Постанова

від 12.03.2015 по справі 826/11664/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11664/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2013 року, скасувати наказ на проведення такої перевірки від 01 липня 2014 року №1206 та податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2014 року №0003142201, №0003152201 та № 0003162201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2014 року відповідачем згідно наказу від 01.07.2014 № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт» на підставі норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України тривалістю 5 робочих днів з 03 липня 2014 року.

Так, підставою для прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за твердженням податкового органу, стало ненадання ТОВ «Оіл Стандарт» на письмовий запит ДПІ від 20.12.2013 № 12260/10/26-53 документів за взаємовідносинами з ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010 по 30.11.2013.

На обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду лише копії запиту від 20.12.2013 № 12260/10/26-53 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» без доказів направлення та вручення цього запиту уповноваженим представника ТОВ «Олія Транс» та службової записки структурного підрозділу ДПІ від 01.07.2014 № 725/26-53-22-01-13 без додатків на ім'я в.о. начальника податкової інспекції Гудзенко Н.В. щодо надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з підстави, описаної вище.

Згодом, 03 липня 2014 року, уповноваженій особі позивача була вручена копія наказу ДПІ від 01.07.2014 № 1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оіл Стандарт» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010 по 30.11.2013» на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

09 Липня 2014 року ТОВ «Оіл Стандарт» направило до відповідача лист від № 566, в якому вказало на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення документальної перевірки саме на підставі норми пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки зазначений вище період фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оіл Стандарт» (в т.ч. при здійсненні господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Локус Альянс») вже був предметом попередніх документальних перевірок.

Незважаючи на це, у період з 03.07.2014 по 09.07.2014 на підставі означеного вище Наказу працівником ДПІ все ж таки була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт», за результатами якої складений Акт від 16.07.2014 № 1721/26-53-22-01-26-35976939.

При цьому, під час проведення документальної перевірки ТОВ «Оіл Стандрат» первинні документи за взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» перевіряючому не надавались, що підтверджується Актом відповідача від 10.07.2014 № 318/26-53-22-01-17 про ненадання посадовими особами ТОВ «Оіл Стандарт» документів до перевірки.

На підставі вищевикладеного, посилаючись відсутність у ТОВ «Оіл Стандарт» первинних документів за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Локус Альянс» працівник відповідача дійшов висновку про порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року та 2012 рік на загальну суму 391 626,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 89 542,00 грн., (в сумі 1 761 514, 00 грн.). При цьому посилань на жодні документи, з яких перевіркою встановлено декларування позивачем валових витрат саме в зазначеній сумі коштів, та/або розрахунок таких витрат підприємства, - в тексті акта перевірки немає.

29 Липня 2014 року податковий орган на підставі вказаного Акта перевірки прийняв наступні податкові повідомлення-рішення: №0003142201, яким ТОВ «Оіл Стандарт» нараховано до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134 313,00 грн.; №0003162201, яким ТОВ «Оіл Стандарт» визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 620,00 грн. та № 0003152201, яким до позивача за порушення норми абз. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було дотримано процедури проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Оіл Стандарт», а тому оскаржуваний Наказ та дії щодо її проведення є протиправними. Крім того, зазначив про те, що сукупність наданих позивачем доказів та первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Локус Альянс» за період, що перевірявся, а тому дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У відповідності до норм п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

У відповідності до пп. 1.2.1 п. 1.2 розд. 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 31.10.2012 № 948, (далі - Методичні рекомендації) рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається керівником органу ДПС відповідно до пункту 78.4 статті 78, розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом - органу ДПС, на обліку в якому перебувають платники податків, для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників цього органу ДПС (за умови відсутності рішень керівників органів ДПС вищого рівня про проведення перевірки такого платника податків із цих питань за відповідні періоди)

Так, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, в тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається зі змісту спірного Наказу від 01.07.2014р. № 1206, він був прийнятий відповідачем на підставі норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідачем не було дотримано обов'язкової процедури, визначеної в п. 73.3 ст. 73 ПК України, щодо направлення на адресу платника податків - ТОВ «Оіл Стандарт» та/або вручення уповноваженим представникам підприємства письмового запиту про надання інформації та документів по взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» за певний період.

Крім того, ТОВ «Оіл Стандарт» своїм листом повідомило відповідача про недопущення працівників податкової інспекції до проведення документальної позапланової перевірки, що, натомість, не стало перешкодою для складання Акта перевірки без фактичного проведення перевірки.

Більш того, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Оіл Стандарт» з ТОВ «Локус альянс» за період з 01.01.2010 по 3,0.11.2013 вже були предметом перевірки контролюючого органу, про що свідчать Акти ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.09.2012 № 2833/-22-521/35976939 та від 24.03.2014 № 599/26-53-22-03-21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оіл Стандарт».

Однак, колегія суддів зауважує, що оскільки Наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії одноразового використання. Він вичерпує свою дію фактом його виконання, а саме, -проведенням відповідної перевірки.

Позови платників про оскарження наказів про призначення перевірки, дій контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28.08.2014 №К/800/56292/13.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний Наказ виконано, а саме, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оіл Стандарт» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за взаємовідносинам з ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010 по 30.11.2013, а тому його не муже бути скасовано після здійснення зазначених дій, - з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про хибність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до скасування оскаржуваного наказу та вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 № 0003142201 та № 0003162201, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2011 року між ТОВ «Оіл Стандарт» (Покупець) та ТОВ «Локус Альянс» (Постачальник) був укладений письмовий договір за № 01/11, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити в порядку, що передбачений даним Договором, товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого визначена у видаткових накладних.

Фактичне виконання вказаних вище договірних зобов'язань підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями та платіжними дорученнями.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Додатково «Оіл Стандарт» було надало суду копії наступних документів: Статуту; Договору оренди транспортного засобу від 01.01.2011, укладеного між позивачем (як Орендарем) і ТОВ «ГПЛ» (Орендодавцем) щодо надання у платне строкове користування певних вантажних автомобілів; видаткових накладних, оформлених позивачем в ході реалізації товарів, що були попередньо придбані у ТОВ «Локус Альянс»; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за період з 01.11.2011 по 28.02.2012; подорожніх листів вантажного автомобіля та накладних на придбання палива; актів на списання палива за листопад-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року; штатного розкладу ТОВ «Оіл Стандарт» та наказів Товариства про прийняття працівників на посади; договорів оренди і виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 01.06.2011 № 116 та від 01.01.2012 № 21, укладених між позивачем (як Орендарем) і ЗАТ «Київметал» (Орендодавцем) щодо надання в платне строкове користування нежилого приміщення (закритого складського приміщення) та виконання вантажно-розвантажувальних робіт за встановленим режимом, з актами приймання-передачі майна; копії договорів купівлі-продажу від 01.01.2011 № 00854К та від 01.01.2011 № 855К, укладених між позивачем (як Покупцем) і ТОВ «Гепард» (Продавцем) щодо придбання смарт-карт і нафтопродуктів з відпуском з визначених АЗС; платіжних доручень з відомостями про сплату орендних платежів та вартості нафтопродуктів.

Крім того, згідно відомостей, що є у матеріалах справи, на момент укладення договору ТОВ «Локус Альянс» мало чинне та не скасоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Натомість відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Локус Альянс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

Висновки ж податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та завищення сум податкового кредиту за спірними господарським операціями ґрунтуються на даних, викладених в Акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.07.2012 № 231/22-5/37717606 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Локус Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.08.2011 по 30.11.2011 та з 01.01.2012 по 28.02.2012», в якому зроблені висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Локус Альянс», що, на думку колегії суддів, не може бути належним та допустимим доказами «фіктивного» характеру спірних господарських операцій, з огляду на таке.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Податковим органом не подано доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи, що в ході розгляду справи було встановлено реальне здійснення спірних господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 № 0003142201 та № 0003162201.

Стосовно податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2014 № 0003152201, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, у відповідності до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з тексту Акту перевірки та апеляційної скарги, сума штрафу в розмірі 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 № 0003152201 була застосована до позивача у зв'язку з ненаданням ним під час проведення перевірки, в т.ч. на письмовий запит ДПІ від 09.07.2014, первинних документів за взаємовідносинами з контрагентом ТОВ «Локус Альянс».

Разом з тим, слід зазначити, що взаємовідносини ТОВ «Оіл Стандарт» з ТОВ «Локус Альянс» за період з 01.01.2010 по 30.11.2013 вже були предметом перевірок податковим органом (Акт від 10.09.2012 №2833/22-521/35976939 та Акт від 24.03.2014 №599/26-53-22-03-21), в ході яких були дослідженні всі запитувані первинні бухгалтерські документи, а тому на переконання колегії суддів, позивач справедливо вважав, що втретє вони дослідження не потребують.

Крім того, враховуючи встановлений в ході судового розгляду протиправний характер самої позапланової виїздної перевірки позивача та наявність всіх необхідних первинних бухгалтерських документів за господарськими операціями ТОВ «Оіл Стандарт» з ТОВ «Локус Альянс» у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 № 0003152201.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування наказу про проведення перевірки є хибними, а тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволені позовних вимог, в решті ж позовних вимог суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Стандарт», результати якої оформлені Актом від 16 липня 2014 року №1721/26-53-22-01-26-35976939 та скасування Наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 липня 2014 року №1206 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.