструкція, вимоги якої позивач порушив, стосується не внутрішньої господарської діяльності товариства, а його взаємовідносин, зокрема, із залізницею, за допомогою транспорту якої здійснюється поставка нафтопродуктів.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, оскільки касаційна скарга Підприємства є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. При цьому касаційний суд зазначив, що зміст касаційної скарги зводиться до викладення встановлених у судовому процесі обставин справи та норм матеріального права безвідносно до висновків суду в оскаржуваних судових рішеннях щодо правової оцінки обставин справи.

Зі змісту цієї ж ухвали вбачається, що суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, а апеляційний суд таке рішення залишив без змін. Посилань на застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору та правильність такого застосування в ухвалі Вищого адміністративного суду України немає.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви приватного підприємства «Макс-Профіт» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко О.А. Коротких П.В. Панталієнко О.В. Кривенда І.Л. Самсін В.В. Кривенко О.О. Терлецький