Ухвала

від 15.12.2015 по справі 814/3201/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/61481/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Агроторговий Дім Ріко» на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 у справі № 814/3201/13-а за позовомПриватного підприємства «Агроторговий Дім Ріко» доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів У Миколаївській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агроторговий Дім Ріко» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003692230, №0003702230 від 12.04.2013.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Техполімерстрой» за червень 2011 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт № 324/22-300/30125887 від 28.03.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на суму 4 830 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 4 200 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0003692230 від 12.04.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 200 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0003702230 від 12.04.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 830 грн.

Також судами встановлено, що між ТОВ «Южагрокомплекс» (як замовником) та позивачем (як виконавцем) укладеного договір підряду № 226/15 від 23.11.2010 на реконструкцію зерносушарки СЗШ-16. Крім того, між позивачем та ТОВ «Технополімерстрой» укладено договір №25 від 04.05.2011 на виконання робіт по збірці металоконструкцій на зерноочисному обладнанні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, натомість, наданими позивачем доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо непідтвердження наданими позивачем доказами реальності операцій з ТОВ «Технополімерстрой».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Оскільки згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Досліджуючи обставини правомірності формування позивачем спірних сум податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Техполимерстрой», судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з виконанням позивачем умов укладеного з ТОВ «Юж-Агро-Комплекс» договору підряду №226/15 від 23.11.2010 виникла необхідність виконання робіт, пов'язаних з виготовленням та монтажем металоконструкцій, в результаті чого між позивачем та ТОВ «Техполимерстрой» укладено договір №25 від 04.05.2011

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно пояснень позивача технологічне обладнання, яке встановлює ПП «Агроторговий дім «Ріко», кріпиться на металеві конструкції (каркас), які виконує ТОВ «Техполимерстрой». Таким чином, встановленню позивачем технічного обладнання передує монтаж металевої конструкції.

Досліджуючи надані позивачем докази, судом апеляційної інстанції встановлено, що виготовлення та монтаж металоконструкцій завальної ями і приямка норії з кришкою, виготовлення та монтаж металоконструкцій зерносховища виконані ТОВ «Техполимерстрой» 30.06.2011, в той час як монтаж завальної ями виконаний позивачем 31.05.2011, тобто, на місяць раніше. Крім того, раніше вказаного строку виготовлення та встановлення ТОВ «Техполимерстрой» металевої конструкції позивачем виконані монтажні роботи обладнання зернопроводів - 07.06.2011, теплогенератора - 15.06.2011, подаючої норії - 31.05.2011.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних ЄДР основним видом діяльності ТОВ «Техполимерстрой» є покриття підлог та облицювання стін (КВЕД 45.43.0).

За встановлених обставин справи, колегія судів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено реальність спірних операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Техполимерстрой».

Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроторговий Дім Ріко» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний