Постанова

від 18.02.2015 по справі 903/1056/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18 лютого 2015 року Справа № 903/1056/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С. ,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства "Санте-Люкс" на рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі № 903/1056/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (м. Київ)

до приватного підприємства "Санте-Люкс" (Волинська область, м. Луцьк)

про стягнення 47 713,84 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2014р. у справі №903/1056/14 (суддя Вороняк А.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" до приватного підприємства "Санте-Люкс" (Волинська область, м.Луцьк) про стягнення 47 713,84 грн. задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Санте-Люкс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" 47713,84 грн., з них 43177,57 грн. - основна заборгованість, 3649 грн. - інфляційні втрати, 887,27 грн. - 3% річних, та 1827,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 155-157).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ПП "Санте-Люкс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не вірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, оскільки строк прострочення виконання зобов'язання становить 219 днів, а не 250, як визначив позивач. А тому, розмір 3% річних становить 777,20 грн., а не 887,27 грн.

На підставі викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014р. у справі №903/1056/14 в частині стягнення з приватного підприємства «Санте-Люкс» 110,07 грн. (3% річних) та прийняти в цій частині нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.12.2014р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до слухання.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2015р. внесено зміни до складу колегії суддів. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. та відповідно до затверджених складів колегій, у справі №903/1056/14 визначено колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Дужич С.П.

Ухвалою суду від 14.01.2015р. розгляд справи відкладено на 18.02.15р.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№2663/15 від 02.02.2015р., арк.справи 192, 193).

У запереченнях позивач зазначає про помилковість тверджень скаржника, оскільки на дату не сплати першої поставки, а саме 05.10.2013р. з урахуванням вже наявної заборгованості по поставках 2012р., позивач мав право нараховувати 3% річних, застосувавши вказаний спосіб розрахунку, позивач зменшив фактичне нарахування 3% річних до відповідача, не порушивши процесуальні вимоги до порядку нарахування.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, просить суд відмовити приватному підприємству «Санте-Люкс» в апеляційній скарзі в повному обсязі.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. внесено зміни до складу колегії суддів. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, у справі №903/1056/14 визначено колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції 18.02.2015р. не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були повідомленні у встановленому законом порядку (арк.справи 190, 191). Від позивача надійшло клопотання, згідно якого у разі відсутності представника ТОВ «Спорт Сервіс», просять проводити засідання без його участі. Відповідач про причини неявки не повідомив.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

05.04.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (постачальник) та приватним підприємством "Санте-Люкс" (покупець) було укладено договір поставки №11/12-СЛ (арк.справи 11-16), також було підписано протокол розбіжностей до вказаного договору (арк.справи 17, 18) та додаткова угода №1 (арк.справи 19).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору ціну останнього складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій.

Відповідно до п.6.1 договору, зазначеного в протоколі розбіжностей, оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 30 днів з моменту реалізації товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно п.6.1.2 договору, зазначеного в протоколі розбіжностей, загальний термін повного розрахунку за партію поставленого товару не повинен перевищувати 180 днів з дати поставки товару.

Як встановлено в п.6.1.3 договору, зазначеному в протоколі розбіжностей, покупець повинен повністю розрахуватись за партію поставки на 181 день.

Покупець зобов'язаний приймати товар за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені даним договором (п.9.2.1 договору).

Покупець зобов'язаний оплатити товар в термін, установлений договором (п.9.2.2).

Згідно п.11.1 договір набирає чинності з 05.04.2012р. і діє до 31.12.2012р.. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором.

18.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (постачальник) та приватним підприємством "Санте-Люкс" було укладено додаткову угоду №б/н (арк.справи 20), згідно п.1 якої сторони домовилися, що оплата за товар торгової марки "JOMA" колекції весна-літо 2013р. в період з 01.03.2013р. по 31.08.2013р. здійснюється в наступному порядку:

- 10% від вартості поставленої партії товару сплачується не пізніше наступного дня після поставки;

- решта суми (90%) від вартості поставленої партії товару сплачується протягом 166 днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника, але не менше 15% від залишку вартості поставки щомісяця, до 5 числа наступного місяця, протягом 166 календарних днів з дати поставки.

На виконання зазначених угод позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 58393,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №ОС000000095 від 13.04.2012р., №ОС000000270 від 22.08.2012р., №ОС000000275 від 22.08.2012р., №ОС000000071 від 23.04.2013р., №ОС000000072 від 23.04.2013р.(арк.справи 36, 39, 42, 45, 47).

Згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-00000690 від 14.09.2012р. відповідач повернув позивачу товар (брак) на суму 215,46 грн. (арк.справи 92).

З врахуванням даного повернення загальна сума поставки склала 58177,57 грн..

Позивач провів часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 15000 грн., що стверджується банківською випискою по рахунку позивача №260020001013317 в період з 07.11.2010р. по 07.11.2014р.(арк.справи 90).

На час розгляду спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем в сумі 43177,57 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2013р.(арк.справи 30), на 31.07.2013р. (арк.справи 32) і на 30.11.2013р.(арк.справи 31).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст.144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до положень 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладений між останніми договір поставки №11/12-СЛ з протоколом розбіжностей та додатковими угодами предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірваними не були.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, є підставою для задоволення пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 43177,57 грн., яка повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Oскільки на дату не сплати першої поставки, а саме 05.10.2013р. з урахуванням вже наявної заборгованості по поставках 2012р., позивач мав право нараховувати 3% річних, застосувавши вказаний спосіб розрахунку, позивач зменшив фактичне нарахування 3% річних до відповідача, не порушивши процесуальні вимоги до порядку нарахування.

Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення 3649 грн. інфляційних втрат та 887,27 грн. 3% річних, які нараховані за період прострочення з 06.10.2013р. по 13.06.2014р. на суму 43177,57 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи строк нарахування штрафних санкцій позивачам визначено правомірно, відповідно до норм законодавства, за період з 06.10.2013р. до 13.06.2014р., та складає 250 днів.

Перевіривши в апеляційному провадженні методику та правильність нарахування 3649 грн. інфляційних втрат та 887,27 грн. 3% річних, які нараховані за період прострочення з 06.10.2013р. по 13.06.2014р. на суму 43177,57 грн., колегія суддів погоджується, що останні підставні та підлягають до задоволення. Доводи скаржника про помилки в розрахунку 3% річних не відповідають матеріалам справ.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 47713,84 грн., з них 43177,57 грн. - основної заборгованості, 3649 грн. - інфляційних втрат, 887,27 грн. - 3% річних.

Крім цього позивач звернувся з клопотанням, відповідно до якого повідомляє, що апелянт надіслав копію угоди про примирення, яку затвердив відповідач, товар повернено ТОВ "Спорт Сервіс", а тому, просить використати п.1 угоди про примирення.

В абзаці першому угоди зазначено наступне: "Приватне підприємство «Санте Люкс», в особі директора Федорчук С. С, що діє на підставі статуту, в подальшому - «Боржник», та ТОВ «Спорт-сервіс» в особі директора Гончаренко О. Є., який діє на підставі статуту, з іншої сторони, іменований в подальшому «Кредитор», а при спільному згадувані у подальшому -«Сторони», уклали угоду про примирення, яка набуває статусу «Мирової угоди» лише після виконання в повному обязі та формах кожного з пунктів угоди".

Пунктом 1 угоди встановлено:"У разі покриття частини боргу через повернення товару, що був поставлений до ПП «Санте Люкс» ТОВ «Спорт Сервіс», та підписання накладної на повернення, незалежно від порядку виконання окремих пунктів угоди, ПП «Санте Люкс» відмовляється від позовних вимог викладених у апеляційній скарзі по справі №903/1056/14, підтвердження відмови відбувається шляхом направлення копії даної угоди та копії накладної на повернення з «Актом дефектовки» у разі наявності, до Рівненського апеляційного господарського суду, будь- якою із сторін угоди".

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу позивача на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України містить положення щодо порядку звернення, затвердження судом першої інстанції мирової угоди, які викладені у статті 78 ГПК України.

Однак, відповідно до абз.4 п.8 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року N7: норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Санте-Люкс" на рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі № 903/1056/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.