Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/18790/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18790/14 04.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" м. Одеси

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Біт-Стерео" м. Донецька

про визнання дій незаконними, стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 29720529,82 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Баранов О.В.,

від відповідача Жадобін В.І., Гриненко І.В., Беседін В.І.,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 30 червня 2011 р. між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 21911В5, відповідно до умов якого з урахуванням внесених згодом змін він розмістив до 28 грудня 2015 р. на депозитному рахунку № 16135010054564 у банку відповідача вклад у розмірі 30000000 грн. під 6 % річних.

Того ж дня між ними був укладений договір застави № 27111Z30, згідно з яким в рахунок забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед відповідачем, які виникли з кредитного договору № 27111К29 від 30 червня 2011 р., він передав відповідачу у заставу право вимоги грошових коштів з депозитного рахунку, відкритого на підставі договору банківського вкладу № 21911В5, у розмірі 30000000 грн.

21 липня 2014 р. листом № 040-02/3186 відповідач повідомив його про списання 18 липня 2014 р. з депозитного рахунку 29720529,82 грн. в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором у такому ж розмірі.

Посилаючись на те, що списання відповідачем грошових коштів є незаконним, оскільки проведене з порушенням його прав заставодавця за відсутності порушення третьою особою зобов'язань за кредитним договором, а також з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації, запровадженої в його банку рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Фінростбанк" № 55 від 15 липня 2014 р., позивач просив задовольнити позов, визнати незаконним звернення відповідачем стягнення на грошові кошти у розмірі 29720529,82 грн., стягнути з відповідача на його користь указану суму безпідставно списаних грошових коштів, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, правомірність його дій під час списання частини розміщеної позивачем суми вкладу, які не пов'язані зі зверненням стягнення на заставлене майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 21911В5, 17 грудня 2012 р. та 17 червня 2014 р. договори про внесення змін до цього договору №№ 1 та 2, згідно з умовами яких позивач розмістив до 28 грудня 2015 р. на депозитному рахунку № 16135010054564 у банку відповідача вклад у розмірі 30000000 грн. під 6 % річних

Того ж дня між цими ж сторонами був укладений договір застави № 27111Z30, згідно з яким з урахуванням змін, внесених договорами від 17 грудня 2012 р. та 17 червня 2014 р., в рахунок забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед відповідачем, які виникли з кредитного договору № 27111К29 від 30 червня 2011 р., позивач передав відповідачу у заставу право вимоги грошових коштів з депозитного рахунку, відкритого на підставі договору банківського вкладу № 21911В5, у розмірі 30000000 грн.

За змістом умов п. 1.3 договору застави з моменту невиконання боржником (третьою особою у справі) зобов'язань по кредитному договору заставодавець уступає заставодержателю право вимоги коштів з депозитного рахунку, доручає останньому здійснити погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів, що обліковуються на вказаному депозитному рахунку.

Умовами п. 12.3 договору банківського вкладу сторони погодили право банку відповідача у визначених випадках здійснити договірне списання грошових коштів з депозитного рахунка позивача.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у справі копіями вищевказаних договорів банківського вкладу, застави, кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 27111К29 зі змінами, внесеними договорами від 17 грудня 2012 р. та 17 червня 2014 р., відповідач зобов'язався відкрити третій особі кредитну лінію в межах встановленого ліміту кредитування у розмірі 29600000 грн. на строк до 17 грудня 2015 р., а остання - повернути кредит та сплатити за його користування 8,5 % річних, а також передбачені договором комісії.

Крім того, умовами кредитного договору встановлений обов'язок позичальника щоквартально надавати банку документи фінансової та іншої звітності (п. 5.3). Неподання указаних документів, а також погіршення фінансового стану позичальника або настання іншого несприятливого збігу обставин, що з точки зору банку не сприятиме спроможності позичальника виконати будь-яке із визначених положеннями цього договору зобов'язань, відповідно до умов п. 6.1 цього договору тлумачиться як невиконання позичальником прийнятих зобов'язань та відповідно до п. 6.2 договору зумовлює виникнення у банку права вимагати дострокового повернення частини неповернутого кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також інших платежів, нарахованих згідно з цим договором.

Зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного кредитного договору.

Також встановлено, що 18 липня 2014 р. відповідачем було здійснене договірне списання грошових коштів з депозитного рахунку позивача у розмірі 29720529,82 грн. в рахунок виконання зобов'язання третьої особи за кредитним договором по сплаті аналогічної суми грошових коштів.

Поясненнями відповідача, які не заперечені позивачем, підтверджується, що з часу укладення кредитного договору третьою особою не подавалася визначена п. 5.3.6 кредитного договору звітна документація. Крім того, листом № 1 від 14 липня 2014 р. підтверджується факт настання для третьої особи, місцезнаходження якої є м. Донецьк, несприятливих обставин, які впливають на спроможність виконання прийнятих за кредитним договором зобов'язань.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, умов п. 6.2 кредитного договору відповідач набув права вимагати дострокового повернення третьою особою частини неповернутого кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також інших платежів.

Згідно з довідкою відповідача № 040-29/4997 від 28 жовтня 2014 р. станом на 18 липня 2014 р. заборгованість третьої особи за кредитним договором складала 29720529,82 грн., у т.ч. 29600000 грн. боргу за кредитом, 118811,11 грн. боргу за процентами, 1718,71 грн. боргу за комісією.

Доказів, які б спростовували указаний розмір заборгованості, а також сплати третьою особою на користь відповідача зазначеної суми суду не надано.

Виходячи з наведеного відповідно до вимог ст.ст. 589, 590 ЦК України та умов п. 1.3 договору застави відповідач набув право звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 29720529,82 грн. на депозитному рахунку № 16135010054564, що належали позивачу, шляхом договірного списання.

При цьому, реалізація прав за забезпечувальним обтяженням, предметом якого були грошові кошти, відповідачем правомірно, відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" проведене без застосування вимог ст. 27 цього Закону.

Доказів порушення відповідачем під час звернення стягнення на такий предмет обтяження прав позивача як майнового поручителя та інших осіб суду не надано.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що передбачають заборону на звернення стягнення на майно банку під час дії тимчасової адміністрації, введеної рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Фінростбанк" № 55 від 15 липня 2014 р., не дають підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2014 р. Національним банком України прийнято постанову № 660 "Про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк".

Відносини з ліквідації банків врегульовані розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 52 цього Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, використання грошових коштів, переданих позивачем у заставу відповідачу, інакше, ніж для задоволення вимог відповідача, законом не передбачене.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

Як встановлено судом, надлишок грошових коштів у розмірі 279470,18 грн., які були предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у відповідача на умовах строкового вкладу відповідно до договору № 21911В5 від 30 червня 2011 р. Строк його повернення 28 грудня 2015 р. на час розгляду справи судом не настав.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність порушення прав позивача під час реалізації обтяження, предметом якого були грошові кошти у заявленому розмірі, підстави для повернення надлишку, що перевищив розмір забезпеченої обтяженням вимоги, відсутні, то у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, позивач в установленому порядку звільнений від сплати судового збору, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" м. Одеси відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар