Ухвала

від 12.11.2014 по справі 1-55/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-55/13 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11/780/379/14 Доповідач у 2 інстанції ЗімінаКатегорія 22 12.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року, яким -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поліське, Березнівського р-ну, Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано винним і призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі;

-за ч. 3 ст. 358 КК України 2 роки обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 призначено 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.

За пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч. 2,3 ст. 358 КК України (в частині підроблення протоколу № 5 ТОВ «Метос» від 25 квітня 2005 року) ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Також, ОСОБА_7 виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 209 і ч. 2 ст. 364 КК України за відсутністю в його діяннях складів злочинів.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Голубівка, Ружинського р-ну, Житомирської області, мешканку АДРЕСА_2 , раніше не судиму,-

визнано винною і призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України 1 рік 6 місяців обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначено 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз на користь експертної установи по 779 грн. 61 коп. з кожного, а всього 1599 грн. 22 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджені за підроблення протоколу загальних зборів учасників садового товариства «Боровик» та статуту цього товариства, а ОСОБА_7 також за складання фіктивного списку членів СТ «Боровик» з метою їх подальшого використання.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року вище зазначений вирок в частині засудження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України залишений без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23 вересня 2014 року вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року в цій частині залишені без змін.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався за ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 364 КК України по епізоду вчинення шахрайських дій та зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки щодо ОСОБА_9 , а саме в тому, що у квітні 2006 року, під виглядом надання допомоги у придбанні та належному оформленні у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва та огородництва, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_7 , будучи головою СТ «Глядин» шляхом обману та зловживання довірою, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів належними ОСОБА_9 коштами в сумі 50 000 доларів США.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 по даному епізоду виправданий.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині виправдання його за ст. ст. 190 ч.4, 364 ч.2 КК України по епізоду вчинення шахрайських дій та зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки щодо ОСОБА_9 скасований і справу в цій частині направлено Генеральному прокурору для організації додаткового розслідування.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2013 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року в частині вище зазначеного епізоду залишено без змін.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 2 і ч. З ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч. З ст. 209 КК України, а саме у придбанні права на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) вчиненого повторно, в особливо великих розмірах на суму 8 868 412 гривень; у підробленні документів, які видаються та посвідчуються організацією, яка має видавати та посвідчувати такі документи, і які надають права та звільняють від обов`язків, з метою використання, вчиненим повторно за попередньою змовою групою осіб, а також у використанні завідомо підроблених документів, особою, яка їх підробила; у підбурюванні та схиленні до перевищення службовою особою своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки - матеріальну шкоду державі в розмірі 8 868 412 гривень; в укладенні угод з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, у вчиненні дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження такого майна й володіння ним, прав на таке майно та у використанні цього майна, вчинених в особливо великому розмірі на суму 8 167 900 гривень.

Так, ОСОБА_7 , у березні-квітні 2005 року, дізнавшись від одного із засновників ТОВ «Метос» ОСОБА_10 про передачу вказаному товариству в оренду земельної ділянки площею 9,98 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області для розміщення садівницького товариства, маючи умисел на заволодіння вказаною земельною ділянкою, шляхом підробки документів та участі у вчиненні службових злочинів особами, які використовували своє службове становище та повноваження всупереч інтересам служби, застосовуючи обман та зловживаючи довірою придбав право на 75 земельних ділянок загальною площею 8,7176 га вартістю 8 868 412 гривень.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 і ч.3 ст. 358 КК України (в частині підроблення протоколу №5 ТОВ «Метос» від 25.04.2005 року) виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувачення в частині підроблення ОСОБА_7 протоколу №5 ТОВ «Метос» від 25.04.2005 року в невстановленому слідством місці та за невстановлених слідством обставин є неконкретним і не достатньо визначеним, що пред`явлено без дотримання вимог ст. 64 КПК України, без обов`язкового встановлення обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі (подія злочину, час, місце, спосіб тощо, винність обвинуваченого, мотиви злочину, характер і розмір шкоди).

Твердження в обвинуваченні про те, що вказані члени СТ «Боровик» є підставними і не існуючими, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло й спростовано дослідженими доказами. В тому числі показаннями самих членів СТ «Боровик». В справі також відсутні докази того, що умислом ОСОБА_7 охоплювалися наміри деяких членів СТ «Боровик» не займатися садівництвом. При цьому будь-які дані про те, що ОСОБА_7 пропонував громадянам вступити в члени СТ «Боровик» без наміру здійснювати статутну діяльність зі справи не вбачається.

Обвинувачення у вказаній частині за ч.2 і ч.3 ст. 358 КК України суд визнав недоведеним та постановив виправдувальний вирок в цій частині.

Крім того, вироком Вишгородсько районного суду Київської області від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч.3 ст. 209 КК України виправданий за відсутністю в його діяннях складів злочинів.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину передбаченого ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 365 КК України є спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Однак, в справі не встановлено, кому заподіяно шкоду в розмірі 8868412 грн. внаслідок отримання ОСОБА_7 75 державних актів на підставі незаконно отриманої довіреності від Новосілківської сільської ради, будь-яких потерпілих від зазначених дій ОСОБА_7 протягом розслідування в справі не встановлено.

В той же час, провадження по кримінальній справі порушеній щодо ОСОБА_11 за ч.2 ст. 366 і ч.3 ст. 365 КК України згідно постанови слідчого Вишгородського РВГУ від 08.12.2011 року закрито за ст. 6 п.2 КПК України (1960 року), за відсутності складу злочину.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст. 209 КК України, то суд прийшов до висновку, що складу зазначеного злочину, в діяннях останнього також немає. Факту вчинення незаконного придбання права на земельні ділянки з боку ОСОБА_7 , що органами досудового слідства кваліфікувалось за ч.4 ст. 190 КК України, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

Судом було встановлено, що ОСОБА_7 у момент продажу земельних ділянок по довіреностям таке майно або право на нього за встановлених у справі обставин не придбавав, таке майно або право на нього йому не належало і він ним не володів. Під час укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_7 лише мав повноваження повіреного, які визначаються цивільно-правовими правовідносинами. Отримані ОСОБА_7 державні акти поверталися власникам, які за власним волевиявленням, правомірно оформили доручення на продаж земельних ділянок від свого імені на ім`я ОСОБА_7 .

За таких обставин суд прийшов до висновку, що факт укладання ОСОБА_7 правомірних угод купівлі-продажу від імені власників земельних ділянок членів СТ «Боровик», складів злочинів передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209 КК України не утворює.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.11.2013 року вирок суду першої інстанції в цій частині залишений без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2014 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06.11.2013 року в цій частині скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

В апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.4 ст. 190, ч.2 і ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч.3 ст. 209 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постановляючи виправдувальний вирок в цій частині, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам, які були досліджені під час судового слідства та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом не взяті до уваги покази свідків, якими доводиться, що заяви про передання їм безоплатно у власність земельних ділянок вони не писали, інші документи технічної документації із землеустрою не підписували, коштів від продажу земельних ділянок не отримували. Судом також не взято до уваги, що на час включення громадян до списку членів СТ «Боровик» вони не мали наміру вступати в члени садового товариства та отримувати земельні ділянки для ведення садівництва.

Суд, також на думку апелянта не надав належної оцінки показам ОСОБА_7 про те, що він не знає хто проставляв підписи в згадуваних документах замість громадян та не знав, що підписи в них виконані зовсім іншими особами, оскільки в ході досудового та судового слідства встановлено, що саме ОСОБА_7 отримував бланки заяв про передання у власність земельних ділянок, акти встановлення та погодження меж земельних ділянок в центрі ДЗК та передавав їх на підпис. Таким чином саме ОСОБА_7 має знати хто насправді та коли підписував зазначені документи і мав знати про те, що самі громадяни, які були зазначені як члени СТ «Боровик» вказані документи не підписували.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який апеляцію прокурора підтримав та просив задовольнити, засудженого та його захисника, які проти апеляції прокурора заперечували та просили відмовити в її задоволенні, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, в вирок суду скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність, неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Зі змісту ст. 368 КПК України вбачається, що однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Дізнання, досудове чи судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; не з`ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.

Відповідно до ст. 22 КПК України (1960 року), суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання зобов`язанні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно п.1 ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Недотримання органами досудового слідства зазначених вимог закону свідчить про неправильність досудового слідства, яка позбавляє суд можливості вірно кваліфікувати дії обвинуваченого та прийняти законне рішення щодо призначення йому покарання, звільнення від відповідальності тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у підроблені документів, які видаються і посвідчуються підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і які надають право та звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем, вчиненими повторно та за попередньою змовою групою осіб, а також використання завідомо підроблених документів особою, яка їх підробила, вчинив злочини, передбачені ч.2 і ч.3 ст. 358 КК України.

Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою і спільно з невстановленою слідством особою, у першій половині 2005 року, у невстановленому місці та за невстановлених обставин підробив, шляхом повного його виготовлення (складання), протокол загальних зборів учасників ТОВ «Метос» № 5 від 25.04.2005 року, в який вніс завідомо неправдиві відомості.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи спільно з невстановленою особою, у вказаному протоколі підробив підписи від імені засновників ТОВ «Метос».

Підроблення вказаного протоколу загальних зборів ТОВ «Метос» було вчинено ОСОБА_7 з метою подальшого його використання для створення СТ «Боровик» та шахрайським способом заволодіння правом на земельну ділянку.

Однак, зазначене обвинувачення, на думку колегії суддів є неконкретним і не достатньо визначеним, що пред`явлено без дотримання вимог ст. 64 КПК України, без обов`язкового встановлення обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі (подія злочину, час, місце, спосіб, тощо, винність обвинуваченого, мотиви злочину, характер і розмір шкоди).

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_7 обвинувачується у підбурюванні та схиленні до перевищення службовою особою своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки матеріальну шкоду державі в розмірі 8868412 грн.

Органами досудового слідства ці дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст. 27 ч.3 ст. 365 КК України, з огляду на те, що ОСОБА_7 для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на незаконне придбання права на земельні ділянки на території Новосільківської сільської ради Вишгородського району Київської області, схилив голову Новосільськівської сільської ради ОСОБА_11 до вчинення службового злочину, зокрема до перевищення ним своїх службових повноважень.

Так, маючи на меті незаконно отримати державні акти на право приватної власності на земельні ділянки членів СТ «Боровик» без їх відома, ОСОБА_7 вирішив звернутися до голови Новосілківської сільської ради ОСОБА_11 та вмовити його видати від імені вказаної сільської ради довіреність про уповноваження ОСОБА_7 як голову СТ «Боровик» отримувати державні акти на право приватної власності на земельні ділянки членів цього товариства. Переконавши ОСОБА_11 у необхідності видачі такої довіреності, ОСОБА_7 зазначив, що ця довіреність прискорить оформлення документів та про свої злочинні наміри ОСОБА_11 ОСОБА_7 не повідомив.

ОСОБА_11 , знаючи, що державні акти на право приватної власності на землю мають право отримувати виключно власники земельних ділянок або за їх дорученням уповноваженні ними особи, перевищуючи надані йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження та розуміючи, що видача ним довіреності від імені Новосілківської сільської ради явно виходить за межі його прав та повноважень, підписав таку довіреність, чим уповноважив ОСОБА_7 оформляти документи на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю на членів цього товариства і отримувати ці акти, надав йому право подавати заяви, одержувати різні довідки, необхідні для оформлення, а також виконувати інші дії, пов`язані з виконанням даного доручення.

Своїми діями, які виразилися в спонуканні голови Новосільківської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_11 до перевищення наданих йому службових повноважень шляхом видачі завідомо незаконної довіреності, ОСОБА_7 схилив останнього до вчинення службового злочину, що призвело до настання тяжких наслідків.

У таких спосіб ОСОБА_7 незаконно отримав право власності на 75 земельних ділянок загальною площею 8,7176 га, розташованих на території Новосілківської сільської ради, чим заподіяв державі матеріальної шкоди в розмірі 8868412 грн.

Ч.3 ст. 365 КК України передбачає відповідальність за умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

За змістом ч.4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Положення цієї норми передбачають, що підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, провадження по кримінальній справі порушеній щодо голови сільської ради ОСОБА_11 за ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 365 КК України закрито на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Таким чином, на думку колегії судів, в цій частині органами досудового слідства не з`ясовані всі обставини кримінальної справи, не усунуті протиріччя, що призвело до розбіжностей в правовій оцінці дій ОСОБА_7 та голови Новосільківської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_11 .

Також, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, а також в укладанні угод з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, у вчиненні дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження такого майна й володіння ним, прав на таке майно, та у використанні такого майна, вчиненні в особливо великому розмірі, вчинив злочини, передбачені ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209 КК України.

Так, своїми умисними діями, ОСОБА_7 вчинив укладання угод з земельними ділянками, право на яке отримано внаслідок скоєння шахрайства, та вчинив дії, спрямовані на приховування незаконного походження права на них, а також використання цих земельних ділянок, ринкова вартість яких складає 8167900 грн., що становить особливо великі розміри.

Ч.4 ст. 190 КК України передбачена відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

З об`єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набуті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. При шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього. Добровільна передача потерпілим майна чи права на нього є обов`язковою ознакою шахрайства.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового розслідування та судового слідства було встановлено факт недотримання порядку вступу НОМЕР_1 громадян у члени СТ «Боровик». Однак, всі дії осіб, які стали членами СТ «Боровик» стосовно вступу в члени товариства, набуття права власності на земельні ділянки та розпорядження таким правом, вчинено ними свідомо й добровільно, з їхньої згоди в порядку передбаченому ЦК України. При цьому, жоден з членів СТ «Боровик» не заявив про незаконне заволодіння шляхом шахрайства ОСОБА_7 їхнього права на землю.

При цьому, органом досудового слідства не встановлено в діяннях 75 членів СТ «Боровик» ознак будь-яких злочинних дій та наміру незаконно заволодіти земельними ділянками, як і умислу на це при здійсненні дій пов`язаних з оформленням ними вступу у члени СТ «Боровик» та приватизації земельних ділянок, а тому в порушенні кримінальних справ щодо всіх цих осіб було відмовлено.

Також, органами досудового слідства було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо осіб, які були причетні до оформлення документів при передачі у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва на землях СТ «Боровик, а саме щодо ОСОБА_12 за п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України і ОСОБА_13 за ч.5 ст. 191 КК України.

Оскільки всі дії стосовно набуття особами членства у СТ «Боровик» з подальшою приватизацією земельних ділянок його членами та розпорядження цим майном нерозривно пов`язані між собою, вчинення цих дій повністю залежало від самих членів товариства, які шляхом вільного волевиявлення, свідомо вчиняли відповідні юридично значущі дії і давали дозвіл на їх вчинення, колегії суддів вважає, що в цій частині органами досудового слідства не з`ясовані всі обставини кримінальної справи, не надано належної правової оцінки діям членів СТ «Боровик», а також діям службових осіб, які вирішували питання про безкоштовну передачу у приватну власність громадян земельних ділянок та оформлення відповідних документів.

Таким чином, оскільки вирок суду першої інстанції був постановлений без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що він підлягає скасуванню.

Оскільки встановлену допущену неповноту досудового слідства в судовому засіданні, як апеляційним судом так і місцевим судом усунути неможливо, то відповідно до вимог ст. 374 КПК України (1960 року) вирок суду слід скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, в ході якого органам досудового слідства слід врахувати наведене у мотивувальній частині ухвали, перевірити взаємозв`язок обвинуваченого ОСОБА_7 з засновниками та працівниками ТОВ «Метос», громадянами членами СТ «Боровик», службовими особами, які причетні до вирішення питання по приватизації земельних ділянок членами СТ «Боровик», оформлення і видачі державних актів на земельні ділянки, перевірити правомірність закритя кримінальних справ, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи та дати оцінку всім доказам в їх сукупності і в залежності від встановленого, прийняти законне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 368 КПК (1960 року) України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині виправдання його за ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч.3 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358 ( в частині підроблення протоколу №5 ТОВ «Метос» від 25 квітня 2005 року) КК України скасувати і справу в цій частині направити Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування.

СУДДІ ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4