Постанова

від 04.11.2014 по справі 826/16658/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2014 року № 826/16658/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О, за участю представників сторін:

від позивача: Іщука Я.М. (дов. від 14.03.2012р.)

Кравченко В.Д.

від відповідача: Мартинчука А.В. (дов. від 02.09.2014р. №2876/9/26-54-10-034)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатара» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними (скасування) податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.11.2014 року в 10год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатара» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати нечинними (скасувати) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболенському районі м. Києва ДПС №0004112250 та №0004122250 від 04.06.2013р.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем вчинено заходи щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатара» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.05.2013р. №532/22.5-07/37095978.

В ході перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

- підпункту 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями; - п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями; - ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну на суму 19 089 509,0 грн., в тому числі за III кв. 2010р. на суму 24531 12,0 грн., за IV кв. 2010р. на суму 838225.0 грн., за І кв. 2011р. на суму 823573,0 грн., за II кв. 2011р. на суму 1876703,0 грн., за III кв. 2011р. на суму 3016393,0 грн., за IV кв. 2011р. на суму 2469824,0 грн., за І кв. 2012р. на суму 1582183, 0 грн., за II кв. 2012р. на суму 1421914, 0 грн., за III кв. 2012р. на суму 2570677,0 грн., за IV кв. 2012р. на суму 2036892,0 грн.;

- підпункту 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями;- п.18. Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. №233/2037 зі змінами та доповненнями; - п.198.2, п.198.3 та п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період, на загальну суму 16 957 236,00 грн., у тому числі за липень 2010р. на суму 592339,44 грн., за серпень 2010р. на суму 546932,18 грн., за вересень 2010р. на суму 823218,0 грн., за жовтень 2010р. на суму 670580,11 грн., за лютий 2011 р. на суму 252436,0 грн., за березень 2011р. на суму 406421,83 грн., за квітень 2011р. на суму 578032,78 грн., за травень 2011р. на суму 539767,25 грн., за червень 2011р. на суму 5141 15,77 грн., за липень 2011р. на суму 830006,83 грн., за вересень 2011р. на суму 1049209,25 грн., за вересень 2011р. на суму 743734,29 грн., за жовтень 2011р. на суму 920579.63 грн., за листопад 2011р. на суму 655737,67грн., за грудень 2011р. на суму 571356,09грн., за січень 2012р. на суму 268221,0 грн., за лютий 2012р. на суму 537570,0грн., за березень 2012р. на суму 714612,0 грн., за квітень 2012р. на суму 486843,07 грн., за травень 2012р. на суму 342136,0 грн., за червень 2012р. на суму 525225,1 грн., за липень 2012р. на суму 720845,0 грн., за серпень 2012р. на суму 913676,2 грн., за вересень 2012р. на суму 813742,92 грн., за жовтень 2012р. на суму 672483,0 грн., за листопад 2012р. на суму 699953,4 грн., за грудень 2012р. на суму 567461,2 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 04.06.2013р. винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0004112250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 20 623, 852 грн., а саме основний платіж - 16 957 236, 00грн. та штрафні санкції - 3 666 617, 00грн.;

- №0004122250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21 815 262,00 грн., в тому числі основний платіж - 19 089 50, 00грн. та штрафні санкції - 2 725 755,00 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень, вважаючи їх протиправними, позаяк останні прийняті на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначав, що оскільки у ході перевірки контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання у підприємств постачальників ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ» за перевіряємий період, що є порушенням приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України. Крім того, за наслідком проведеної перевірки відповідачем встановлено проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Як встановлено частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

- отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Разом з тим, приписами ст. 81 ПКУ визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, як встановлено положеннями ст. 81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В межах розгляду справи підтверджено, що позивачем не допущено головного податкового ревізора - інспектора Бойко Олександра Миколайовича до проведення перевірки (згідно повідомлення №007 від 23.04.2013р.), яке мотивоване відсутністю правових підстав для проведення позапланової перевірки, визначених п. 78.1.1 ПКУ.

Так, встановлено, що запитом Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва №7238/10/225-20 від 27.03.2013р. у позивача витребувано пояснення та документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ» за період з 01.12.2010 по 31.12.2012рр.

Супровідним листом №006 від 08.04.2013р. позивачем були подані витребовувані документи, проте контролюючим органом не прийнято до уваги факт виконання платником податків обов'язку щодо подання доказів на підтвердження господарських правовідносин та в порушення приписів чинного податкового законодавства прийнято наказ №840 від 23.04.2013р.

При цьому, незважаючи на факт недопущення перевіряючого до перевірки, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва оформлено акт перевірки, яка як свідчать обставини справи по суті не проводилась.

Разом з тим, відповідачем встановлено нереальність господарських операцій позивача і його контрагентів ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ».

Суд не погоджується з висновками відповідача про нереальний характер укладених позивачем з його контрагентами правочинів, з огляду про наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, ТОВ «МЕГАТАРА» (код за ЄДРПОУ 37095978) (Покупець) було укладено з ПП «БЄЛЛІНІ» (код за СДРПОУ 36920777) (Продавець) договір купівлі-продажу №02 від 01.07.2010р., згідно якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його. Найменування товару, відповідно до п.1.2 договору. - мішки п/п, машинки, рукавиці, 6іг-беги, нитки, голки.

Відповідно до пункту 3.2 договору, контрактна вартість договору становить 10000000,0 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата - передплата в розмірі 100%, а відповідно п.4.2. вид розрахунку - безготівковий.

На виконання вказаного договору ПП «БЄЛЛІНІ» виписані видаткові накладні №№ РН-ЛН02980 від 27.09.2010р.; РН-ЛН02368 від 15.09.2010р.; РН-ЛН02013 від 08.09.2010р.; РН-ЛН01918 від 01.09.2010р.; РН-ЛН01662 від 23.08.2010р.; РН-ЛН01663 від 02.08.2010р.; РН-ЛН00876 від 15.07.2010р.; РН-ЛН00875 від 07.07.2010р.; РН-ЛН01218 від 01.07.2010р.; РН-ЛН04400 від 25.10.2010р.; РН-ЛН03745 від 12.10.2010р.; РН-ЛН032220 від 01.10.2010р.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МЕГАТАРА» (Покупець) було укладено з ПП «АСКАТ» (код за ЄДРПОУ 37095978) (Продавець) договір постачання товару №7 від 01.02.2011р., відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю (повне господарське відання) певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до вказаного договору, позивачем отримано від ПП «АСКАТ» в перевіряємому періоді товар по наступним видатковим накладним: №№РН-010802 від 08.02.2011р.; РН-011502 від 15.02.2011р.; РН-021403 від 14.03.2011р.; РН-01003 від 01.03.2011р.; РН-010104 від 01.04.2011р.; РН-010604 від 08.04.2011р.; РН-011104 від 11.04.2011р.; РН-012604 від 26.04.2011р.; РН-022704 від 27.04.2011р.; РН-010405 від 04.05.2011р.; РН-011005 від 10.05.2011р.; РН-012305 від 23.05.2011р.; РН-020106 від 01.06.2011р.; РН-050706 від 07.06.2011р.; РН-011506 від 15.06.2011р.; РН-012206 від 22.06.2011р.; РН-013006 від 30.06.2011р.; РН-020107 від 01.07.2011р.; РН-010607 від 06.07.2011р.; РН-010807 від 08.07.2011р.; РН-021207 від 12.07.2011р.; РН-021407 від 14.07.2011р.; РН-021907 від 19.07.2011р.; РН-012007 від 20.07.2011р.; РН-022207 від 22.07.2011р.; РН-012607 від 26.07.2011р.; РН-012807 від 28.07.2011р.; РН-012907 від 29.07.2011р.; РН-060108 від 01.08.2011р.; РН-010308 від 03.08.2011р.; РН-010408 від 04.08.2011р.; РН-010508 від 05.08.2011р.; РН-040808 від 08.08.2011р.; РН-011008 від 10.08.2011р.; РН-021508 від 15.08.2011р.; РН-011808 від 18.08.2011р.; РН-012208 від 22.08.2011р.; РН-012308 від 23.08.2011р.; РН-012508 від 25.08.2011р.; РН-012608 від 26.08.2011р.; РН-110109 від 01.09.2011р.; РН-010209 від 02.09.2011р.; РН-010509 від 02.09.2011р.; РН-010709 від 07.09.2011р.; РН-010909 від 09.09.2011р.; РН-011409 від 14.09.2011р.; РН-011909 від 19.09.2011р.; РН-012209 від 22.09.2011р.; РН-040310 від 03.10.2011р.; РН-0104 10 від 04.10.2011р.; РН-020510 від 05.10.2011р.; РН-010710 від 07.10.2011р.; РН-011210 від 12.10.2011р.; РН-011410 від 14.10.2011р.; РН-0119І0 від 19.10.2011р.; РН-0124 10 від 24.10.2011р.; РН-022610 від 26.10.2011р.; РН-012810 від 28.10.2011р.; РН-030111 від 01.11.2011р.; РН-010211 від 02.11.2011р.; РН-010411 від 04.11.2011р.; РН-021011 від 10.11.2011р.; РН-021611 від 16.11.2011р.; РН-022111 від 21.11.2011р.; РН-022411 від 24.11.2011р.; РН-050212 від 02.12.2011р.; РН-010712 від 07.12.2011р.; РН-010812 від 08.12.2011р.; РН-021212 від 12.12.2011р.; РН-011512 від 15.12.2011р.; РН-032012 від 20.12.2011р.; РН-040112 від 01.12.2011р.; РН-033101 від 31.01.2012р.; РН-012401 від 24.01.2012р.; РН-012301 від 23.01.2012р.; РН-011201 від 12.01.2012р.; РН-030301 від 03.01.2012р.; РН-010102 від 01.02.2012р.; РН-010302 від 03.02.2012р.; РН-010602 від 06.02.2012р.; РН-020802 від 08.02.2012р.; РН-021402 від 14.02.2012р.; РН-01 1502 від 15.02.2012р.; РН-042002 від 20.02.2012р.; РН-012102 від 21.02.2012р.; РН-022302 від 23.02.2012р.; РН-012802 від 28.02.2012р.; РН-010103 від 01.03.2012р.; РН-010503 від 05.03.2012р.; РН-010603 від 06.03.2012р.; РН-011203 від 12.03.2012р.; РН-01 1303 від 13.03.2012р.; РН-021403 від 14.03.2012р.; РН-03 1603 від 16.03.2012р.; РН-022103 від 21.03.2012р.; РН-012703 від 27.03.2012р.; РН-012903 від 29.03.2012р.; РН-030204 від 02.04.2012р.; РН-020305 від 03.05.2012р.; РН-012611 від 26.11.2012р.; РН-012811 від 28.11.2012р.; РН-020312 від 03.12.2012р.; РН-010512 від 05.12.2012р.; РН-031112 від 11.12.2012р.; РН-011712 від 17.12.2012р.; РН-03192 від 19.12.2012р.; РН-022412 від 24.12.2012р.; РН-022712 від 27.12.2012р. та інш.

Разом з тим, у акті перевірки відповідачем зазначається, що протягом 2010-2012 років постачальники товарів для позивача - ПП "БЕЛЛІНІ" і ПП "АСКАТ", надали позивачу супроводжуючі документи на відвантажені товари, які підписані ніби-то не директором ПП "БЕЛЛІНІ" Новічковим Р.А. і не директором ПП "АСКАТ" Котовим В.О., а іншими особами, з старанним наслідуванням підписів зазначених директорів, з огляду на такі доводи, відповідачем не визнано податкові накладні постачальників, та встановлено нереальність здійснення зазначених господарських операцій.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що в обґрунтування невизнання податкових накладних постачальників, відповідач покликається на висновок спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Задніченко О.М. та на висновок експерта СТКЗР Білоцерківського МВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України Рубан Наталії Василівни, про проведені почеркознавчі дослідження і експертизу підписів директора ПП «БЕЛЛІНІ» Новічкова Р.А. і директора ПП "АСКАТ" Котова В.О. у березні 2013 року по ксерокопіях виданих ними податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних за 2010 - 2012 роки, в яких зазначено, що всі без виключення підписи директора ПП "БЕЛЛІНІ" Новічкова Р.А. і директора ПП "АСКАТ'' Котова В.О. на зазначених документах за 2010 - 2012 роки належать не їм, а іншим особам.

Саме на підставі вказаного, відповідачем встановлено, що всі господарські операції з придбання товарів у постачальників ПП «БЕЛЛІНІ» і ПП «АСКАТ» не є реально вчиненими господарськими операціями, і не створюють наслідків в податковому обліку.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду про наступне.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу на те, що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В межах розгляду справи встановлено, що 14.06.2013р. підрозділом податкової міліції ДПІ у Оболонському районі м. Києва було відкрито кримінальне провадження №32013110050000134 за фактом ухилення від сплати податків за ч. 3 ст. 212 ККУ.

Проте, в ході досудового розслідування слідством досліджено рух товарів від підприємств - постачальників ПП «АСКАТ» та ПП «БЄЛЛІНІ» до ТОВ «МЕГАТАРА», наявність у позивача достатньої кількості персоналу відповідної кваліфікації для здійснення господарських операцій в кількості 54 особи, та походження товарів. Жодних ознак фіктивності чи безтоварності операцій по постачанню товарів від ПП «АСКАТ» та ПП «БЄЛЛІНІ» до ТОВ «МЕГАТАРА», слідством не встановлено.

На підставі викладеного, Прокуратурою Оболонського району м. Києва кримінальне провадження № 32013110050000134 закрито 10.12.2013 р. у зв'язку з встановленням відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Постанова Прокуратури Оболонського району м. Києва від 10.12.2013р. про закриття кримінального провадження № 32013110050000134 не оскаржувалась, і набрала законної сили.

Також суд приймає до уваги висновок експертів №709/710/14-32 від 28.04.2014р.за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи у справі №826/16658/13-а, згідно якого вбачається, що спірна первинна документація, яка не приймалась до уваги відповідачем через підписання неповноважними особами, підписана директорами контрагентів позивача.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Статтею 201.4 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимогами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 цього кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо віднесені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представників позивача та відповідача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень №№0004112250, 0004122250 від 04.06.2013р., а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними (скасувати) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболенському районі м. Києва ДПС №0004112250 та №0004122250 від 04.06.2013р.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур