Постанова

від 07.11.2014 по справі 826/11664/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2014 року 08 год. 30 хв. № 826/11664/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій по проведенню перевірки протиправними, скасування наказу від 01 липня 2014 року № 1206 та податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2014 року № 0003142201, № 0003152201 і № 0003162201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» (далі - позивач, ТОВ «Оіл Стандарт») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання дій по проведенню документальної виїзної позапланової перевірки за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2013 року протиправними, скасування наказу від 01 липня 2014 року № 1206 та податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2014 року № 0003142201, № 0003152201 і № 0003162201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014р. № 1721/26-53-22-01-26-35976939, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оіл Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010р. по 30.11.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Також позивач вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для призначення (за нормою пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) та проведення зазначеної позапланової документальної перевірки, оскільки відповідний письмовий запит про надання документально підтверджених пояснень з питання взаємовідносин ТОВ «Оіл Стандарт» з контрагентом ТОВ «Локус альянс» відповідачем на адресу Товариства не направлявся. Також ТОВ «Оіл Стандарт» своїм листом повідомило відповідача про недопущення працівників податкової інспекції до проведення документальної позапланової перевірки, що натомість не стало перешкодою для складання акта без фактичного проведення перевірки. Більш того фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Оіл Стандарт» з ТОВ «Локус альянс» за період з 01.01.2010р. по 3,0.11.2013р. вже були предметом перевірки цього контролюючого органу, про що свідчать акти ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.09.2012р. № 2833/-22-521/35976939 та від 24.03.2014р. № 599/26-53-22-03-21. Таким чином, відповідачем в порушення норм чинного законодавства була проведена повторна документальна перевірка за ті самі періоди без належних на то підстав.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та подав до канцелярії суду письмові заперечення від 03.10.2014р. № 57/9/26-53-10-02-15 і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 01.07.2014р. № 1206 та згідно норми пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оіл Стандарт» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Локус Альянс» (ідентифікаційний код 37717604), за результатами якої складений акт від 16.07.2014р. №1721/26-53-22-01-26-35976939. Зокрема, в ході проведення зазначеної перевірки позивачем на вимогу перевіряючого не були наданні первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Локус Альянс» в січні-лютому 2012 року, внаслідок чого працівник ДПІ прийшов до висновку про неправомірне декларування ТОВ «Оіл Стандарт» сум податкового кредиту і валових витрат за рахунок таких операцій та відповідно про порушення ним певних норм Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акта від 16.07.2014р. № 1721/26-53-22-01-26-35976939 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

06 жовтня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 01 липня 2014 року відповідачем згідно свого наказу від 01.07.2014р. № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт» на підставі норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України тривалістю 5 робочих днів з 03 липня 2014 року.

Згідно письмових заперечень відповідача від 03.10.2014р. № 57/9/26-53-10-02-15 з додатками, що наявні в матеріалах даної справи, підставою для прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформленого зазначеним наказом від 01.07.2014р. № 1206, став факт ненадання ТОВ «Оіл Стандарт» документів по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010р. по 30.11.2013р. на письмовий запит ДПІ від 20.12.2013р. № 12260/10/26-53. На обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду лише копії запиту від 20.12.2013р. № 12260/10/26-53 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» без доказів направлення та вручення цього запиту уповноваженим представника ТОВ «Олія Транс», та службової записки структурного підрозділу ДПІ від 01.07.2014р. № 725/26-53-22-01-13 без додатків на ім'я в.о. начальника податкової інспекції Гудзенко Н.В. щодо надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з підстави описаної вище.

Згодом, 03 липня 2014 року уповноваженій особі позивача була вручена копія наказ ДПІ від 01.07.2014р. № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (далі - Наказ № 1206) та пред'явлені службове посвідчення і направлення на перевірку від 02.07.2013р. № 958 з відомостями про проведення податковою інспекцією на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України 03 липня 2013 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оіл Стандарт» (ідентифікаційний номер 35976939) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» (ідентифікаційний номер 37717604) за період з 01.01.2010р. по 30.11.2013р.

09 липня 2014 року ТОВ «Оіл Стандарт» до канцелярії ДПІ поданий лист від 07.07.2014р. № 566, в якому підприємство вказало на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення документальної перевірки саме на підставі норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки зазначений вище період фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оіл Стандарт» (в т.ч. при здійсненні господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Локус Альянс») вже був предметом попередніх документальних перевірок.

Однак, протягом періоду з 03.07.2014р. по 09.07.2014р. на підставі Наказу № 1206, працівником ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт» (ідентифікаційний код 35976939) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Локус Альянс» (ідентифікаційний номер 37717604) за період з 01.01.2010р. по 30.11.2013р., за результатами якої складений Акт від 16.07.2014р. № 1721/26-53-22-01-26-35976939 (далі - Акт перевірки).

Дослідивши текст цього Акта перевірки судом виявлено наступне. В ході проведення документальної перевірки позивача працівником ДПІ встановлено, що за даними інформаційно-аналітичної системи Міндоходів України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів «Податковий блок» ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.11.2011р. по 31.07.2012р. задекларувало результати взаємовідносин з ТОВ «Оіл Стандарт» на певні суми податку на додану вартість, а саме - за листопад і грудень 2011 року, січень і лютий 2012 року. Також, згідно даних інформаційної бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «Локус Альянс» виписало на користь ТОВ «Оіл Стандрат» податкові накладні від 01.12.2011р. № 19 на суму ПДВ 31 589,25 грн., від 13.02.2012р. № 27 на суму ПДВ 27 173,13 грн., від 01.02.2012р. № 5 на суму ПДВ 31 779,84 грн., від 23.01.2012р. № 37 на суму ПДВ 77 273,70 грн.) на підставі договору від 01.11.2011р. № 01/11.

Одночасно ТОВ «Оіл Стандрат» в поданій податковій звітності з податку на додану вартість задекларувало по взаємовідносинам з названим підприємством податковий кредит у лютому 2012 року на суму 57 762,00 грн. і липні 2012 року на суму 31 780,00 грн.

При цьому на адресу ДПІ надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.07.2012р. № 231/22-5/37717606 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Локус Альянс» (код за ЄДРПОУ 37717604) з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.08.2011р. по 30.11.2011р. та з 01.01.2012р. по 28.02.2012р.», в якому зроблені висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Локус Альянс» за вказані періоди.

Під час проведення документальної перевірки ТОВ «Оіл Стандрат» первинні документи по взаємовідносинам з названим контрагентом перевіряючому не надали, у зв'язку з чим 09 липня 2014 року відповідачем був підготовлений письмовий запит від 09.07.2014р. № 14224/26-53-22-01-11 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження». В даному запиті ДПІ вимагала від платника податків надати в рамках проведеної перевірки копії первинних документів, що підтверджують придбання товарів (послуг, робіт) у ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010р. по 30.11.2013р. (за переліком) в строк до 09 липня 2014 року.

Проте, оскільки згідно письмових пояснень відповідача (заперечення проти позову) посадові особи Товариства відмовилися від надання запитуваних в листі від 09.07.2014р. № 14224/26-53-22-01-11 документів, був складений акт від 10.07.2014р. № 318/26-53-22-01-17 про ненадання посадовими особами ТОВ «Оіл Стандарт» документів до перевірки, а зазначений письмовий запит від 09.07.2014р. направлений поштою на адресу підприємства. Даний запит ДПІ був отриманий ТОВ «Оіл Стандарт» 11 липня 2014 року та залишений без відповіді.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Оіл Стандарт» первинних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» та, як наслідок, про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат (в сумі 1 761 514, 00 грн.). При цьому посилання на жодні документи, з яких перевіркою встановлено декларування позивачем валових витрат саме в зазначеній сумі коштів, та/або розрахунок таких витрат підприємства - в тексті акта перевірки відсутні. Також зроблено висновок про формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість (в сумі 89 542,00грн.) за рахунок таких господарських операціях без документального підтвердження.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «Оіл Стандарт» норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року та 2012 рік на загальну суму 391 626,00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 89 542,00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року на суму 57 762,00 грн., за липень 2012 року - 31 780,00 грн.).

29 липня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0003142201, яким визначило ТОВ «Оіл Стандарт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134 313,00 грн., в т.ч. 89 542,00 грн. - основний платіж, 44 771,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003162201, яким визначило ТОВ «Оіл Стандарт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 620,00 грн., в т.ч. 391 626,00 грн. - основний платіж, 70994,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003152201, яким до ТОВ «Оіл Стандарт» за порушення норми абз. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

1. Щодо правомірності призначення та проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі Наказу № 1206.

В силу норм пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

У відповідності до пп. 1.2.1 п. 1.2 розд. 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 31.10.2012р. № 948, (далі - Методичні рекомендації) рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається керівником органу ДПС відповідно до пункту 78.4 статті 78, розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом - органу ДПС, на обліку в якому перебувають платники податків, для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників цього органу ДПС (за умови відсутності рішень керівників органів ДПС вищого рівня про проведення перевірки такого платника податків із цих питань за відповідні періоди)

При цьому згідно пп. 1.2.3 п. 1.2 розд. 1 цих Методичних рекомендацій при організації проведення документальної позапланової або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у т. ч. направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Як вбачається зі змісту спірного Наказу від 01.07.2014р. № 1206, він був прийнятий відповідачем на підставі норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, в тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому законодавець не встановлює жодних застережень щодо виникнення обставини, передбаченої пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України в залежність від змісту інформації, наданої платником податків у передбачених законом строк (тобто, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання запиту) у відповідь на належним чином складений письмовий запит податкового органу.

Що ж до правового статусу, порядку оформлення та надсилання (вручення) контролюючим органом письмового запиту щодо надання інформації та документів з питань дотримання вимог податкового законодавства (в т.ч. при здійсненні та декларуванні результатів господарських операцій з окремими суб'єктами господарювання) на адресу платника податків, то вказані питання врегульовані нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України та положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» від 27.12.2010р. № 1245.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом не встановлено, а відповідачем не спростовано, факт недотримання ДПІ обов'язкової процедури, визначеної в п. 73.3 ст. 73 ПК України, щодо направлення на адресу платника податків - ТОВ «Оіл Стандарт» та/або вручення уповноваженим представникам підприємства письмового запиту про надання інформації та документів по взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» за певний період (в даному випадку запиту від 20.12.2013р. № 12260/10/26-53). А тому з огляду на це суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві належної правової підстави, передбаченої пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оіл Стандарт» та відповідно для складання наказу від 01.07.2014р. № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Крім того, у зв'язку з тим, що наказ про проведення перевірки позивача був виданий з порушенням норм ПК України, то документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт» була проведена з порушенням відповідного порядку, встановленого цим Кодексом, а дії відповідача з проведення такої документальної перевірки позивача є протиправними (аналогічні правові позиції відображені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014р. N К/9991/17719/12 та від 27.05.2014р. № К/800/2130/13).

2. Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014р. № 0003142201 і № 0003162201.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 01 листопада 2011 року між ТОВ «Оіл Стандарт» (Покупець), в особі директора Ющенко О.А., і ТОВ «Локус Альянс» (Постачальник), в особі директора Калінчик Т.Л., був укладений письмовий договір за № 01/11, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити в порядку, що передбачений даним Договором товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого визначена у видаткових накладних.

Ціна товару оголошується Покупцю при здійсненні замовлення та зазначається в накладних

або в специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого Покупцем, сума яких

складає загальну суму договору (п. 5.1 даного Договору).

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору поставка товару здійснюється партіями за попередньою заявкою на умовах самовивозу або доставки товару на склад Покупця транспортом Постачальника за попередньою домовленістю. Постачальник доставляє/відвантажує Товар в строк, що додатково обумовлений сторонами при замовленні товару. Датою поставки товару вважається дата вказана в видатковій накладній.

Порядок проведення розрахунків за Договором визначені сторонами в п. 5.2 - 5.3 цього Договору.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Локус Альянс» поставок на адресу ТОВ «Оіл Стандарт» та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних № РН 011101 від 01.11.2011р., № РН 011212 від 01.12.2011р., № РН 230111 від 23.01.2012p., № РН 0102030 від 01.02.2012p., № РН 130202 від 13.02.2012р. на загальну суму 1 557 356,67 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 01.12.2011р., № 19, від 01.02.2012р. № 5 та від 13.02.2012р. № 27 на загальну суму 537 253,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 89 542,22 грн.);

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.11.2011р. по 28.02.2012р.;

- платіжних доручень ТОВ «Оіл Стандарт» з відомостями про перерахування коштів на загальну суму 1 557 356,97 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Локус Альянс» в якості оплати за авто товари згідно договору від 01.11.2011р. № 01/11.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 06.10.2014р. № 713, наданих в судовому засіданні, у зв'язку з наявністю у ТОВ «Оіл Стандарт» на момент укладення договору поставки від 01.11.2011р. № 01/11 в розпорядженні орендованих транспортних засобів, перевезення товарів, замовлених попередньо у Постачальника на підставі заявок (оформлювалися в електронній формі та надсилалися засобами електронного зв'язку та/або факсом) здійснювалося шляхом його самовивозу зі складу ТОВ «Локус Альянс».

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно до усних пояснень представників позивача придбанні у ТОВ «Локус Альянс» товари були реалізовані позивачем в подальшому третім особам-покупцям (суб'єктам господарської діяльності), що цілком відповідає та пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Оіл Стандарт» (зокрема, за даними Акта перевірки Товариство здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Оіл Стандарт» надало суду копії наступних документів: свого статуту; копію договору оренди транспортного засобу від 01.01.2011р., укладеного між позивачем (як Орендарем) і ТОВ «ГПЛ» (Орендодавцем) щодо надання у платне строкове користування певних вантажних автомобілів (строк дії договору до 31.12.2012р.); копії видаткових накладних, оформлених позивачем в ході реалізації товарів, що були попередньо придбані у ТОВ «Локус Альянс»; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за період з 01.11.211р. по 28.02.2012р.; копії подорожніх листів вантажного автомобіля та накладних на придбання палива, актів на списання палива за листопад-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року; штатного розкладу ТОВ «Оіл Стандарт» та наказів Товариства про прийняття працівників на посади; копії договорів оренди і виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 01.06.2011р. № 116 та від 01.01.2012р. № 21, укладених між позивачем (як Орендарем) і ЗАТ «Київметал» (Орендодавцем) щодо надання в платне строкове користування нежилого приміщення (закритого складського приміщення) та виконання вантажно-розвантажувальних робіт за встановленим режимом, з актами приймання-передачі майна; копії договорів купівлі-продажу від 01.01.2011р. № 00854К та від 01.01.2011р. № 855К, укладених між позивачем (як Покупцем) і ТОВ «Гепард» (Продавцем) щодо придбання смарт-карт і нафтопродуктів з відпуском з визначених АЗС; копії платіжних доручень з відомостями про сплату орендних платежів за вартості нафтопродуктів.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договору поставки, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди лютий і липень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Локус Альянс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 16.07.2014р. №1721/26-53-22-01-26-35976939 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Оіл Стандарт», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Оіл Стандарт» і ТОВ «Локус Альянс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору від 01.11.2011р. № 11/01 не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Оіл Стандарт» або його контрагента - ТОВ «Локус Альянс», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 29.07.2014р. № 0003142201 і № 0003162201.

3. Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2014р. № 0003152201, яким до ТОВ «Оіл Стандарт», то суд також погоджується з правомірністю останніх з огляду на наступне.

У відповідності до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з тексту акта перевірки та письмових заперечень ДПІ проти позову, сума штрафу в розмірі 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014р. № 0003152201 була застосований до Товариства у зв'язку з ненаданням ним під час проведення перевірки, в т.ч. на письмовий запит ДПІ від 09.07.2014р., первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Локус Альянс». Згідно пояснень відповідача даний факт був зафіксований в акті від 10.07.2014р. № 318/26-53-22-01-17 про відмову посадових осіб ТОВ «Оіл Стандарт» від надання копій запитуваних документів, обов'язковість оформлення кого передбачено нормою п. 85.6 ст. 85 ПК України.

Разом з тим під час розгляду даної справи судом відповідач не подав до суду оригінал та/або копію зазначеного акта від 10.07.2014р. № 318/26-53-22-01-17, а посилання контролюючого органу про відсутність у підприємства первинної документації по господарським операціям з ТОВ «Локус Альянс» натомість спростовуються наявними матеріалами справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України задоволення позовних вимог ТОВ «Оіл Стандарт» в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 липня 2014 року № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт», результати якої оформлені актом від 16 липня 2014 року № 1721/26-53-22-01-26-35976939.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2014 року № 0003142201, № 0003152201 і № 0003162201.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова