Постанова

від 17.11.2014 по справі 908/4015/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" листопада 2014 р.                                                                   Справа № 908/4015/13   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна  В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М. при секретарі Пляс Л.Ф. за участю представників: позивача – не з'явився відповідача –  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2927З/1-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 16 липня 2014 року у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", с. Оленівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м'ясокомбінат", м.  Мелітополь, Запорізька область про стягнення 20057,39 грн. ВСТАНОВИЛА: Позивач, ТОВ "Агро-Овен", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просив стягнути заборгованість в сумі 17782,25 грн., пеню в сумі 1416,36 грн., 3% річних в сумі 858,78 грн. за договором поставки №829-ПУ від 25.03.2012 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/4015/13 (головуючий суддя Смірнов О.Г., судді Давиденко І.В., Сушко Л.М.)  позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Агро-Овен" основний борг в сумі 17782,25 грн., пеню в сумі 1361,91  грн., 3% річних в сумі 857,30 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1715,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Агро-Овен" на користь Держбюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн. за подання заяви (клопотання) про забезпечення позову. ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду – без змін. Крім того, просить розглянути справу за відсутності його представника. На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2014 р. від позивача факсограмою надійшли письмові пояснення (вх. №10464 від 13.11.2014 р.), де з приводу виявлених судом розбіжностей ТОВ "Агро-Овен" пояснило наступне: спірні правовідносини між сторонами по справі виникли на підставі договору поставки №829-ПУ від 25.03.2012 р., невірна ідентифікація номеру спірного договору виникла внаслідок надання суду нечіткої копії договору поставки №829-ПУ, договору поставки №729-ПУ від 25.03.2012 р. між позивачем та відповідачем не існує, в зв'язку з чим правильним номером спірного договору слід вважати договір поставки №829-ПУ від 25.03.2012 р. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р. про відкладення розгляду справи, що була направлена відповідачу на адресу зазначену в апеляційній скарзі, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України  від 10.12.2002 р. за №75, тому вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними  матеріалами. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне. Як свідчать матеріали справи, 25.03.2012 р. між ТОВ "Агро-Овен" (постачальник) та ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" (покупець) укладено договір поставки №829-ПУ, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості,  по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару (т. 1 а. с. 15-17). Строк дії договору встановлений п. 5.1. строком на один рік. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку його дії, дія договору продовжується на один рік. Враховуючи відсутність заяв сторін про розірвання договору, умови договору на момент звернення позивача з позовною заявою до суду є дійсними. Згідно додатку від 25.03.2012 р. до договору поставки  №829-ПУ сторони узгодили, що відповідно до п.3.2 договору постачальник здійснює постачання товару на умовах DDP (відповідно до правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" 2010 р.) до наступних місць призначення: Запорізька область, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, б.31-д. (т. 1 а.с.18). Пунктом 3.1 договору №829-ПУ передбачено, що товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару та дата (строк) поставки. Замовлення подається в письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання) не пізніше ніж 5 робочих днів до запланованої дати поставки (закінчення строку поставки). Датою поставки вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п. 3.3 договору). На виконання умов договору ТОВ "Агро-Овен" поставило покупцю товар на загальну суму 20874,78 грн., що підтверджується видатковими накладними №4/05320 від 05.05.2012 р. на суму 10405,93 грн. та №4/08023 від 08.05.2012 р. на суму 10468,85 грн., підписаними обома сторонами (т. 1 а. с. 20, 21). Згідно п. 2.2 договору, якщо інше додатково не погоджено сторонами покупець зобов'язаний сплатити повну вартість партії товару не пізніше п'яти днів з моменту поставки, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника або перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника. ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснило,  в зв'язку з чимТОВ "Агро-Овен" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення 17782,25 грн. - основного боргу, 1416,36 грн. - пені та 858,78 грн. - 3% річних. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції визнав їх правомірними, обґрунтованими, та не спростованими відповідачем. Крім того, господарським судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних з підстав їх невірного розрахунку. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,  зобов'язується  передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу  одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що в 2014 році розглядалась господарська справа №908/217/14 за позовом ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" до ТОВ "Агро-Овен" про визнання договору поставки №829-ПУ від 25.03.2012 р. недійсним. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі від  20.03.2014 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 р. в задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи №908/217/14 вказаними судовими рішеннями був встановлений факт поставки товару по спірному договору, зокрема, за накладними №4/05320 від 05.05.2012 р., №4/08023 від 08.05.2012 р. Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, суд першої інстанції правомірно застосував преюдицію в підтвердження факту поставки товару по договору №829-ПУ від 25.03.2012 р. Як вже зазначалось вище, відповідач товар отримав, оплату за нього до моменту звернення ТОВ "Агро-Овен" з позовом  до суду не здійснив.   Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів   оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення покупцем зобов'язання за   договором №829-ПУ та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 17782,25 грн. Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Відповідно до статті 3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1361,91 грн. пені та 857,30 грн. 3% річних. Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.       На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/4015/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. у справі №908/4015/13  залишити без змін. Повна постанова складена 17.11.2014 р. Головуючий суддя                                                                         Івакіна В.О.   Суддя                                                                                                Бондаренко В.П.   Суддя                                                                                                Камишева Л.М.