Рішення

від 01.10.2014 по справі 676/71/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

Справа № 676/71/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1460/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Спірідонової Т.В.,

Фанди В.П.

при секретарі: Дубовій М.В.

з участю:

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1460/14 за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамаль», Приватного підприємства «Поділля-Транс», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

рішенням Кам»янець-Подільського міськрайонного суду від 12 травня 2014 року позовні вимоги позивача задоволені частково.

Стягнуто солідарно із товариства з обмеженою відповідальністю «Хамаль», приватного підприємства «Поділля-Транс» на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11115466000 від 07.02.2007 року в сумі 42 522,35 Євро, що за курсом НБУ станом на 15.10.2013 року становить 461 014,77 гривень, та витрати по сплаті судового збору по 1720,05 гривень з кожного.

В решті позову відмовлено.

---

Головуюча в першій інстанції - Шевцова Л.М. Справа № 22-ц/792/1460/14

Доповідач - Харчук В.М. Категорія №19, 27

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» не погодилось з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2, подало апеляційну скаргу на рішення від 12 травня 2014 року.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права - ч. 1 ст. 559, ч. 1 ст. 543, ст. 554, ч. 1 ст. 651, ч.ч. 2 та 3 ст. 205, ч. 2 ст.642 ЦК України.

Зокрема, відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про припинення поруки через збільшення відсоткової ставки за кредитним договором без згоди поручителя.

Суд незаконно не урахував змісту договору поруки, за яким ОСОБА_2 взяв на себе обов»язок відповідати за зобов»язаннями по кредитному договору боржника у випадку невиконання останнім усіх зобов»язань за договором від 07 лютого 2007 року.

При цьому судом не ураховано п.1.3.1 Кредитного договору, за яким між сторонами за договором встановлено відсоткову ставку в розмірі 12% річних.

Додатковою угодою від 06 квітня 2007 року між сторонами кредитного договору відсоткова ставка зменшена до 11,5% річних. Ця процентна ставка стала діяти із 06 квітня 2007 року.

Однак, пунктом 1.3.2 Кредитного договору сторонами було визначено, що у випадку користування позичальником кредитними коштами понад встановлений строк відсоткова ставка встановлюється в розмірі 18% річних.

Графіком погашення кредиту було визначено строк його погашення 05 липня 2007 року, але оплата за кредит в сумі 583,33 Євро була внесена позичальником 06 липня 2007 року на день пізніше. Ця умова кредитного договору діяла на час укладення договору поруки між банком та ОСОБА_2 і відповідальність за дотримання цих умов кредитного договору позичальником брав на себе договором поруки і ОСОБА_2

Пунктом 9.2 Кредитного договору між сторонами передбачено право банку змінювати відсоткову ставку у випадках настання обумовлених Договором обставин. Відповідно до п. 4.8 Договору позичальник зобов»язався перед банком забезпечувати надходження на його рахунки в банку суми не менше ніж 20 000 гривень на календарний місяць. У випадку невиконання цієї умови сторони погодили збільшену удвічі відсоткову ставку за Договором. Ця умова також діяла на час укладення Договору поруки із гр.ОСОБА_2

Позичальник за Кредитним договором допустив порушення цих пунктів Договору, тому банком застосовано обумовлену збільшену відсоткову ставку у 23% річних.

З доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник з 05.01.2009 року до дати складання розрахунку 15.10.2013 року допускав періоди, в які не було жодної оплати кредиту та відсотків, не забезпечував надходження на власні рахунки в банку коштів в обумовленому розмірі 20 000 гривень на місяць.

Для збільшення цієї відсоткової ставки не потрібно жодної додаткової угоди між сторонами за кредитним договором та поручителем за договором поруки, так як це право банку надано основним Кредитним договором.

Тому банк і здійснював нарахування за збільшеною відсотковою ставкою через порушення позичальником умов кредитного договору і прострочення ним повернення кредитних коштів. Надалі нарахування здійснювались із застосуваннями цих пунктів Договору. Листом № 203613 від 22.02.2008 року було проінформовано поручителів ТзОВ «Хамаль» та його директора ОСОБА_2 про порушення позичальником умов договору та застосування підвищеної відсоткової ставки за кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи. Зазначені дії сторін та банку вчинені до 10 січня 2009 року (дати набрання чинності Законом України, яким заборонялось збільшувати відсоткову ставку без укладення додаткової угоди з позичальником), тому банк відповідно до умов Кредитного договору мав право на застосування збільшеної відсоткової ставки у випадку порушень умов договору позичальником.

Судом також невірно визначено розмір стягнутих з відповідачів судових витрат (сплаченого судового збору) в сумі 1720,05 гривень. Правильно потрібно стягнути 1720,50 гривень.

Тому апелянт просить змінити судове рішення в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат, задовольнити в цій частині позовні вимоги позивача.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а рішення Кам»янець-Подільського міськрайонного суду від 12 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 та в частині розподілу понесених судових витрат (сплаченого позивачем судового збору) скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову позивача з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права - ч.ч. 1, 2, 3 ст. 553, ч.ч. 1 та 2 ст. 554, ч. 1 ст. 559, ст.ст. 1046, 1048, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст. ст.213-214 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, ч.ч. 1 та 2 ст. 64, ст.ст. 60, ст. ст. 212, 213, 214, 308-309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявленого позову та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів.

Кожна сторона зобов"язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Письмовими доказами у цивільній справі є будь-які документи або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До таких витрат відноситься і сплачений позивачем судовий збір.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 16, 509, 524, 525-526, 533, 536, 546; ч.ч. 1, 2, 3 ст. 553, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 554, ч.ч. 1, 4 ст. 559, ст.ст. 572, 574, ч.ч.1 та 2; ст. ст. 610-611, 614, 617, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду у визначений Законом спосіб за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Позивач сам обирає спосіб захисту порушеного права.

За договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ним.

Зобов"язання повинні грунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається.

Зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року та зареєстрованого у Мінюсті України 21 серпня 2001 року за № 730\5921 банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного Банку України вправі надавати юридичним особам, громадянам України кредити в іноземній валюті.

За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Видами забезпечення виконання зобов"язань є неустойка (штраф, пеня), порука, застава.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також в разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У разі порушення зобов"язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, звернення стягнення на предмет застави.

Боржник та його майновий поручитель несуть таку відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Особа, яка порушила зобов"язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов"язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», стягуючи суму заборгованості за кредитним договором з боржника - ТзОВ «Хамаль», його майнового поручителя - Приватного підприємства «Поділля-Транс», та відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Хамаль» не виконано зобов»язання за укладеним із ПАТ «УкрСиббанк» кредитним договором від 07 лютого 2007 року внаслідок чого утворилась заборгованість по тілу кредиту, відсотках, штрафу та пені в загальній сумі 42 522,35 Євро, що за курсом НБУ станом на 15.10.2013 року складає 461 014,77 гривень.

Цю суму заборгованості суд солідарно стягнув із боржника ТзОВ «Хамаль» та його майнового поручителя ПП «Поділля-Транс», з яких також стягнуто і сплачений судовий збір в сумі по 1720,05 гривень з кожного.

Але при цьому суд дійшов до висновку, що кредитором ПАТ «УкрСиббанк» в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитним договором без згоди особистого поручителя ОСОБА_2, а тому порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинена. Із цих підстав суд відмовив у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2

Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову позивача ґрунтуються на встановлених обставинах, досліджених належних і допустимих доказах і зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржується в цій частині.

Однак, висновки суду про припинення поруки гр. ОСОБА_2 не ґрунтуються на встановлених обставинах, спростовуються дослідженими доказами і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перетвореним у Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хамаль» в особі директора ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11115466000.

За умовами договору банк надав, а позичальник отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 77 000 Євро на період із 12 лютого 2007 року по 07 лютого 2018 року зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 12% річних.

Пунктами 1.3.1, 1.3.2, 1.3.4, 4.8 та 9.2 Кредитного договору сторонами визначено плату за користування кредитними ресурсами банку в розмірі 12% річних. У випадку користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка збільшується до 18% річних.

З метою підтвердження належного фінансового стану позичальник зобов»язався щомісячно упродовж дії Договору, починаючи з першого числа місяця, наступного за поточним, забезпечувати надходження на власні рахунки в АКІБ «УкрСиббанк» платежів у сумі не менше 20 000 гривень на місяць.

У разі порушення цієї умови договору банку надано право змінювати розмір відсоткової ставки в сторону збільшення в односторонньому порядку.

Додатковою угодою між АКІБ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Хамаль» від 06 квітня 2007 року основна відсоткова ставка за кредитним договором зменшена до 11,5% річних.

07 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Хамаль» в особі директора ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_2, укладено договір іпотеки, за яким в майнову заставу банку передано приміщенням магазину загальною площею 1346,9 кв. метрів за адресою місто Кам»янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів,9 вартістю 52 736 гривень.

09 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Приватним підприємством «Поділля-Транс» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір іпотеки (майнової застави), за яким в заставу бланку передано нерухоме майно - майстерню площею 688,6 кв. метрів та гараж площею 75,5 кв. метрів в місті Кам»янці-Подільському, вулиця Нігинське шоссе,1 ринковою вартістю 1 091 764 гривень.

07 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та приватним підприємством «Поділля-Транс» в особі директора ОСОБА_2, а також між АКІБ «УкрСиббанк» та гр. ОСОБА_2 укладено договори поруки, за якими ПП «Поділля-Транс» гарантувало виконання зобов»язань за Кредитним договором ТзОВ «Хамаль», фізична особа ОСОБА_2 поручився за виконання зобов»язань за Договором ТзОВ «Хамаль» на умовах крелитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Хамаль», в тому числі з урахуванням пунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.4, 4.8, 9.2 Кредитного договору. Ці умови Кредитного договору були доведені до відома майнових поручителів, гаранта та особистого поручителя.

ТзОВ «Хамаль» отримало в АКІБ «УкрпСиббанк» кредит в обумовленій сумі та використало кошти на господарські потреби. Однак, свої зобов»язання за кредитним договором ТзОВ «Хамаль» належним чином не виконало, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 42 522,35 Євро, що в перерахунку на українську гривню за офіційним курсом НБУ складало 461 014,77 гривень.

Ця заборгованість складалась із тіла кредиту в сумі 37 113,56 Євро, відсотків за користування кредитом в сумі 5 390,44 Євро, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 10,02 Євро, що в перерахунку складає 108,64 гривень, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 8,33 Євро, що складає 90,30 гривень.

28 жовтня 2013 року боржнику за кредитним договором, його майновим та особистому поручителям направлено претензію про погашення заборгованості за кредитним договором, однак відповідачі вимоги банку не виконали і зобов»язання за кредитним договором не виконали.

Під час виконання умов Кредитного договору позичальником ТзОВ «Хамаль» допущені порушення умов кредитного договору, в тому числі і пунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.4, 4.8 та 9.2, що надало банку право нарахування підвищених відсотків за користування кредитом. Зокрема, 30 вересня, 31 грудня 2008 року, 30 січня, 27 лютого, 31 березня, 30 квітня, 29 травня, 30 червня, 31 липня, 31 серпня, 30 вересня, 30 жовтня, 30 листопада, 31 грудня 2009 року, 29 січня, 26 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 травня, 30 червня, 30 липня 2010 року, 30 листопада, 29 грудня 2012 року, 31 січня, 28 лютого, 29 березня, 30 квітня, 29 травня, 31 травня, 27 червня, 31 липня, 30 серпня, 30 вересня 2013 року через порушення позичальником вимог п.п. 4.8, 9.2 Кредитного договору банком застосовано відсоткову ставку 23% річних.

Це застосування збільшеної відсоткової ставки відповідно до умов Договору не потребує попереднього за 14 днів повідомлення позичальника та його поручителів, так як обумовлено між сторонами Кредитного договору та поручителями під час укладення кредитного договору та договорів майнової та особистої поруки і у зв»язку з невиконання позичальником зобов»язань за кредитним договором. Ця збільшена відсоткова ставка за користування кредитними коштами являється умовою самого кредитного договору і фактично носить характер санкції за несвоєчасне та неналежне виконання зобов'язання позичальником.

А тому висновки суду першої інстанції про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором без згоди поручителя ОСОБА_2, а відтак про припинення поруки даного поручителя не ґрунтуються на встановлених обставинах та нормах матеріального права.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: копіями Кредитного договору, іпотечних договорів, договорів поруки, розрахунком позову, вимогами-претензіями, іншими доказами (а.с.7-41, 80-89).

Обговорюючи питання застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 1304-УІІ від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» судова колегія приходить до висновку, що положення цього закону стосовно поручителя ОСОБА_2 можуть бути застосовані на стадії виконання судового рішення ухваленням рішення про зупинення виконання, так як колегією перевіряється законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення.

12 травня 2014 року цей закон не діяв, тому підстави до застосування його положень на стадії вирішення спору відсутні.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем при зверненні із позовом до суду сплачено судовий збір в сумі 3 441 гривня. Крім того, при подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 1827 гривень.

Цей судовий збір як судові витрати підлягає стягненню з кожного із відповідачів пропорційно в сумі по 1 756 гривень (3 441 + 1827 : 3) відповідно до положень ст.ст. 79, 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити, рішення Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року в частині відмови у позові до ОСОБА_2 та стягнення сплаченого судового збору скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в цій частині задовольнити.

Стягнути солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамаль» та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 42 522,35 (сорок дві тисячі п»ятсот двадцять два) Євро, що в перерахунку за курсом Національного банку України станом на 15.10.2013 року складає 461 014,77 (чотириста шістдесят одну тисячу чотирнадцять) гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамаль», Приватного підприємства «Поділля-Транс», ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі по 1756 (одній тисячі сімсот п»ятдесят шість) гривень з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: (підпис) судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.М. Харчук