Постанова

від 06.11.2014 по справі 814/3201/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3201/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Яковлева Ю.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Агроторговий Дім Ріко» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

17.07.2013р. приватне підприємство «Агроторговий Дім Ріко» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013р. № 0003692230 про збільшення ПДВ на 4 201 грн. та № 0003702230 про збільшення податку на прибуток на 4 830 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені рішення ДПІ прийняті на підставі акту від 28.03.2013 року, висновки якого про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Техполимерстрой» у червні 2011р. є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

В ході позапланової невиїзної перевірки ПП «Агроторговий дім «Ріко» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Техполимерстрой» за червень 2011р. та контрагентами-покупцями встановлені порушення ст.ст.44,134,138,149 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011р. на суму 4 830 грн., ст.ст.198,200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено ПДВ на 4 200 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок непідтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ «Техполимерстрой» у червні 2011р.

12.04.2013р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003702230 про збільшення податку на прибуток на суму 4 830 грн.,

- № 0003692230 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 4 201 грн., в т.ч. за основним платежем на 4 200 грн. та штрафними санкціями - 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем законності та обґрунтованості прийнятих рішень при підтвердженні позивачем реальності господарських операцій позивача із контрагентами.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За обставинами справи 04.05.2011р. позивач уклав з ТОВ «Техполимерстрой» договір № 25 на виконання робіт по зборці металоконструкцій на зерноочисному обладнанні.

На виконання умов договору позивачем надані акт прийому виконаних робіт від 30.06.2011р. та податкову накладну № 3 від 02.06.2011р., видану ТОВ «Техполимерстрой», виписку з рахунку, що підтверджує факт оплати виконаних робіт (а.с.52-55).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем формально дотримані вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат по зазначеній господарській операції.

Досліджуючи реальність вчиненої господарської операції, судова колегія враховує пояснення позивача, що 23.11.2010р. він уклав з ТОВ «Юж-Агро-Комплекс» договір № 226/15 по виконанню робіт з реконструкції зерносушилки СЗШ-16. При цьому позивач уточнює, що внаслідок неможливості виконання власними силами робіт, пов'язаних з монтажем металоконструкцій по п.п.5,9 додатку до договору, 04.05.2011р. він уклав договір з ТОВ «Техполимерстрой» (а.с.84,85,92).

Згідно пояснень позивача, технологічне обладнання, яке встановлює ПП «Агроторговий дім «Ріко», кріпиться на металеві конструкції (каркас), які виконує ТОВ «Техполимерстрой».

Таким чином, встановленню технічного обладнання повинний передувати монтаж металевої конструкції.

З наданих позивачем документів вбачається, що виготовлення та монтаж металоконструкцій завальної ями і приямка норії з кришкою (п.5), виготовлення та монтаж металоконструкцій зерносховища (п.9), виконаний ТОВ «Техполимерстрой» 30.06.2011р., проте монтаж завальної ями виконаний позивачем 31.05.2011р., тобто на місяць раніше, ніж виконані субпідрядні роботи (а.с.54, 88).

Крім того, раніше строку виготовлення та встановлення металевої конструкції ТОВ «Техполимерстрой» позивачем виконані монтажні роботи обладнання зернопроводів (07.06.2011р.), теплогенератора (15.06.2011р.), подаючий норії (31.05.2011р.) (а.с.57,58,86).

Зазначені обставини, на думку судової колегії, спростовують твердження позивача про виконання робіт з виготовлення та монтажу металоконструкцій силами ТОВ «Техполимерстрой», які завершені 30.06.2011р.

На користь цього висновку свідчить і те, що серед видів діяльності ТОВ «Техполимерстрой» відсутнє виготовлення металоконструкцій та їх монтаж. За даними ЄДР основним видом діяльності товариства є покриття підлог та облицювання стін (КВЕД 45.43.0).

При дослідженні обставин реальності операції позивачем з ТОВ «Техполимерстрой» судова колегія також враховує доводи апелянта про те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської операції, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи. Зазначені обставини викладені, як в акті перевірки так і в апеляційній скарзі.

Акт перевірки містить також дані про пояснення директора ТОВ «Техполимерстрой» в якості свідка, в яких він зазначає про непричетність до господарської діяльності цього підприємства (стор.6 акту).

В ході апеляційного перегляду за клопотанням відповідача була витребувана інформація від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Миколаївській області. Згідно отриманої 23.20.2014р. інформації 21.10.2014р. до ЄРДР внесені відомості про порушення кримінальної справи № 32012160000000004 за фактом незаконного створення та реєстрації ПП «Євіна-К», ТОВ «Техполимерстрой», ПП «Єпраксія» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, судова колегія приходить до висновку про непідтвердження факту господарської операції позивача з ТОВ «Техполимерстрой» по отриманню робіт з виготовлення та монтажу металоконструкцій на зерноочисному обладнанні.

Таким чином, через непідтвердження реальності операції з ТОВ «Техполимерстрой» позивач неправомірно відніс до валових витрат 2 півріччі 2011р. вартість операції в розмірі 21 000 грн. та до податкового кредиту червня 2011р. суму ПДВ - 4 200 грн., у зв'язку чим прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення є законними та не підлягають скасуванню.

Невірна правова оцінка обставин по справі, відсутність аналізу доводів податкового органу призвела до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким у позові відмовляє.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову приватного підприємства «Агроторговий Дім Ріко» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 12.04.2013р. № 0003692230 та № 0003702230.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: К.В.Кравченко