Постанова
від 31.10.2014 по справі 826/12288/14
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2014 року 15:00 № 826/12288/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Фірма «Апекс» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Фірма «Апекс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23 квітня 2014 року №0001132201 та №0001122201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 02 вересня 2014 року.

У судове засідання 02 вересня 2014 року з'явились представники сторін та надали витребувані судом документи. У зв'язку з необхідністю надання представниками позивача додаткових письмових пояснень, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 11 вересня 2014 року у зв'язку з наданням представниками позивача додаткових письмових обґрунтувань поданого адміністративного позову, суд зобов'язав представників сторін надати додаткові докази по справі.

Зазначене стало підставою для подання представниками позивача клопотання про зупинення провадження у справі для надавання часу підготувати та подати додаткові докази по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року провадження у справі було зупинено до 07 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 07 жовтня 2014 року судом оголошувалась перерва до 14 жовтня 2014 року для надання представнику відповідача часу подати витребувані судом документи.

У судовому засіданні 14 жовтня 2014 року судом оголошувалась перерва до 28 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 28 жовтня 2014 року представники позивача наполягали на задоволенні позову. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом 28 жовтня 2014 року ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 10 лютого 2014 року по 07 березня 2014 року посадовими особами відповідача на підставі направлень від 10 лютого 2014 року №51/26-52-17-04/13674800, №52/26-52-17-04/13674800 та №53/26-52-17-04/13674800, згідно зі статтею 77, відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та відповідно до наказу від 30 січня 2014 року №136, проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Фірма «Апекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складно акт №897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом встановлено зокрема порушення суб'єктом господарювання вимог:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 145.1 статті 145, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 602412,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 16329,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 67786,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 43147,00 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 130694,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 21996,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 107172,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 127564,00 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 87724,00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8282,00 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 4860,00 грн. та за серпень 2012 року в сумі 3422,00 грн.;

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, ПАТ «Фірма «Апекс» подало заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду яких листом від 28 квітня 2014 року №4108/10/26-52-22-01-18 у їх розгляді відмовлено у зв'язку з їх надходженням до податкового органу з порушенням термінів, визначених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Наведене зумовило винесення відповідачем 23 квітня 2014 року податкових повідомлень - рішень №0001122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 688527,00 грн., з яких за основним платежем на суму 602412,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 86115,00 грн., та №0001132201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 10352,00 грн., з яких за основним платежем на суму 8282,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2070,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Фірма «Апекс» рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 липня 2014 року №5986/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Оскарження податкових повідомлень - рішень та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 липня 2014 року №5986/10/26-15-10-06-15 до Міністерства доходів і зборів України стало підставою для винесення 31 липня 2014 року рішення №699/6/99-99-10-01-15, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Крім того, у травні 2014 року ПАТ «Фірма «Апекс» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій. За результатами розгляду зазначеного позову постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року залишена без змін, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо залишення без розгляду заперечень Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» вих. № 21 від 14 квітня 2014 року на Акт документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року та доданих документів, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві при прийнятті податкових повідомлень - рішень від 23 квітня 2014 року № 0001132201, № 0001122201 на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року без врахування поданих Приватним акціонерним товариством «Фірма «Апекс» заперечень та документів та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві долучити заперечення Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» вих. № 21 від 14 квітня 2014 року та додані документи до Акту документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а також враховуючи прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва зазначеного рішення, яке набрало законної сили, ПАТ «Фірма «Апекс» звернулось з відповідним позовом до суду.

Під час розгляду справи представники позивача зазначили, що погоджуються з рішенням податкового органу щодо збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 3482,00 грн. та нарахованих на зазначену суму штрафних (фінансових) санкцій, в решті просили позов задовольнити (том 8 а.с. 53).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що всі викладені в Акті перевірки висновки, базуються на первинних документах, які були надані під час проведення такої перевірки та відповідають положенням податкового законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме Акту перевірки, у період з 01 січня по 31 березня 2011 року до складу валових витрат позивачем були включені суми, сплачені за транспортні послуги ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» у розмірі 48167,00 грн. та ПрАТ «Автобаза №2» у розмірі 17148,00 грн.

За відсутності письмових договорів із зазначеними підприємствами та листів замовника, а також з огляду на складення товарно-транспортних накладних (далі по тексту - ТТН), що були надані під час перевірки, не належним чином, що, в свою чергу, не дає змоги підтвердити отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та отримання зазначеного у ТТН товару вантажоодержувачем, податковий орган дійшов висновку про не підтвердження понесених позивачем витрат відповідними документами, а тому в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати у І кварталі 2011 року завищені на суму 65315,00 грн.

Під час перевірки відображених у рядку 05 «витрат операційної діяльності, в тому числі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» працівниками відповідача встановлено, що в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року в додатку К 1/1 до рядків 07 декларації, задекларовано балансову вартість основних засобів на початок розрахункового кварталу (станом на 01 січня 2011 року) в сумі 4536373,00 грн. У той же час, в податковій декларації з податку на прибуток на ІІ квартал 2011 року в додатку АМ до рядків 05.1.3, 05.1.4 декларації задекларовано балансову вартість основних засобів (станом на 01 квітня 2011 року) в сумі 15775821,00 грн.

У зв'язку з ненаданням товариством первинних документів, які підтверджують понесення витрат на будівництво (реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт тощо) основних засобів, перевіряючі дійшли висновку, що платником податків безпідставно збільшено балансову вартість основних засобів на 11447620,00 грн. та задекларовано її у розмірі 15775821,00 грн., що призвело до завищення амортизаційних відрахувань, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 2534759,00 грн.

Також, в ході перевірки встановлено, що ПАТ «Фірма «Апекс» до складу адміністративних витрат віднесено представницькі витрати на загальну суму 16634,00 грн., а саме у ІІІ кварталі 2011 року в сумі 15297,00 грн. та у ІV кварталі 2011 року в сумі 1337,00 грн. за відсутності первинних документів, які б підтверджували використання вищезазначених сум як представницьких витрат. Наведене стало підставою для висновку про порушення платником податків підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на зазначену суму.

Перевіркою показників, відображених у рядку 06.3 ВЗ Декларації «Витрати на збут», за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено завищення валових витрат на суму 135000,00 грн. внаслідок включення до їх складу сум, сплачених позивачем за транспортні послуги, отримані від ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» на загальну суму 120083,00 грн. та від ПрАТ «Автобаза №2» на загальну суму 14917,00 грн. Відповідних висновків працівники відповідача дійшли з огляду на те, що в ТТН у рядку, де фіксується «відпуск зазначеного вантажу дозволив» та в рядку «зазначений вантаж прийняв водій - експедитор для перевезення» відсутні посада, прізвище, ініціали, а в деяких і штамп вантажовідправника, а отже відсутня матеріально-відповідальна особа вантажоодержувача, а у рядку «прийняв» відсутні прізвище, ініціали, власний підпис та штамп вантажоодержувача, який засвідчує прийняття зазначеного вантажу, в результаті чого зазначені ТТН не дають змоги підтвердити отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та отримання зазначеного в ТТН товару вантажоодержувачем, що виключає їх визнання як достатніх підстав для формування ПАТ «Фірма «Апекс» валових витрат.

Аналогічний висновок викладений в Акті перевірки за результатами перевірки показників, відображених у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у сумі 946,00 грн. за результатами отримання транспортних послуг від ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод».

У зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів, які б підтверджували використання суми у розмірі 3482,00 грн. як представницьких витрат, які вплинули на розмір інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, зазначений у рядку 06.4 ІВ Декларації, податковий орган дійшов висновку про безпідставне завищення валових витрат на відповідну суму.

Все вище викладене стало підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 16329,00 грн., за 2011 рік у сумі 241627,00 грн. та за 2012 рік у сумі 344456,00 грн.

Крім того, під час перевірки відображеного у рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та ОФ, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» показника встановлено його завищення на суму 8282,00 грн., яка була сплачена позивачем ТОВ «Промтехснаб» як податок на додану вартість, нарахований на суму коштів, сплачених названому товариству за виконання господарських зобов'язань.

Підставою для такого висновку стало отримання відповідачем акту від 25 березня 2013 року №314/222/24604694 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехснаб» (код за ЄДРПОУ 246046694) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) за період липень та серпень 2012 року, складений Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області, яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Наведене стало підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8282,00 грн.

Аналізуючи обґрунтованість та правомірність висновків податкового органу, а також доводів позивача, суд приходить до наступного.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, у відповідні періоди є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, який діяв до 01 квітня 2011 року (далі по тексту - Закон України від 28.12.1994р. №334/94-ВР) та Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, який був спеціальним законом з податку на прибуток у І кварталі 2011 року, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 названої статті містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Так, в силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в пункті 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, згідно з яким це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 названої статті закріплено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Аналогічні положення закріплені й у Податковому кодексі України, яки регулює відповідні правовідносини з 1 квітня 2011 року.

Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, відповідно до підпунктів 1, 9 та 10 розділу 3.1.2 Акту перевірки до складу валових витрат позивачем віднесено 65315,00 грн., 946,00 грн. та 135000,00 грн., сплачених ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» та ПрАТ «Автобаза №2» за надані ними транспортні послуги.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених названим контрагентам, а саме 65315,00 грн. та 135000,00 грн., зокрема, наявності первинних документів, позивачем надано:

1) договір №01 транспортного експедирування від 01 лютого 2011 року, укладений з ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» (том 1 а.с. 189);

2) додаток №1 до названого договору ( том 1 а.с. 190);

3) талони замовника 12ААБ №868976, 12ААБ №868977, 12ААБ №868978, 12ААБ №868979, 12ААБ №868976, 12ААБ №868980, 12ААБ №868981, 12ААБ №868982, 12ААБ №868983, 12ААБ №868984, 12ААБ №868985, 12ААБ №868986, 12ААБ №868987, 12ААБ №868988, 12ААБ №868989, 12ААБ №868990, 12ААБ №868991, 12ААБ №868992, 12ААБ №868993, 12ААБ №868994, 12ААБ №868995, 12ААБ №868996, 12ААБ №868997, 12ААБ №868998, 12ААБ №868999, 12ААБ №869000, 12ААБ №868526, 12ААБ №868527, 12ААБ №868528, 12ААБ №868529, 12ААБ №868530, 12ААБ №868530, 12ААБ №868532, 12ААБ №868533, 12ААБ №868534, 12ААБ №868535, 12ААБ №868536, 12ААБ №868537, 12ААБ №868538, 12ААБ №868539, 12ААБ №868540, 12ААБ №868541, 12ААБ №868542, 12ААБ №868543, 12ААБ №868544, 12ААБ №868545, 12ААБ №868546, 12ААБ №868547, 12ААБ №868548, 12ААБ №868549, 12ААБ №868550, 12ААБ №868551, 12ААБ №868552, 12ААБ №868553, 12ААБ №868554, 12ААБ №868555, 12ААБ №868556, 12ААБ №868557, 12ААБ №868559, 12ААБ №868560, 12ААБ №868561, 12ААБ №868562, 12ААБ №868563, 12ААБ №868564, 12ААБ №868565, 12ААБ №868566, 12ААБ №868567, 12ААБ №868568, 12ААБ №868569, 12ААБ №868723, 12ААБ №868570, 12ААБ №868571, 12ААБ №868572, 12ААБ №868573, 12ААБ №868574, 12ААБ №868575, 12ААБ №868701, 12ААБ №868702, 12ААБ №868703, 12ААБ №868704, 12ААБ №868705, 12ААБ №868706, 12ААБ №868707, 12ААБ №868708, 12ААБ №868709, 12ААБ №868710, 12ААБ №868711, 12ААБ №868712, 12ААБ №868713, 12ААБ №868714, 12ААБ №866715, 12ААБ №868716, 12ААБ №868717, 12ААБ №868718, 12ААБ №868719, 12ААБ №868720, 12ААБ №868721, 12ААБ №868722 (том 1 а.с.191 зворот, 192 зворот, 194 зворот, 195 зворот, 197 зворот, 198 зворот, 200 зворот, 201 зворот, 203 зворот, 204 зворот, 206 зворот, 207 зворот, 209 зворот, 210 зворот, 212 зворот, 213 зворот, 215 зворот, 217 зворот, 219 зворот, 220 зворот, 222 зворот, 223 зворот, 225 зворот, 226 зворот, 228 зворот, 229 зворот, 231 зворот, 232 зворот, 234 зворот, 235 зворот, 237 зворот, том 2 а.с. 199 зворот, 201 зворот, 202 зворот, 204 зворот, 205 зворот, 207 зворот, 208 зворот, 210 зворот, 212 зворот, 214 зворот, 215 зворот, 217 зворот, 218 зворот, 220 зворот, 221 зворот, 223 зворот, 224 зворот, 226 зворот, 227 зворот, 229 зворот, 230 зворот, 232 зворот, 233 зворот, 235 зворот, 236 зворот, 238 зворот, 240 зворот, 241 зворот, 243 зворот, 244 зворот, 246 зворот, 247 зворот, 249 зворот, 250 зворот, том 3 а.с. 1 зворот, 2 зворот, 4 зворот, 6 зворот, 8 зворот, 9 зворот, 11 зворот, 13 зворот, 14 зворот, 16 зворот, 17 зворот, 19 зворот, 21 зворот, 22 зворот, 24 зворот, 26 зворот, 28 зворот, 29 зворот, 31 зворот, 33 зворот, 34 зворот, 36 зворот, 37 зворот, 39 зворот, 41 зворот, 42 зворот, 44 зворот, 45 зворот, 47 зворот, 49 зворот, 50 зворот, 52 зворот);

4) ТТН 12ААА №784038, 12ААА №784039, 12ААА №784040, 12ААА №784041, 12ААА №784042, 12ААА №784043, 12ААА №784044, 12ААА №784045, 12ААА №784046, 12ААА №784047, 12ААА №784048, 12ААА №784049, 12ААА №784050, 10ААБ №954801, 10ААБ №954802, 10ААБ №954803, 10ААБ №954804, 10ААБ №954805, 10ААБ №954806, 10ААБ №954807, 10ААБ №954808, 10ААБ №954809, 10ААБ №954810, 10ААБ №954811, 10ААБ №954812, 10ААБ №954813, 10ААБ №954814, 10ААБ №954815, 10ААБ №954816, 10ААБ №954817, 10ААБ №954818, 10ААБ №954819, 10ААБ №954820, 10ААБ №954821, 10ААБ №954822, 10ААБ №954823, 10ААБ №954825, №809126, №809127, №809126, №809129, №809130, №809131, №809132, №809133, №809134, №809135, №809136, №809137, №809138, №809139, №809140, №809141, №809142, №809143, №809144, №809145, №809147, №809148, №809149, №809150, БЗС №37, БЗС №38, БЗС №39, БЗС №40, БЗС №41, БЗС №42, БЗС №43, 02АБВ №660372, БЗС №44, БЗС №45, БЗС №46, БЗС №47, БЗС №48, БЗС №49, БЗС №50, БЗС №51, БЗС №52, БЗС №53, БЗС №54, БЗС №55, БЗС №56, БЗС №57, БЗС №58, БЗС №59, БЗС №60, БЗС №61, БЗС №62, БЗС №63, БЗС №64, БЗС №65, БЗС №66, БЗС №67, БЗС №68, БЗС №69, БЗС №70, БЗС №71 (том 1 а.с. 191, 192, 194, 195, 197, 198, 200, 201, 203, 204, 206, 207, 209, 210, 212, 213, 215, 217, 219, 220, 222, 223, 225, 226, 228, 229, 231, 232, 234, 235, 237, том 2 а.с. 199, 201, 202, 204, 205, 207, 208, 210, 212, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 224, 226, 227, 229, 230, 232, 233, 235, 236, 238, 240, 241, 243, 244, 246, 247, 249, 250, том 3 а.с. 1, 2, 4, 6, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 26, 28, 29, 31, 33, 34, 36, 37, 39, 41, 42, 44, 45, 47, 49, 50, 52);

5) Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 02 лютого 2011 року, №ОУ-0000004 від 04 лютого 2011 року, №ОУ-0000005 від 08 лютого 2011 року, №ОУ-0000006 від 10 лютого 2011 року, №ОУ-0000007 від 16 лютого 2011 року, №ОУ-0000008 від 21 лютого 2011 року, №ОУ-0000009 від 23 лютого 2011 року, №ОУ-0000010 від 25 лютого 2011 року, №ОУ-0000011 від 28 лютого 2011 року, №ОУ-0000012 від 11 березня 2011 року, №ОУ-0000013 від 16 березня 2011 року, №ОУ-0000014 від 18 березня 2011 року, №ОУ-0000015 від 22 березня 2011 року, №ОУ-0000016 від 24 березня 2011 року, №ОУ-0000017 від 28 березня 2011 року, №ОУ-0000019 від 30 березня 2011 року, №ОУ-0000020 від 31 березня 2011 року, №ОУ-0000021 від 01 квітня 2011 року, №ОУ-0000022 від 05 квітня 2011 року, №ОУ-0000023 від 07 квітня 2011 року, №ОУ-0000026 від 30 травня 2011 року, №ОУ-0000027 від 31 травня 2011 року, №ОУ-0000028 від 01 червня 2011 року, №ОУ-0000029 від 03 червня 2011 року, №ОУ-0000030 від 01 червня 2011 року, №ОУ-0000032 від 10 червня 2011 року, №ОУ-0000033 від 15 червня 2011 року, №ОУ-0000034 від 17 червня 2011 року, №ОУ-0000036 від 21 червня 2011 року, №ОУ-0000037 від 24 червня 2011 року, №ОУ-0000037 від 29 червня 2011 року, №ОУ-0000039 від 30 червня 2011 року, №ОУ-0000042 від 05 липня 2011 року, №ОУ-0000043 від 11 липня 2011 року, №ОУ-0000044 від 19 липня 2011 року, №ОУ-0000045 від 21 липня 2011 року, №ОУ-0000046 від 25 липня 2011 року, №ОУ-0000047 від 27 липня 2011 року, №ОУ-0000048 від 29 липня 2011 року, №ОУ-0000051 від 03 серпня 2011 року, №ОУ-0000052 від 04 серпня 2011 року, №ОУ-0000053 від 17 серпня 2011 року, №ОУ-0000055 від 19 серпня 2011 року, №ОУ-0000056 від 30 серпня 2011 року, №ОУ-0000057 від 15 вересня 2011 року, №ОУ-0000058 від 16 вересня 2011 року, №ОУ-0000059 від 20 вересня 2011 року, №ОУ-0000060 від 23 вересня 2011 року, №ОУ-0000064 від 05 жовтня 2011 року, №ОУ-0000066 від 07 жовтня 2011 року, №ОУ-0000067 від 12 жовтня 2011 року, №ОУ-0000068 від 13 жовтня 2011 року, №ОУ-0000074 від 21 жовтня 2011 року, №ОУ-0000075 від 27 жовтня 2011 року, №ОУ-0000076 від 28 жовтня 2011 року, №ОУ-0000078 від 03 листопада 2011 року, №ОУ-0000080 від 17 листопада 2011 року (том 1 а.с. 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 216, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 238, том 2 а.с. 200, 203, 206, 209, 211, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 234, 237, 239, 242, 245, 248, 251, том 3 а.с. 3, 5, 7, 10, 12, 15, 18, 20, 23, 25, 27, 30, 32, 35, 38, 40, 43, 46, 48, 51, 53);

6) Договір №32 про надання транспортних послуг від 18 лютого 2011 року, укладений з ЗАТ «Автобаза №2» (том 2 а.с. 2-3);

7) Додаток №1 до зазначеного договору від 18 лютого 2011 року (том 2 а.с. 4);

8) талони замовника 02ААА №340501, 02ААА №340502, 02ААА №340503, 02ААА №340504, 02ААА №340505, 02ААА №340506, 02ААА №340507, 02ААА №340508, 02ААА №340509, 02ААА №340510, 02ААА №340511, 02ААА №340512, 02ААА №340513, 02ААА №340514, 02ААА №340515, 02ААА №340516, 02ААА №340517, 02ААА №340519, 02ААА №340520, 02ААА №340521, 02ААА №340522, 02ААА №340523, 02ААА №340524, 02ААА №340525, 02ААА №340527, 02ААА №340526, (том 2 а.с. 5 зворот, 6 зворот, 7 зворот, 8 зворот, 10 зворот, 12, 14 зворот, 15 зворот, 16 зворот, 18 зворот, 19 зворот, 20 зворот, 22 зворот, 23 зворот, 24 зворот, 25 зворот, 26 зворот, 27 зворот, 29 зворот, 30 зворот, 31 зворот, 32 зворот, том 3 а.с. 54 зворот, 56 зворот, 58 зворот, 60 зворот);

9) ТТН 02АБВ №126709, 02АБВ №126714, 02АБВ №126715, 02АБВ №126688, 02АБВ №126717, 02АБВ №126723, 02АБВ №126732, 02АБВ №126722, 02АБВ №126788, 02АБВ №126747, 02АБВ №126748, 02ААТ №816, 02ААТ №817, 02ААТ №820, 02ААТ №818, 02ААТ №833, 02ААТ №849, 02ААТ №870, 02ААТ №880, 02ААТ №890, 02ААТ №706, 02ААТ №722, 02ААТ №764, 02АБВ №660372, №87142 (том 2 а.с. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, том 3 а.с. 54, 56, 58, 60);

10) Акти здачі - прийняття наданих послуг №РН-0000046 від 25 лютого 2011 року, №РН-0000073 від 04 березня 2011 року, №РН-000077 від 11 березня 2011 року, №РН-000091 від 18 березня 2011 року, №РН-0000109 від 25 березня 2011 року, №РН-0000118 від 31 березня 2011 року, №РН-0000030 від 01 квітня 2011 року, №РН-0000136 від 07 квітня 2011 року, акти надання послуг №271 від 22 червня 2011 року, №317 від 14 липня 2011 року (том 2 а.с. 9, 13, 17, 21, 28, 33, том 3 а.с. 55, 57, 59, 61 зворот).

Суд приймає зазначені документи на обґрунтування правомірності включення сплачених на їх підставі сум, оскільки вони були надані податковому органу, як разом із запереченнями на Акт перевірки так і під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Фірма «Апекс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» та ПрАТ «Автобаза №2» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої 04 липня 2014 року складено акт №1907/26-52-22-01-11/13674800 (том 1 а.с. 165-187, том 3 а.с. 89-129), а тому в силу абзацу 2 пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, на підтвердження економічної та господарської необхідності в укладенні зазначених договорів та отримання послуг по перевезенню товару, який виробляє позивач, останнім надано договори з його контрагентами на поставку товару, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписані покупцями товару, оборотно-сальдові відомості щодо здійснення бухгалтерського обліку зазначених операцій, а також виписки з банку на підтвердження отримання грошових коштів за реалізований товар (том 4 а.с. 8-250, том 5 а.с. 1-255, том 6 а.с. 1-212).

Аналізуючи названі документи, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, сум, що були віднесені ним до складу валових витрат.

Посилання відповідача на недоліки в оформленні ТТН суд до уваги не приймає, оскільки за наявності інших документів, які наявні у матеріалах справи та надавались податковому органу, факт отримання відповідних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та отримання зазначеного вантажу вантажоодержувачами підтверджено.

Крім того, суд звертає увагу, що транспортні послуги, які були отримані позивачем у І кварталі 2012 року та за які ним було сплачено 940,00 грн., віднесені у подальшому до складу валових витрат, підтверджуються актом - реєстром №19057 надання послуг за лютий 2012 року (том 3 а.с. 166), податковою накладною №19057 від 29 лютого 2012 року (том 3 а.с. 167), випискою з банку за 28 лютого 2012 року (том 3 а.с. 168), талоном замовника 02ААА №527557 (том 3 а.с. 169), відповідно до яких зазначені послуги були надані ПП «Нічний експрес», а не ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод», як зазначено в Акті перевірки.

Додатково позивачем надано договір №75м/12 від 23 січня 2012 року, укладений між позивачем (покупцем) та ПАТ «Артемівський машинобудівний завод «ВІСТЕК» (постачальник), згідно з яким останній поставив ланцюг кругло ланковий 19*57-25м, вартістю 17304,00 грн. (том 3 а.с. 164-165). Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною, ТТН, випискою з банку та оборотно-сальдовою відомістю щодо оприбуткування придбаного товару (том 3 а.с. 170, 171, 172-174).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 16634,00 грн., суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту пункту 8 розділу 3.1.2 Акту перевірки працівниками відповідача встановлено, що ПАТ «Фірма «Апекс» до складу адміністративний витрат віднесено представницькі витрати на загальну суму 16634,00 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року в сумі 15297,00 грн. та в ІV кварталі 2011 року в сумі 1337,00 грн.

У зв'язку з ненаданням під час перевірки первинних документів, які б підтверджували використання зазначених сум як представницьких витрат, а саме: звіту про фактично здійснені витрати за рік з деталізацією заходів, які було заплановано; програму проведення заходу (презентації, підписання контрактів тощо) із зазначенням дати і місця проведення; списку учасників (як запрошених, так і працівників підприємства) із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади; розпорядчого документу (наказу, розпорядження) керівника про осіб, відповідальних за прийом представників інших підприємств з питань комерційної діяльності; списку офіційно запрошених осіб; журналу обліку тих, що прибувають у відрядження, контролюючий орган дійшов висновку про віднесення 16634,00 грн. до складу валових витрат в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи судом на обґрунтування правомірності висновків, викладених в Акті перевірки, представником відповідача надано копію додатка АВ до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, заповненого та поданого ПАТ «Фірма «Апекс» за 2011 рік, з якого вбачається, що 16634,00 грн. включені до адміністративних витрат як загальні корпоративні витрати (том 8 а.с. 18-19).

Відповідно до абзацу «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

На обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат 16634,00 грн. позивачем зазначено, що названо сума складається з витрат на газ метан, оренду транспортних засобів, списаних господарських товарів, оплату електроенергії.

На підтвердження викладеного ПАТ «Фірма «Апекс» надано:

1) акти списання товарів №1 від 30 травня 2011 року, №3 від 30 червня 2011 року, №4 від 31 серпня 2011 року, №5 від 30 вересня 2011 року, №6 від 31 жовтня 2011 року, №7 від 30 листопада 2011 року, №8 від 31 грудня 2011 року (том 6 а.с. 225, 231, 235, 242, 244, 246, 248);

2) подорожні листи вантажного автомобіля №087649, №087647, №087644, №087643, №087641, №087652, №087651, №087650, №087653, №087654, №087656, №087657, №087658, №087659, №087660, №087661, №087662, №087663 (том 6 а.с. 226-230, 232-234, 236-241, 243, 245, 247, 249);

3) акти приймання - передачі продукції (стисненого природного газу) за договором №К0246к від 01 червня 2010 року за квітень, червень - жовтень, грудень 2011 року (том 6 а.с. 250, том 7 а.с. 1-6);

4) акти надання послуг - оренди транспортних засобів №226, №227 від 31 серпня 2011 року, №254 та №255 від 30 вересня 2011 року (том 7 а.с. 7-10);

5) акт списання товарів №15 від 31 серпня 2011 року та видаткові накладні на зазначений у акті товар (том 7 а.с. 15-33);

6) карточки субкоро статті витрати за квітень - грудень 2011 року (том 7 а.с. 12-14).

Будь-яких пояснень та документів на обґрунтування віднесення зазначених коштів до представницьких витрат, представником відповідача суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про правомірній включення 16634,00 грн. до складу витрат як адміністративних.

У той же час, позивач погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2012 року суми у розмірі 3482,00 грн., витраченої на каву та цукерки (том 8 а.с. 53), та визначення її як грошового зобов'язання по податку на прибуток із нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Також під час проведення перевірки працівниками відповідача було встановлено, що підприємством в декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року в додаток К 1/1 до рядків 07 декларації задекларовано балансову вартість основних засобів на початок розрахункового кварталу в сумі 4536373,00 грн., що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку. На кінець звітного кварталу балансова вартість основних засобів з урахуванням нарахованої амортизації склала 4328201,00 грн.

Однак, підприємством в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в додатку АМ до рядків 05.13, 05.1.4 декларації задекларовано балансову вартість основних засобів в сумі 15775821,00 грн. та нематеріальні активи в сумі 3850,00 грн., чим збільшено балансову вартість основних засобів на суму 11447620,00 грн.

У зв'язку з ненаданням платником податків первинних документів, які підтверджують понесення витрат на будівництво (реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт тощо) цілісного майнового комплексу та транспортних засобів, податковий орган дійшов висновку про безпідставне збільшення балансової вартості основних засобів.

Аналізуючи висновки податкового органу, суд приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 138.1 статті 138 названого Кодексу закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 і- 138.9 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.11, 138.13 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього розділу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього розділу.

Підпункт 138.1.1 зазначеного пункту передбачає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.9 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих матеріальних витрат; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з їх виробництвом (наданням); інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У той же час, пунктом 138.3. статті 138 Податкового кодексу України закріплено, що у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи судом сторонами не заперечується, що ПАТ «Фірма «Апекс» відповідно до вимог чинного законодавства провело інвентаризацію об'єктів основних засобів станом на 1 квітня 2011 року, за результатами якої виявилось, що загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку.

Різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку виникла через застосування різних методів амортизації, а саме: у бухгалтерському обліку підприємства амортизація нараховувалась за прямолінійним методом; у податковому обліку використовувався податковий метод амортизації.

Згідно норм Податкового кодексу України, зокрема пункту 6 підрозділу 4 розділу XX, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом Ш цього Кодексу.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 09 лютого 2011 року №3610/7/15-0317 «Про застосування і уточнення пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України» якщо загальна вартість всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то виникаюча різниця амортизується на загальних підставах.

У листі Державної податкової адміністрації України від 20 травня 2011 року № 14218/7/15-0317 «Про порядок нарахування амортизаційних відрахувань» також вказано, що якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах у складі вартості груп основних фондів.

Згідно листа Державної податкової служби України від 29 грудня 2011 року за № 8751/6/15-1415 якщо за результатами інвентаризації станом на 01 квітня 2011 року загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах.

Як вбачається з наявних у справі документів, 07 травня 2004 року на підставі договору купівлі - продажу позивачем було придбано комплекс споруд та будівель загальною площею 5204,61 кв.м., який знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 129, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

Станом на 22 квітня 2004 року вартість цього майна, згідно експертної оцінки ТОВ «Контакт-Сервіс», становила 431 473 грн. Майно було продано ПАТ «Фірмі «Апекс» за ціною 431 500 грн.

З огляду на те, що станом на 2009 рік залишкова вартість комплексу споруд та будівель вже значно відрізнялася від його справедливої вартості, підприємством було прийнято рішення привести основні засоби (фонди) до їх справедливої вартості, тобто переоцінити.

Згідно статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ: «Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку».

Так, для цілей бухгалтерського обліку ПАТ «Фірма «Апекс» замовило експертну оцінку майна - цілісного майнового комплексу. В результаті експертної оцінки, проведеної в грудні 2009 року, професійним оцінщиком була встановлена справедлива вартість комплексу будівель та споруд, яка становить 14 200 103 грн. без урахування ПДВ. На підставі вказаного підприємством була проведена дооцінка основних засобів, результати якої було відображено в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (балансі) останнього.

На підтвердження проведення відображення дооцінки основних засобів позивачем надано:

1) звіт експерта про оцінку майна (копія звіту не додається, оригінал буде наданий суду для ознайомлення через великий обсяг документу);

2) висновок про вартість об'єкта оцінки, складений оцінювачем на підставі його Звіту про оцінку майна (том 7 а.с. 67-69);

3) зведену відомість про переоцінці основних засобів і Таблицю збільшення балансової вартості будинків і споруд (том 7 а.с. 70, 71);

4) накази підприємства про проведення оцінки та врахування її результатів в обліку підприємства (том 7 а.с. 72, 73);

5) інвентарні картки обліку основних засобів (форма ОЗ-6) по всім об'єктам майнового комплексу в кількості 28 шт. (том 7 а.с. 74-101);

6) баланси підприємства станом на 31 грудня 2009 року, 31 грудня 2010 року, 31 березня 2011 року, 30 червня 2011 року (том 7 а.с. 102-105);

Збільшення балансової вартості восьми транспортних засобів станом на 01 січня 2009 року на суму 188 171 грн. та станом на 01 січня 2011 року, з урахуванням залишкової вартості вищезазначених транспортних засобів, на суму 40 604 грн. фактично є різницею, яка виникла між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку.

Згідно пункту 14 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Однак, підпункт 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР допускав віднесення до валових витрат поліпшення основних фондів, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. А частка, яка перевищує 10 відсотків, розподілялась пропорційно між всіма групам основних фондів.

Аналізуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд погоджується з твердженням позивача про те, що згідно правил бухгалтерського обліку модернізація та ремонти транспортних засобів капіталізувалися (тобто відносилися до вартості основних засобів), а згідно правил податкового обліку - відносилися на витрати поточної діяльності.

У зв'язку з викладеним у ПАТ «Фірма «Апекс» утворилася різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів (транспортні засоби) за даними податкового обліку станом на 01 січня 2009 року на суму 188 171 грн. та станом на 01 січня 2011 року, з урахуванням залишкової вартості вищезазначених транспортних засобів, на суму 40 604 грн.

Так, у зв'язку з тим, що придбані підприємством у 2004 році на підставі Договору купівлі-продажу від 07 травня 2004 року транспортні засоби: автомобіль ГАЗ-66; автомобіль САЗ-3507; автомобіль ГАЗ-5312; автомобіль ЗІЛ-ММЗ-45021; автомобіль САЗ- 3507; бульдозер Т-170; автонавантажувач - 4045; трактор Т-150; екскаватор ЮМЗ - 2621; автонавантажувач - 4045; екскаватор Е -5511 Б; бульдозер Т-170; екскаватор Е -5511 загальною вартістю - 67 540.00 грн. потребували капітального ремонту та модернізації, до 01 квітня 2011 року ПАТ «Фірма «Апекс» проведено відповідні дії по ремонту та модернізації транспортних засобів, вартість яких у бухгалтерському обліку підприємства, на підставі пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», віднесено на збільшення вартості таких транспортних засобів.

На підтвердження викладеного товариством надано наступні документи:

1) акти списання запасних частин і таблиці збільшення балансової вартості восьми транспортних засобів (том 2 а.с. 53-180);

2) інвентарні картки обліку основних засобів по восьми транспортним засобам (том 7 а.с. 106-113);

3) акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (восьми спірних транспортних засобів) (форма 03-2) (том 7 а.с. 114-159);

4) оборотно-сальдові відомості по рахунку 207 «Запасні частини» за березень 2006 р., червень 2006 р., липень 2006 р., березень 2007 р., жовтень 2007 р., червень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., жовтень 2009 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 «Матеріали» за грудень 2008 р. (том 7 а.с. 160-194).

На підтвердження проведення інвентаризації відповідно до пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України станом на 01 квітня 2011 року позивачем надано:

1) наказ про проведення інвентаризації, протокол №1 інвентаризаційної комісії, наказ про затвердження підсумків інвентаризації (том 7 а.с. 195-197);

2) інвентаризаційні описи основних засобів по цілісному майновому комплексу, офісу та адміністрації (том 7 а.с. 198-212).

У повній відповідності до положень пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України позивачем до переоцінки вартості основних засобів включено суму дооцінки таких засобів, що проведена до 01 січня 2010 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що збільшення вартості основних засобів зумовлена різними способами ведення бухгалтерського та податкового обліку до набрання законної сили Податковим кодексом України в частині регулювання оподаткування прибутку підприємств, а не реконструкцією, модернізацією або капітальним ремонтом основних засобів.

Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на невідповідність інвентарних номерів, зазначених в первинних документах під час проведення інвентаризації у березні 2011 року, оскільки зазначена обставина не спростовує правильність визначення вартості основних засобів, яка враховувалась позивачем під час визначення валових витрат у перевіряємий період.

За результатами перевірки правомірності висновків податкового органу, які стали підставою для складення податкового повідомлення - рішення №0001122201, суд приходить до висновку про необхідність його скасування в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 598930, 00 грн. (602412,00-3482,00) та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 85244,50 (86115,00-(3482,00*25%).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 квітня 2014 року №0001132201, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, платником податків - позивачем включені суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Промтехснаб» за липень та серпень 2012 року.

Підставою для врахування 8282,00 грн. під час розрахунку податкового кредиту по ПДВ за липень та серпень 2012 року стало укладення із зазначеним товариством договору поставки №120515 від 15 травня 2012 року, відповідно до змісту якого постачальник (ТОВ «Промтехснаб») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача), а останній прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі по тексту - товар) у відповідності з умовами даного договору.

Товар поставляється постачальником на умовах, зазначених в додаткових угодах, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору товар транспортується по залізничній дорозі у відкритих полувагонах, навалом. Відвантаження проводиться узгодженими партіями, асортимент, найменування та ціна кожної партії узгоджується додатковою угодою до договору.

На виконання названого договору сторонами складено та підписано:

- видаткові накладні від 18 травня 2012 року №РН-0000033 на суму 40111,03 грн. (в тому числі ПДВ 6685,17 грн.), від 28 травня 2012 року № РН-0000035 на суму 40111,03 грн. (в тому числі ПДВ 6685,17 грн.), від 22 червня 2012 року № РН-0000052 на суму 39514,08 грн. (в тому числі ПДВ 6585,68 грн.), від 11 липня 2012 року № РН-0000064 на суму 29158,51 грн. (в тому числі ПДВ 4859,75 грн.), від 05 вересня 2012 року № РН-0000081 на суму 29263,51 грн. (в тому числі ПДВ 4877,25 грн.) (том 3 а.с. 188-192);

- податкові накладні №18 від 15 травня 2012 року на суму 28022,23 грн. (в тому числі ПДВ 4670,37 грн.), №20 від 18 травня 2012 року на суму 12088,80 грн. (в тому числі ПДВ 2014,80 грн.), №15 від 22 червня 2012 року на суму 39514,08 грн. (в тому числі ПДВ 6585,68 грн.), №9 від 11 липня 2012 року на суму 29158,51 грн. (в тому числі ПДВ 4859,75 грн.), №22 від 31 серпня 2012 року на суму 20531,23 грн. (в тому числі ПДВ 3421,87 грн.), №1 від 05 вересня 2012 року на суму 8732,27 грн. (в тому числі ПДВ 1455,38 грн.) (том 3 а.с. 193-199).

Проте, відповідно до акту №314/222/24604694 від 25 березня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) за період липень та серпень 2012 року» податковим органом встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Промтехснаб» операцій по ланцюгу постачання.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений понесеними (сплаченими) витратами і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

На підтвердження фактів виконання позивачем та його контрагентом своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати їх вартості) за вказаним вище договором позивачем надані суду оригінали та копії первинних і розрахункових документів.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони підтверджують факт отримання позивачем товару від ТОВ «Промтехснаб». Наявні ж в матеріалах податкові накладні, що були виписані названим контрагентом на ім'я позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Крім того, позивачем надано первинні документи, які підтверджують отримання позивачем послуг від ВП «Одеська механізована дистанція» щодо розвантаження товару, поставленого ТОВ «Промтехснаб», та проведення ПАТ «Фірма «Апекс» оплати Одеській залізниці за користування вагонами. Всі зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку, на підтвердження чого надано картки рахунку 631 по ТОВ «Промтехснаб» та ВП «Одеська механізована дистанція».

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Також відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

Аналізуючи позицію податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Промтехснаб», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 названого Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно частини 1 зазначеної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права та передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Зокрема, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин у відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України може бути визнаний недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем документів, в них відсутні будь-які докази того, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «Промтехснаб», визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що посадові особи відповідача при складанні акту перевірки вийшли за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнали нікчемним договір, укладений між позивачем та його контрагентом.

В силу пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (покупця - позивача) покладена відповідальність за здійснення фіктивного підприємництва - контрагентом (постачальником - ТОВ «Промтехснаб») шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10 жовтня 2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, в іншій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2012 року по справі № К/9991/14668/11, суд, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «Фірма «Апекс» та ТОВ «Промтехснаб», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цього правочину не уповноваженою на те особою, при тому, що підставами для висновків щодо нікчемності такого правочину зазначено нікчемність угод, укладених між контрагентом позивача та його постачальниками по ланцюгу та ненадання первинних документів контрагентом позивача під час здійснення зустрічної звірки по такому платнику.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням -рішенням.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 квітня 2014 року №0001122201 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 598930 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 85244 (вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 50 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 квітня 2014 року №0001132201.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 4, код ЄДРПОУ 13674800) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 33 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення31.10.2014
Оприлюднено20.11.2014
Номер документу41426133
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/12288/14

Ухвала від 02.06.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Терлецький О.О.

Ухвала від 17.02.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Борисюк Л.П.

Ухвала від 10.02.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Борисюк Л.П.

Ухвала від 25.12.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Борисюк Л.П.

Постанова від 31.10.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 11.09.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 20.08.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні