Ухвала

від 13.11.2014 по справі 910/18251/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2014 року Справа № 910/18251/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСтратієнко Л.В., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Черкащенка М.М., Чернова Є.В., розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Вір" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі№ 910/18251/13 за позовомкомунального підприємства "Київпастранс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вір" простягнення 107 301,14 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вір" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості за договором №14/17-5 від 12.05.2005 за період вересень - грудень 2012 року в розмірі 96 558,00 грн., 8 802,12 грн. - пені, 1 760,42 грн. 3 % річних, 180,60 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/18251/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача 96 558 грн. основного боргу, 7 524,12 грн. пені, 1 501,39 грн. 3 % річних, 180,60 інфляційних нарахувань.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вір" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі № 910/18251/13, в якій просить указану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2011 у справі № 10/233-10, від 21.09.2010 у справі № 29/4-10-243 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 30.07.2014 у справі № 910/18251/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за договором про надання у тимчасове користування місця для розміщення рекламних конструкцій, пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що: тарифи на право розміщення реклами на об'єктах, які знаходяться на праві господарського відання у позивача, підлягають регулюванню органом місцевого самоврядування і їх встановлення не є правом сторін договору; сторонами договору погоджено можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення про таку зміну іншої сторони; позивач на виконання вказаних умов договору у зв'язку з прийняттям КМДА відповідного розпорядження повідомив відповідача листом про зміну тарифів на розміщення реклами і надіслав йому проект додаткової угоди та калькуляцію до спірного договору, що свідчить про те, що стягнення з відповідача плати за тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА є законним та обґрунтованим.

Водночас у постанові від 23.03.2011 у справі № 10/233-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором оренди, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що позивачем не дотримано порядку щодо зміни умов договору, оскільки не надано доказів внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати та укладання будь-яких інших угод, на підставі яких він має право вимагати від відповідача сплати заявленого розміру заборгованості. Крім того, зі змісту договору оренди не вбачається можливості автоматичного внесення змін щодо збільшення ставки орендної плати без укладання відповідних додаткових угод.

У постанові від 21.09.2010 у справі № 29/4-10-243 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором на користування тепловою енергією в гарячій воді, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на встановлені судами обставин справи про те, що між сторонами не укладалась додаткова угода, на підставі якої позивач мав би право нараховувати вартість спожитої теплової енергії за новими тарифами, та відсутні докази, які б свідчили про порушення відповідачем умов договору.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Вір" у допуску справи № 910/18251/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Л. Стратієнко Судді І. Вовк Б. Грек М. Черкащенко Є. Чернов