Рішення

від 13.11.2014 по справі 908/3578/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/103/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 Справа № 908/3578/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Міхова Ю.О., дов. № 07/04/14 від 07.04.2014р.

від відповідача: Ясир А.І., дов. б/н від 23.10.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс", с. Кам'янське, Василівський район, Запорізька область

про стягнення 193964,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс" про стягнення 167524, 27 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 08.11.2012р. між ТОВ "Запоріжоілгруп" та ТОВ "Невіс" було укладено договір поставки № НЗОГ-081112, відповідно до якого позивачем на адресу відповідача було поставлено за період з 14 травня по 22 липня 2013р. товару на загальну суму 645984,60 грн. Відповідач оплатив поставлений товар на суму 497000 грн. Несплачена сума за товар складає 141141,10 грн. 26.06.2014р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, проте відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 141141,10 грн.; 9292,11 грн. пені; 3% річних в сумі - 2134,52 грн.; 14114,11 грн. штрафу; інфляційні втрати в розмірі 842,43 грн. та судовий збір.

24.09.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 24.09.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/3578/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/103/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 03.11.2014р. о/об 10 год. 30 хв.

27.10.2014р. представником позивача через канцелярію господарського суду Запорізької області надано до суду, на виконання вимог ухвали суду, документи та письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

31.10.2014р. позивачем через канцелярію господарського суду Запорізької області надана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що в зв'язку з арифметичною помилкою в сумі основного боргу: замість 144141,10 грн. ним вказано 141141,10 грн., що призвело до невірних розрахунків штрафних санкцій. Просить стягнути 144141,10 грн. основного боргу, 18419,95 грн. інфляції; 2168,04 грн. 3 % річних; пеню в розмірі 14820,86 грн.; 14414,11 грн. штрафу та судовий збір.

Заява про збільшення позовних вимог подана відповідно до вимог чинного законодавства та прийнята судом. Спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог, вказаних в заяві.

03.11.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області представником відповідача надано відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що сторони узгодили поставку товару на загальну суму 1556827,10 грн., з яких 1553901 грн. яку він сплатив. Залишок несплаченої заборгованості, на думку відповідача складає 2926,10 грн. Що стосується інших поставок за накладними, то оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, то до цих поставок договір не може бути застосований. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов, з урахуванням наданих збільшень.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов, з підстав, викладених в відзиві. Просить відмовити в замовленні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, відкритому 03.11.2014р. була оголошена перерва до 13.11.2014р. до 11 год. 30 хв.

Після оголошення перерви, 13.11.2014р. через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.

За заявою представників сторін справа розглядалась без застосування технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.11.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

08.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Невіс" (далі - покупець) було укладено договір поставки № НЗОГ-081112 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, паливо-мастильні матеріали, іменовані далі за текстом - «товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що постачання товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.

Сторони погоджують, що відвантаження партії товару, що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання партії товару. У випадку, якщо у уповноваженого представника покупця будуть відсутні довіреність та документ, який встановлює його особу, постачальник залишає за собою право не відвантажувати замовлену та оплачену партію товару. При цьому штрафні санкції до постачальника застосовуватись не будуть (п. 2.10 договору).

Згідно п. 3.1 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до « 31» грудня 2013 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Таким чином, судом встановлено, що за умовами договору, який діє до 31 грудня 2013р. товар поставляється протягом дії договору, найменування, кількість та ціна на товар зазначаються в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару, а загальна ціна договору визначаються кількістю отриманого та оплаченого товару протягом всього строку дії договору.

Таким чином, сторони узгодили всі істотні умови договору.

Пунктом 6.2 договору визначено, що всі зміни і доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вважаються діючими, якщо вони датовані, підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін.

Оскільки сторонами не надано будь - яких додаткових угод, змін та доповнень до договору, то договір є чинним та діючим в редакції, яка міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 14 травня 2013 р. по 22 липня 2013 року поставлено товар на загальну суму 645984,60 грн., про що свідчать специфікації, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за товар покупцем проводиться на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару.

Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 3.4. договору).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору поставки № НЗОГ-081112 щодо здійснення своєчасної та повної сплати за поставлений товар не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково, що підтверджується копіями банківських електронних платежів, несплаченою залишилася сума в розмірі 144141,10 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

26.06.2014р. позивач на адресу відповідача направив претензію № 26/06-2014, в якій зазначив, що заборгованість останнього складає 144141,10 грн. Позивач вимагав погашення заборгованості у 7-и денний строк з моменту отримання претензії та попереджав, що в разі неотримання суми боргу в зазначений строк, заборгованість буде стягнута в примусовому порядку.

Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи неповну сплату відповідачем суми за поставлений та отриманий останнім товар, згідно умов договору поставки № НЗОН -081112 від 08.11.2012 р. та специфікації, вимога позивача про стягнення з відповідача 144 141,10 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, зокрема, передбачені статтею 611 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач заявляє позовні вимоги про стягнення несплаченої заборгованості в розмірі 144141,10 грн., яка виникла за товар, поставлений в період з 14 травня 2013р. по 22 липня 2013р.

Як вже зазначалася, оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

Оскільки відповідач прострочив зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, позивач нарахував пеню в розмірі 14820,86 грн. на несплачену суму заборгованості в розмірі 144141,10 грн. за період прострочки з 24.03.2014р. по 22.09.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, дата останньої поставки - 22.07.2013р., останній строк по оплаті товару сплинув 01.08.2013р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, право позивача на нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку, порушення зобов'язання почалося з 02.08.2013р., отже штрафні санкції мали бути нараховані за шість місяців, починаючи з 02.08.2013р.

Проте, позивачем штрафні санкції нараховані з 24.03.2014р. по 22.09.2014р., що є порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині нарахування пені в розмірі 14820,86 грн. задоволенню не підлягають.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що в разі несплати понад 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Позивачем нарахований штраф в розмірі 14414,11 грн.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач правомірно нарахував штраф в розмірі 14414,11 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних в сумі 2168,04 грн. та інфляційні витрати в розмірі 18419,95 грн. за період з 24.03.2014р. по 22.09.2014р.

Право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено що розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, в межах заявлених вимог, позивачем здійснено вірно, а тому 3 % річних в сумі 2168,04 грн. та інфляційні витрати в розмірі 18419,95 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за отриманий товар.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем порушені вимоги щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором та сума за отриманий товар в період з 14 травня 2013 р. по 22 липня 2013 року сплачена частково, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 144141,10 грн., штрафу в розмірі 14414,11 грн., 3 % річних в сумі 2168,04 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18419,95 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача частково, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 3582,86 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» (71612 Запорізька область, с. Кам'янське вул. Центральна, буд. 35-а код ЄДРПОУ 25226540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп", 83117, м. Донецьк вул. Бахмєтьєва, буд. 46 код ЄДРПОУ 37221260) основну заборгованість в розмірі 144141 (сто сорок чотири тисячі сто сорок одна) грн. 10 коп. , штраф в розмірі 14414 (чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 11 коп., 3 % річних в сумі 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 04 коп., інфляційні витрати в розмірі 18419 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 95 коп. та 3582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.11.2014 р.

Суддя О.А. Топчій