Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-6047/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4659/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 № К/9991/9838/11

у справі № 2а-6047/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду первинних скарг, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 № К/9991/9838/11.

Відповідно до ст. 239 1 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч.1 ст. 237 КАС України).

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 № К/9991/9838/11 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одні й ті самі норми права, а саме пп. 7.4.5, пп. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підтвердження зазначеного відповідач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.08.2006 К-6776/06, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № А-6/239 (К-6776/06), рішення якої було надано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, підтримуючи позицію суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами обставин про те, що платник податків сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, виписаної юридичною особою, яка є платником єдиного податку за ставкою 10 % та не є платником ПДВ.

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що позиція податкового органу, яка полягає у завищенні платником податків в податковому обліку податкового кредиту з ПДВ, є безпідставною, оскільки на момент вчинення відповідної господарської операції контрагент платника податків мав господарську та податкову правосуб'єктність. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з дати державної реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту його складення, первинні бухгалтерські документи з реквізитами та інші самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру, та позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 № К/9991/9838/11 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Рибченко А.О.

Шипуліна Т.М.