Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/12288/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12288/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Фірма «Апекс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0001132201 та № 0001122201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.04.2014 № 0001122201 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 598 930,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 85 244,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.04.2014 № 0001132201.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.02.2014 по 07.03.2014 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Фірма «Апекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 145.1 статті 145, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 602 412,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 16 329,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 67 786,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 43 147,00 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 130 694,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 21 996,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 107 172,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 127 564,00 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 87 724,00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8 282,00 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 4 860,00 грн. та за серпень 2012 року в сумі 3 422,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 31.03.2014 № 897/26-52-01-11/13674800 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0001122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 688 527,00 грн., з яких за основним платежем на суму 602 412,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 86 115,00 грн. та № 0001132201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 10 352,00 грн., з яких за основним платежем на суму 8 282,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 070,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Фірма «Апекс», рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 липня 2014 року №5986/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Оскарження податкових повідомлень-рішень та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 липня 2014 року № 5986/10/26-15-10-06-15 до Міністерства доходів і зборів України стало підставою для винесення 31 липня 2014 року рішення № 699/6/99-99-10-01-15, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Крім того, в травні 2014 року ПАТ «Фірма «Апекс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій.

За результатами розгляду зазначеного позову, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року залишена без змін, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо залишення без розгляду заперечень Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» вих. № 21 від 14 квітня 2014 року на Акт документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року та доданих документів, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2014 року № 0001132201, № 0001122201 на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року без врахування поданих Приватним акціонерним товариством «Фірма «Апекс» заперечень та документів та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві долучити заперечення Приватного акціонерного товариства «Фірма «Апекс» вих. № 21 від 14 квітня 2014 року та додані документи до Акту документальної планової виїзної перевірки № 897/26-52-01-11/13674800 від 31 березня 2014 року.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні вимоги визначено пунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Так, відповідно до підпунктів 1, 9 та 10 розділу 3.1.2 Акту перевірки до складу валових витрат позивачем віднесено 65 315,00 грн., 946,00 грн. та 135 000,00 грн., сплачених ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» та ПрАТ «Автобаза №2» за надані ними транспортні послуги.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених названим контрагентам, а саме 65 315,00 грн. та 135 000,00 грн., зокрема, наявності первинних документів, позивачем надано:

- договір № 01 транспортного експедирування від 01 лютого 2011 року, укладений з ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод» (том 1 а.с.189);

- додаток № 1 до названого договору ( том 1 а.с.190);

- талони замовника (том 1 а.с.191 зворот, 192 зворот, 194 зворот, 195 зворот, 197 зворот, 198 зворот, 200 зворот, 201 зворот, 203 зворот, 204 зворот, 206 зворот, 207 зворот, 209 зворот, 210 зворот, 212 зворот, 213 зворот, 215 зворот, 217 зворот, 219 зворот, 220 зворот, 222 зворот, 223 зворот, 225 зворот, 226 зворот, 228 зворот, 229 зворот, 231 зворот, 232 зворот, 234 зворот, 235 зворот, 237 зворот, том 2 а.с.199 зворот, 201 зворот, 202 зворот, 204 зворот, 205 зворот, 207 зворот, 208 зворот, 210 зворот, 212 зворот, 214 зворот, 215 зворот, 217 зворот, 218 зворот, 220 зворот, 221 зворот, 223 зворот, 224 зворот, 226 зворот, 227 зворот, 229 зворот, 230 зворот, 232 зворот, 233 зворот, 235 зворот, 236 зворот, 238 зворот, 240 зворот, 241 зворот, 243 зворот, 244 зворот, 246 зворот, 247 зворот, 249 зворот, 250 зворот, том 3 а.с.1 зворот, 2 зворот, 4 зворот, 6 зворот, 8 зворот, 9 зворот, 11 зворот, 13 зворот, 14 зворот, 16 зворот, 17 зворот, 19 зворот, 21 зворот, 22 зворот, 24 зворот, 26 зворот, 28 зворот, 29 зворот, 31 зворот, 33 зворот, 34 зворот, 36 зворот, 37 зворот, 39 зворот, 41 зворот, 42 зворот, 44 зворот, 45 зворот, 47 зворот, 49 зворот, 50 зворот, 52 зворот);

- товарно-транспортні накладні (том 1 а.с.191, 192, 194, 195, 197, 198, 200, 201, 203, 204, 206, 207, 209, 210, 212, 213, 215, 217, 219, 220, 222, 223, 225, 226, 228, 229, 231, 232, 234, 235, 237, том 2 а.с.199, 201, 202, 204, 205, 207, 208, 210, 212, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 224, 226, 227, 229, 230, 232, 233, 235, 236, 238, 240, 241, 243, 244, 246, 247, 249, 250, том 3 а.с.1, 2, 4, 6, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 26, 28, 29, 31, 33, 34, 36, 37, 39, 41, 42, 44, 45, 47, 49, 50, 52);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 216, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 238, том 2 а.с.200, 203, 206, 209, 211, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 234, 237, 239, 242, 245, 248, 251, том 3 а.с.3, 5, 7, 10, 12, 15, 18, 20, 23, 25, 27, 30, 32, 35, 38, 40, 43, 46, 48, 51, 53);

- Договір № 32 про надання транспортних послуг від 18 лютого 2011 року, укладений з ЗАТ «Автобаза №2» (том 2 а.с.2-3);

- Додаток № 1 до зазначеного договору від 18 лютого 2011 року (том 2 а.с.4);

- талони замовника (том 2 а.с.5 зворот, 6 зворот, 7 зворот, 8 зворот, 10 зворот, 12, 14 зворот, 15 зворот, 16 зворот, 18 зворот, 19 зворот, 20 зворот, 22 зворот, 23 зворот, 24 зворот, 25 зворот, 26 зворот, 27 зворот, 29 зворот, 30 зворот, 31 зворот, 32 зворот, том 3 а.с.54 зворот, 56 зворот, 58 зворот, 60 зворот);

- товарно-транспортні накладні (том 2 а.с.5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, том 3 а.с.54, 56, 58, 60);

- акти здачі-прийняття наданих послуг (том 2 а.с.9, 13, 17, 21, 28, 33, том 3 а.с.55, 57, 59, 61 зворот).

Разом з тим, на підтвердження економічної та господарської необхідності в укладенні зазначених договорів та отримання послуг по перевезенню товару, який виробляє позивач, останнім надано договори з його контрагентами на поставку товару, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписані покупцями товару, оборотно-сальдові відомості щодо здійснення бухгалтерського обліку зазначених операцій, а також виписки з банку на підтвердження отримання грошових коштів за реалізований товар (том 4 а.с.8-250, том 5 а.с.1-255, том 6 а.с.1-212).

Крім того, транспортні послуги, які були отримані позивачем у І кварталі 2012 року та за які ним було сплачено 940,00 грн., віднесені у подальшому до складу валових витрат, підтверджуються актом - реєстром №19057 надання послуг за лютий 2012 року (том 3 а.с.166), податковою накладною №19057 від 29 лютого 2012 року (том 3 а.с.167), випискою з банку за 28 лютого 2012 року (том 3 а.с.168), талоном замовника 02ААА №527557 (том 3 а.с.169), відповідно до яких зазначені послуги були надані ПП «Нічний експрес», а не ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод», як зазначено в Акті перевірки.

Крім цього, позивачем надано договір №75м/12 від 23 січня 2012 року, укладений між позивачем (покупцем) та ПАТ «Артемівський машинобудівний завод «ВІСТЕК» (постачальник), згідно з яким останній поставив ланцюг круглоланковий 19*57-25м, вартістю 17 304,00 грн. (том 3 а.с.164-165). Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною, ТТН, випискою з банку та оборотно-сальдовою відомістю щодо оприбуткування придбаного товару (том 3 а.с.170, 171, 172-174).

Як вбачається зі змісту пункту 8 розділу 3.1.2 Акту перевірки, працівниками відповідача встановлено, що ПАТ «Фірма «Апекс» до складу адміністративних витрат віднесено представницькі витрати на загальну суму 16 634,00 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року в сумі 15 297,00 грн. та в ІV кварталі 2011 року в сумі 1 337,00 грн.

У зв'язку з ненаданням під час перевірки первинних документів, які б підтверджували використання зазначених сум як представницьких витрат, а саме: звіту про фактично здійснені витрати за рік з деталізацією заходів, які було заплановано; програму проведення заходу (презентації, підписання контрактів тощо) із зазначенням дати і місця проведення; списку учасників (як запрошених, так і працівників підприємства) із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади; розпорядчого документу (наказу, розпорядження) керівника про осіб, відповідальних за прийом представників інших підприємств з питань комерційної діяльності; списку офіційно запрошених осіб; журналу обліку тих, що прибувають у відрядження, контролюючий орган дійшов висновку про віднесення 16 634,00 грн. до складу валових витрат в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Згідно абзацу «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

На обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат 16 634,00 грн. позивачем зазначено, що вказана сума складається з витрат на газ метан, оренду транспортних засобів, списаних господарських товарів, оплату електроенергії.

На підтвердження викладеного ПАТ «Фірма «Апекс» надано:

- акти списання товарів (том 6 а.с.225, 231, 235, 242, 244, 246, 248);

- подорожні листи вантажного автомобіля (том 6 а.с.226-230, 232-234, 236-241, 243, 245, 247, 249);

- акти приймання-передачі продукції (стисненого природного газу) за договором №К0246к від 01 червня 2010 року за квітень, червень-жовтень, грудень 2011 року (том 6 а.с.250, том 7 а.с.1-6);

- акти надання послуг - оренди транспортних засобів (том 7 а.с.7-10);

- акт списання товарів та видаткові накладні на зазначений у акті товар (том 7 а.с.15-33);

- карточки субкоро статті витрати за квітень-грудень 2011 року (том 7 а.с.12-14).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем 16 634,00 грн. до складу витрат як адміністративних.

В той же час, позивач погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2012 року суми у розмірі 3 482,00 грн., витраченої на каву та цукерки (том 8 а.с.53), та визначення її як грошового зобов'язання по податку на прибуток із нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, під час проведення перевірки працівниками відповідача було встановлено, що підприємством в декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року в додаток К 1/1 до рядків 07 декларації задекларовано балансову вартість основних засобів на початок розрахункового кварталу в сумі 4 536 373,00 грн., що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку. На кінець звітного кварталу балансова вартість основних засобів з урахуванням нарахованої амортизації склала 4 328 201,00 грн.

Однак, підприємством в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в додатку АМ до рядків 05.13, 05.1.4 декларації задекларовано балансову вартість основних засобів в сумі 15 775 821,00 грн. та нематеріальні активи в сумі 3 850,00 грн., чим збільшено балансову вартість основних засобів на суму 11 447 620,00 грн.

У зв'язку з ненаданням платником податків первинних документів, які підтверджують понесення витрат на будівництво (реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт тощо) цілісного майнового комплексу та транспортних засобів, податковий орган дійшов висновку про безпідставне збільшення балансової вартості основних засобів.

Згідно підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до положень підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.9 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих матеріальних витрат; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з їх виробництвом (наданням); інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат (пункт 138.3 статті 138 Податкового кодексу України).

Сторонами не заперечується те, що ПАТ «Фірма «Апекс» відповідно до вимог чинного законодавства провело інвентаризацію об'єктів основних засобів станом на 1 квітня 2011 року, за результатами якої виявилось, що загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку.

Різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку виникла через застосування різних методів амортизації, а саме: у бухгалтерському обліку підприємства амортизація нараховувалась за прямолінійним методом; у податковому обліку використовувався податковий метод амортизації.

Згідно норм Податкового кодексу України, зокрема пункту 6 підрозділу 4 розділу XX, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу, позивачем було придбано комплекс споруд та будівель загальною площею 5204,61 кв.м., який знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 129, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

Станом на 22 квітня 2004 року, вартість цього майна, згідно експертної оцінки ТОВ «Контакт-Сервіс», становила 431 473 грн. Майно було продано ПАТ «Фірмі «Апекс» за ціною 431 500 грн.

З огляду на те, що станом на 2009 рік залишкова вартість комплексу споруд та будівель вже значно відрізнялася від його справедливої вартості, підприємством було прийнято рішення привести основні засоби (фонди) до їх справедливої вартості, тобто переоцінити.

Згідно статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ: «Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку».

Так, для цілей бухгалтерського обліку ПАТ «Фірма «Апекс» замовило експертну оцінку майна - цілісного майнового комплексу. В результаті експертної оцінки, проведеної в грудні 2009 року, професійним оцінщиком була встановлена справедлива вартість комплексу будівель та споруд, яка становить 14 200 103 грн. без урахування ПДВ. На підставі вказаного, підприємством була проведена дооцінка основних засобів, результати якої було відображено в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (балансі) останнього.

На підтвердження проведення відображення дооцінки основних засобів позивачем надано:

- звіт експерта про оцінку майна;

- висновок про вартість об'єкта оцінки, складений оцінювачем на підставі його Звіту про оцінку майна (том 7 а.с.67-69);

- зведену відомість про переоцінці основних засобів і Таблицю збільшення балансової вартості будинків і споруд (том 7 а.с.70, 71);

- накази підприємства про проведення оцінки та врахування її результатів в обліку підприємства (том 7 а.с.72, 73);

- інвентарні картки обліку основних засобів (форма ОЗ-6) по всім об'єктам майнового комплексу в кількості 28 шт. (том 7 а.с.74-101);

- баланси підприємства станом на 31 грудня 2009 року, 31 грудня 2010 року, 31 березня 2011 року, 30 червня 2011 року (том 7 а.с.102-105);

Збільшення балансової вартості восьми транспортних засобів станом на 01 січня 2009 року на суму 188 171 грн. та станом на 01 січня 2011 року, з урахуванням залишкової вартості вищезазначених транспортних засобів, на суму 40 604 грн. фактично є різницею, яка виникла між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку.

Згідно пункту 14 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Однак, підпункт 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР допускав віднесення до валових витрат поліпшення основних фондів, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. А частка, яка перевищує 10 відсотків, розподілялась пропорційно між всіма групам основних фондів.

Таким чином, згідно правил бухгалтерського обліку, модернізація та ремонти транспортних засобів капіталізувалися (тобто відносилися до вартості основних засобів), а згідно правил податкового обліку - відносилися на витрати поточної діяльності.

У зв'язку з викладеним у ПАТ «Фірма «Апекс» утворилася різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів (транспортні засоби) за даними податкового обліку станом на 01 січня 2009 року на суму 188 171 грн. та станом на 01 січня 2011 року, з урахуванням залишкової вартості вищезазначених транспортних засобів, на суму 40 604 грн.

Так, у зв'язку з тим, що придбані підприємством у 2004 році на підставі Договору купівлі-продажу від 07 травня 2004 року транспортні засоби: автомобіль ГАЗ-66; автомобіль САЗ-3507; автомобіль ГАЗ-5312; автомобіль ЗІЛ-ММЗ-45021; автомобіль САЗ- 3507; бульдозер Т-170; автонавантажувач - 4045; трактор Т-150; екскаватор ЮМЗ - 2621; автонавантажувач - 4045; екскаватор Е -5511 Б; бульдозер Т-170; екскаватор Е -5511 загальною вартістю - 67 540.00 грн. потребували капітального ремонту та модернізації, до 01 квітня 2011 року ПАТ «Фірма «Апекс» проведено відповідні дії по ремонту та модернізації транспортних засобів, вартість яких у бухгалтерському обліку підприємства, на підставі пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», віднесено на збільшення вартості таких транспортних засобів.

На підтвердження викладеного позивачем надано:

- акти списання запасних частин і таблиці збільшення балансової вартості восьми транспортних засобів (том 2 а.с.53-180);

- інвентарні картки обліку основних засобів по восьми транспортним засобам (том 7 а.с.106-113);

- акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (восьми спірних транспортних засобів) (форма 03-2) (том 7 а.с.114-159);

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 207 «Запасні частини» за березень 2006 р., червень 2006 р., липень 2006 р., березень 2007 р., жовтень 2007 р., червень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., жовтень 2009 р. та оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 «Матеріали» за грудень 2008 р. (том 7 а.с.160-194).

На підтвердження проведення інвентаризації відповідно до пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України станом на 01 квітня 2011 року позивачем надано:

- наказ про проведення інвентаризації, протокол №1 інвентаризаційної комісії, наказ про затвердження підсумків інвентаризації (том 7 а.с.195-197);

- інвентаризаційні описи основних засобів по цілісному майновому комплексу, офісу та адміністрації (том 7 а.с.198-212).

У повній відповідності до положень пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України позивачем до переоцінки вартості основних засобів включено суму дооцінки таких засобів, що проведена до 01 січня 2010 року.

Отже, збільшення вартості основних засобів зумовлена різними способами ведення бухгалтерського та податкового обліку до набрання законної сили Податковим кодексом України в частині регулювання оподаткування прибутку підприємств, а не реконструкцією, модернізацією або капітальним ремонтом основних засобів.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0001132201, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2012 між ТОВ «Промтехснаб» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 120515, відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити вугільну продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Товар поставляється постачальником на умовах, зазначених в додаткових угодах, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору, товар транспортується по залізничній дорозі у відкритих полувагонах, навалом. Відвантаження проводиться узгодженими партіями, асортимент, найменування та ціна кожної партії узгоджується додатковою угодою до договору.

На виконання названого договору сторонами складено та підписано:

- видаткові накладні (том 3 а.с.188-192);

- податкові накладні (том 3 а.с.193-199).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Промтехснаб» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на акт № 314/222/24604694 від 25 березня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) за період липень та серпень 2012 року», яким встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Промтехснаб» операцій по ланцюгу постачання.

За цих обставин, відповідач відносить укладені позивачем з ТОВ «Промтехснаб» договори, податкові накладні та інші первинні документи до тих, що не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Промтехснаб», останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Промтехснаб».

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 20.02.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.