Рішення

від 17.11.2014 по справі 903/1056/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2014 р. Справа № 903/1056/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" , м. Київ

до відповідача приватного підприємства "Санте-Люкс", м.Луцьк

про стягнення 47713,84 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Нетреба Г.І., довіреність №7 від 16.06.2014р.;

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" звернулось з позовом до приватного підприємства "Санте-Люкс" про стягнення 46881,96 грн. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №11/12-СЛ від 05.04.2012р., протокол розбіжностей від 05.04.2012р. до вказаного договору, додаткову угоду №1 від 05.04.2012, додаткову угоду №б/н від 18.01.2013р., видаткові накладні №ОС000000095 від 13.04.2012р., №ОС000000270 від 22.08.2012р., №ОС000000275 від 22.08.2012р., №ОС000000071 від 23.04.2013р., №ОС000000072 від 23.04.2013р. та акти звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2013р., на 31.07.2013р. і на 30.11.2013р..

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2014р. порушено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" до приватного підприємства "Санте-Люкс" про стягнення 46881,96 грн..

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2014р. дану справу направлено за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.10.2014р. справу призначено до розгляду на 12.11.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті. Також даною ухвалою визначено нову ціну позову в сумі 45994,76 грн..

11.11.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли заява про збільшення позовних вимог у зв'язку з перерахунком 3% річних та інфляційних втрат, просять стягнути з відповідача 47713,84 грн., з них 43177,57 грн. - основна заборгованість, 3649 грн. - інфляційні втрати, 887,27 грн. - 3% річних. Також на виконання вимог ухвали господарського суду Волинської області від 27.10.2014р. подали письмові пояснення щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат та письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

12.11.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду спору у зв'язку із перебуванням директора підприємства у відряджені та неможливістю забезпечити присутність у судовому засіданні іншого представника. Додатково подано наказ №32-1Л від 06.11.2014р. про відрядження директора Федорчук С.С. в м. Івано-Франківськ.

В судовому засіданні 12.11.2014р. представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, вважаючи його необґрунтованим. Позов підтримав, вимоги просив задовольнити із врахуванням поданих збільшень.

Відповідач в судове засідання 12.11.2014р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвали суду від 27.10.2014р. не виконав, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302508592311 від 31.10.2014р..

Суд розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду спору, відхиляє його, оскільки положення ГПК України не містять конкретних вимог щодо повноважень осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання директора, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Згідно із ст.28 ГПК України представляти інтереси сторін у господарському суді можуть також інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації.

Суд розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про збільшення позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України приймає його, а отже справа вирішується з нової ціни позову у сумі 47713,84 грн., з них 43177,57 грн. - основна заборгованість, 3649 грн. - інфляційні втрати, 887,27 грн. - 3% річних.

Суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

05.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (далі - Постачальник) та приватним підприємством "Санте-Люкс" (далі - Покупець) було укладено договір поставки №11/12-СЛ (далі - Договір)(а.с.11-16), також 05.04.2012р. між сторонами було підписано протокол розбіжностей до вказаного Договору(а.с.17-18) та додаткова угода №1(а.с.19).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 Договору ціну останнього складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій.

Згідно п.6.1 Договору, зазначеного в протоколі розбіжностей, оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 30 днів з моменту реалізації товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п.6.1.2 Договору, зазначеного в протоколі розбіжностей, загальний термін повного розрахунку за партію поставленого товару не повинен перевищувати 180 днів з дати поставки товару.

Згідно п.6.1.3 Договору, зазначеного в протоколі розбіжностей, Покупець повинен повністю розрахуватись за партію поставки на 181 день.

Згідно п.9.2.1 Договору Покупець зобов'язаний приймати товар за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені даним Договором.

Згідно п.9.2.2 Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар в термін, установлений Договором.

Згідно п.11.1 Договір набирає чинності з 05.04.2012р. і діє до 31.12.2012р.. В тому випадку, якщо зобов'язання за Договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним Договором.

18.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (далі - Постачальник) та приватним підприємством "Санте-Люкс" було укладено додаткову угоду №б/н(а.с.20), згідно п.1 якої сторони домовилися, що оплата за товар торгової марки «JOMA» колекції весна-літо 2013р. в період з 01.03.2013р. по 31.08.2013р. здійснюється в наступному порядку:

- 10% від вартості поставленої партії товару сплачується не пізніше наступного дня після поставки;

- решта суми(90%) від вартості поставленої партії товару сплачується протягом 166 днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника, але не менше 15% від залишку вартості поставки щомісяця, до 5 числа наступного місяця, протягом 166 календарних днів з дати поставки.

На виконання зазначених угод позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 58393,02 грн., що стверджується видатковими накладними №ОС000000095 від 13.04.2012р., №ОС000000270 від 22.08.2012р., №ОС000000275 від 22.08.2012р., №ОС000000071 від 23.04.2013р., №ОС000000072 від 23.04.2013р.(а.с.36, 39, 42, 45, 47).

Згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-00000690 від 14.09.2012р. відповідач повернув позивачу товар(брак) на суму 215,46 грн.(а.с.92).

З врахуванням даного повернення загальна сума поставки склала 58177,57 грн..

Позивач провів часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 15000 грн., що стверджується банківською випискою по рахунку позивача №260020001013317 в період з 07.11.2010р. по 07.11.2014р.(а.с.90).

На час розгляду спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем в сумі 43177,57 грн.. Дана заборгованість також підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2013р.(а.с.30), на 31.07.2013р. (а.с.32) і на 30.11.2013р.(а.с.31).

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України) майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №11/12-СЛ з протоколом розбіжностей та додатковими угодами предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірваними не були.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 43177,57 грн.

Сума заборгованості 43177,57 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем. Контрозрахунку заборгованості відповідачем також не подано.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3649 грн. інфляційних втрат та 887,27 грн. 3% річних, які нараховані за період прострочення з 06.10.2013р. по 13.06.2014р. на суму 43177,57 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність нарахування 3649 грн. інфляційних втрат та 887,27 грн. 3% річних, які нараховані за період прострочення з 06.10.2013р. по 13.06.2014р. на суму 43177,57 грн., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 47713,84 грн., з них 43177,57 грн. - основної заборгованості, 3649 грн. - інфляційні втрати, 887,27 грн. - 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Санте-Люкс" (43025, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, буд.29, код ЄДРПОУ 36936216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (02218, м. Київ, Дніпровський район, вул. Вершигори, буд.9, кв.51, код ЄДРПОУ 35182323) 47713,84 (сорок сім тисяч сімсот тринадцять гривень вісімдесят чотири копійки) грн., з них 43177,57 грн. - основна заборгованість, 3649 грн. - інфляційні втрати, 887,27 грн. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) грн. сплаченого позивачем судового збору.

Повний текст рішення складено

17.11.2014

Суддя А. С. Вороняк