Рішення

від 04.11.2014 по справі 461/9784/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/9784/13 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/780/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю прокурора Лящука Т.І.,

представника Львівської міської ради Шмотолохи О.А., представника управління

комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

Ганусяка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Львівської області та Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ», третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року заступник прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ», третьої особи на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просив ухвалити рішення, яким витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» та ОСОБА_4 будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1, інвентаризаційна вартість якої 233 686 грн., передати її Львівській міській раді та визнати за Львівською міською радою право власності на приміщення по АДРЕСА_1.

Вимоги мотивував тим, що згідно витягу про реєстрацію права власності на будинок від 04.02.2010 року по АДРЕСА_1, останній зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.08.2012 року за гр. ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлове приміщення, ? частину якого остання згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2013 року продала ТзОВ «МИХАЙЛОФФ». В ході проведеної прокуратурою м. Львова перевірки встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 в порядку, визначеному законодавством про приватизацію комунального майна не відчужувалась та відповідно кошти від реалізації такого майна до бюджету не надходили. Тому вважає, що спірне приміщення вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Львова без відповідної правової підстави - за відсутності ухвали Львівської міської ради про продаж чи інше відчуження такого об»єкта.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2013 року в задоволенні позову заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради відмовлено.

Рішення суду оскаржили перший заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Львівська міська рада. Вважають його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному встановленні обставин, що мають значення для справи та неправильною оцінкою доказів.

Просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Мотивують тим, що право власності на спірне приміщення АДРЕСА_1 24.10.2010 року зареєстровано на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 року №222 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради. Крім того, будівля по АДРЕСА_1 в порядку, визначеному законодавством про приватизацію комунального майна («Програмою приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року №1661 та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не відчужувалась та відповідно кошти від реалізації такого майна до міського бюджету не надходили. Вказують на те, що ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.08.2012 року, на підставі якої ОСОБА_4 зареєструвала право приватної власності на приміщення, загальною площею 150, 6 м.кв. у приміщенні будинку АДРЕСА_1, а в подальшому згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, продала ? частину вказаного приміщення ТзОВ «МИХАЙЛОФФ», скасована ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.05.2013 року і в подальшому позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про зобов'язання до вчинення дій та визнання права власності ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2013 року залишено без розгляду. Отже, право власності на спірний об'єкт на законних підставах залишилось зареєстрованим за територіальною громадою м. Львова з 24.02.2010 року. Тому приміщення по АДРЕСА_1 вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Львова без відповідної правової підстави, поза волею власника, оскільки Львівська міська рада чи уповноважений нею орган участі у розгляді справи Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області не приймала. Враховуючи, що право власності на спірний об'єкт на даний час зареєстровано за особою, яка його набула поза волею власника - Львівської міської ради, приміщення площею 150 кв. м. на АДРЕСА_1 має бути витребуване з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_4 та ТзОВ «МИХАЙЛОФФ».

При розгляді справи в апеляційній інстанції апелянти доводи апеляційних скарг підтримали.

Відповідачі в судове засідання не з»явились, належно повідомлені про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому з урахуванням вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у їх відсутності (а.с.214-215).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в позові прокурора в частині витребування у відповідачів ОСОБА_4 та ТзОВ «МИХАЙЛОФФ» спірного майна, як у добросовісних набувачів, суд мотивував своє рішення з посиланням на вимоги ст. 328 ЦК України, яка передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Суд послався на ст.388 ЦК України, за змістом якої, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, та положення ст. 330 ЦК України, за змістом якої, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього. Навівши у рішенні зміст ч. 1 ст. 388 ЦК України - дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин вибуття будинку АДРЕСА_1 з комунальної власності, а тому позов заявлений безпідставно.

Проте з такими висновками колегія судді не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987 року в цілому з 24.02.2010 року до 30.08.2012 року був зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради. У будинку АДРЕСА_1 знаходяться сім квартир, на першому поверсі будинку - нежитлове приміщення. Докази відчуження спірного нежитлового приміщення, які належать територіальній громаді м. Львова, у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2012 року визнано мирову угоду, укладену у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору оренди майна з правом викупу від 01.08.2011 року та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії та визнати право власності, за якою: ОСОБА_7 зобов'язується звільнити нежитлові приміщення, загальною площею 150, 6 м.кв., 16,4 м.кв., 47, 5 м.кв., та 382,6 м.кв. , що знаходяться відповідно на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні цим майном у майбутньому. ОСОБА_4 зобов'язується повернути ОСОБА_7 орендну плату сплачену ним після розірвання договору оренди майна з правом викупу від 01.08.2011 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею - 150,6 кв.м., по АДРЕСА_2, загальною площею 16,4 кв.м. по АДРЕСА_3, загальною площею 47,5 м.кв., по АДРЕСА_4, загальною площею 382,6 кв.м (а.с.5-6).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_4 на підстави зазначеної ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.08.2012 року, 30.08.2012 року зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 150,6 м.кв. на АДРЕСА_1.

Згідно п.1 договору купівлі-продажу ? частини нежитлових приміщень, укладеного 27.02.2013 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «МИХАЙЛОФФ», продавець ОСОБА_4 передала, а покупець ТзОВ «МИХАЙЛОФФ» прийняв ? частину нежитлових приміщень, загальною площею 150,6 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.05.2013 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.12-14).

При новому розгляді, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2013 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору оренди майна з правом викупу від 01.08.2011 року та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії та визнати право власності залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України (а.с.15).

Ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Оскільки ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.08.2012 року про закриття провадження у справі у зв'язку з визнанням та затвердженням мирової угоди не відповідає вимогам чинного законодавства, ОСОБА_4 не вправі була відчужувати частину спірного приміщення, оскільки не була його власником та не могла ним розпоряджатись.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що нежитлове приміщення, загальною площею 150,6 м.кв. на АДРЕСА_1 вибуло з власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза волею власника та набуте ОСОБА_4 та ТзОВ «МИХАЙЛОФФ» без достатньої правової підстави з порушенням вимог ст. 328 ЦК України.

З огляду на положення ст. 330, 388 ЦК України позивач має право витребувати своє майно у відповідачів, оскільки таке вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволені позову зобов»язаний у необхідних випадках зазначити у резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість апеляційних скарг та скасування рішення районного в суду в частині відмови у витребуванні майна з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» нежитлового приміщення загальною площею 150,6 кв.м. по АДРЕСА_1 із скасуваням реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150,6 кв.м. за ОСОБА_4 (номер запису про право власності 230459 від 27.02.2013), реєстраційний номер майна № 37502576 та за Товариством з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» (код ЄДРПОУ: 38501413) (номер запису про право власності 234018 від 27.02.20013) реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна № 14481846101.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача про визнання права власності, колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.

Враховуючи ту обставину, що матеріали справи не містять докази, з яких би вбачалось, що право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради оспорюється , то колегія суддів не вбачає підстав для задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути судовий збір в користь держави в розмірі 1168,43 грн з кожного.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури Львівської області та Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальність «МИХАЙЛОФФ», третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» нежитлове приміщення загальною площею 150,6 кв.м. по АДРЕСА_1 і передати їх Львівській міській раді. Скасувати реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150,6 кв.м. за ОСОБА_4 (номер запису про право власності 230459 від 27.02.2013), реєстраційний номер майна № 37502576 та за Товариством з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» (код ЄДРПОУ: 38501413) (номер запису про право власності 234018 від 27.02.20013) реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна № 14481846101.

В решті у позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОФФ» на користь держави по 1168,43 грн. судового збору з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий М.М.Шандра

Судді: Р.П.Цяцяк

Н.Л.Шумська