Рішення

від 12.11.2014 по справі 922/3718/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 922/3718/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Спільного підприємства "Фрегат" ТОВ, м. Харків про внесення змін до договору оренди землі за участю :

Представник позивача - Клименко В.О. дов. №08-11/5892/2-13 від 30.12.2013 року;

Представник відповідача - Подольська Т.В. довіреність №18/08 від 18.08.2014р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Спільного підприємства "Фрегат" ТОВ про внесення зміни до Договору оренди землі, зареєстрованого 24 травня 2006 року за №440667100066 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в редакції, яка викладена у позовній заяві. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, рішеннями Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та рішенням №960/12, яким затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, змінюється базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова та запроваджується новий порядок визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.

Ухвалою суду від 04.09.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/3718/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 07.10.2014 року строк розгляду справи №922/3718/14 було продовжено на 15 днів до 18.11.2014 року, розгляд справи було відкладено на 04 листопада 2014 року.

Ухвалою суду від 04.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2014 року.

Через канцелярію суду 11.11.2014 року позивач надав клопотання (вх.№39919) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2014 року було оголошено перерву до 12 листопада 2014 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх.№40130 від 12.11.14р.), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві, наданому до суду 04.11.2014 року (вх.№38483) проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 р. № 54/04 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (а.с.23), між Харківською міською радою (орендодавець) та Спільним підприємством "Фрегат" ТОВ (орендар) було укладено Договір оренди землі від 24 травня 2006 року. Даний договір було зареєстровано 24 травня 2006 року за № 440667100066 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах".

В пункті 8 договору сторони погодили, що його укладено строком до 01.04.2054 року.

Відповідно до пункту 5 вказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4689472,00 гривень.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р..

Згідно п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв. м землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008р..

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012р. № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 783 від 30.10.2013 року (а.с. 29) нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 9610257,00 гривень.

17 грудня 2013 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача проект Додаткової угоди до Договору оренди землі зареєстрованого 24 травня 2006 року за №440667100066 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" разом із листом - пропозицією за вих.. № 5531/0/225-13 (а.с. 30), але відповідач додаткову угоду не підписав.

Відповідно до пункту 36 вказаного Договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд прийняти рішення, яким внести зміни до Договору оренди землі зареєстрованого 24 травня 2006 року за №440667100066 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що спірним договором не передбачено, що до говір оренди землі може бути змінений без згоди сторін у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі. Крім того, як зазначає відповідач, позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов`язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідальність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а відтак позовні вимоги є безпідставними, таким, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 ГК України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Норма ст.30 Закону України "Про оренду землі" так само передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 названої ст.188 ГК України. В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди земельної ділянки покладений на позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів існування обов'язку відповідача укласти спірну додаткову угоду до відповідного договору оренди землі не надано.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було:

- одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01 січня 2013 року;

- одержано витяг №783 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі вищевказаних документів Департаментом земельних відносин Харківської міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі датованої 11 грудня 2013 року, який разом із листом - пропозицією від 17 грудня 2013 року №5531/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням було направлено на адресу відповідача. Суд зазначає, що до матеріалів справи не додано належних доказів отримання відповідачем вказаного документу, цей факт не підтверджується поштовими відправленнями, який містяться у матеріалах справи, оскільки позивачем не надано опису вкладення до доданого поштового повідомлення.

Відповідно до п.5 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №783 від 30.10.2013р. становить 9610257,00 гривень.

Дослідженням змісту витягу №783 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 3272 кв.м. по просп. Московський, 130 у місті Харкові, судом встановлено, що розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:02:003:0003, яку орендує відповідач, складено виходячи з того, що функціональне виростання земельної ділянки - землі комерційного використання, застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф в розмірі 2,5 та визначено, що під забудовою на цій земельній ділянці знаходиться 3272 кв.м., що в свою чергу, вплинуло на величину нормативно грошової оцінки.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі було укладено на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради ХХIV скликання від 28.04.2004 року 54/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів".

Вищезазначеним рішенням (додаток 3, а.с. 25) відповідачу було надано в оренду земельну ділянку строком до 01.04.2054 року площею 0,3272 га по просп. Московському, 130 у місті Харкові, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Пунктом 1 спірного договору було визначено категорію землі за цільовим призначенням, а саме землі несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови.

Отже, безпосередньо в договорі визначена категорія переданої в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням та за функцією її використання, а з витягу не зрозуміло, що спричинило віднесення спірної земельної ділянки до визначення її функціонального використання як "землі комерційного використання".

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року за №18/15/21/11 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05 квітня 2006 року за №388/12262, затверджені величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних категорій.

Жодних рішень органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по просп. Московському, 130, до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5) матеріали справи не містять.

Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах визначених законом повноважень, є обов'язковими до виконання на відповідній території в силу ч.1 ст.144 Конституції України.

З огляду на вказане суд вважає, що оскільки на цей час відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по просп. Московському, 130, до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5), новий договір оренди з між позивачем та відповідачем не укладено, спірний договір оренди землі діє в тій редакції, яка була узгоджена та підписана сторонами, позивач не мав права визначати у додатковій угоді нормативну грошову оцінку землі на підставі витягу №783 від 30 жовтня 2013 року у якому застосоване інше функціональне використання земельної ділянки ніж те, що встановлено в договорі оренди землі.

Отже, застосування управлінням Держкомзему в місті Харкові при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, коефіцієнта функціонального використання 2,5, який встановлений для земельних ділянок комерційного використання, є не правомірним і не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до п.3.5 Наказу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27 січня 2006 року №18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року N377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14 грудня 1998 року за N788/3228 відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Позивачем, на підтвердження правомірності розрахунку нормативної грошової оцінки не було надано до суду форму №6-зем, № 6а-зем, №6б-зем, 2-зем.

Крім того, спірна земельна ділянка, яку орендує відповідач, повністю не забудована, що підтверджується пунктом 2 договору оренди землі, згідно якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3272 Га, у тому числі, під забудовою 0,0356 Га, інших угідь 0,2916 Га.

Проте, у витягу №783 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначено, що вся площа 3272 кв.м. знаходиться під забудовою, та для всій цій площі застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф 2,5.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 лише затверджує базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність внесення змін до договору оренди землі шляхом доповнення його п.5 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №783 від 30 жовтня 2013 року становить 9610257 гривень.

Крім того, суд зазначає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до п. 9 договору оренди земельної ділянки, встановивши, у тому числі, орендну плату у розмірі 4,8% від нормативної грошової оцінки. Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує положенням "Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженим рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08.

Відповідно до п.2.4 даного положення, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

O = Ц*Б*К1*К2, де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

Б - єдина для міста Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення.

Відповідно до п.2.5 вказаного положення, розмір поточної базової ставки орендної плати (Б), визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Внаслідок того, що термін оренди є значним (48 роки), позивач застосовує знижку, у вигляді 60% від базової ставки для визначення ставки орендної плати безпосередньо для даного випадку.

Однак, спірний договір оренди було укладено 24 травня 2006 року та проведено його державну реєстрацію 24 травня 2006 року №440667100066, а тому, на час його укладення, вказане положення не діяло.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказане положення регулює визначення розміру орендної плати саме при укладенні договорів оренди землі.

Суд також зазначає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на договори, які були укладені після набрання цими актами законної сили, окрім випадків, коли в них зазначено про необхідність приведення вже укладених договорів у відповідність до цих актів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного договору, діяло "Тимчасове положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові", затверджене рішенням Харківської міської ради від 24 грудня 2003 року №280/03.

Згідно з цим положенням, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О = Ц*Кс*К1*К2*К3, де:

Ц - грошова нормативна оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

С - строк оренди, (у роках);

КС - коефіцієнт строку оренди земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.7. цього положення;

1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К2 - коефіцієнт обмеженого використання, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К3 - коефіцієнт площі земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення.

Відповідно до п.2.7. даного положення до строку в 48 років застосовується коефіцієнт КС у розмірі 0,026.

Відповідно до п.2.8 даного положення безпосередньо до даної земельної ділянки коефіцієнт К3 застосовується у розмірі 1.

Таким чином, внаслідок затвердження органом місцевого самоврядування вже після укладення спірного договору оренди землі від 24 травня 2006 року нового порядку визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові, змінилась формула розрахунку річної орендної плати та відповідні коефіцієнти.

Однак спірний договір та чинне законодавство не передбачають таких підстав для зміни договору оренди землі, як зміна органом місцевого самоврядування порядку визначення розміру орендної плати, у тому числі, формули її розрахунку та відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також Харківська міська рада може виступати, як учасник цивільних правовідносин, шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах відповідний орган самоврядування, відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України, діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши договір оренди земельної ділянки оренди землі від 24 травня 2006 року, позивач набув статусу сторони договору та взяв на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, позивач на виконання положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

Приходячи до висновку про невідповідність спірної додаткової угоди в редакції позивача, вимогам закону суд враховує також те, що умови, які позивач просить суд змінити, відносяться не тільки до тих, зміна яких допускається пунктом 13 відповідного договору оренди землі, а саме пункт 9 "розмір орендної плати", а й до інших пунктів, зміна яких ні пунктом 13, ні іншими пунктами договору або Закону не передбачена.

Відсутні в позовній заяві обґрунтування позовних вимог щодо зміни п. 2 договору оренди землі та п.13 договору якими позивач просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі".

Аналогічно пропоновані позивачем зміни до п.28 договору оренди не обґрунтовані жодними посиланнями на норми права та докази.

Про незаконність цих вимог позивача свідчить те, що в даному разі позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, при чому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами. Але це неприпустимо, адже згідно ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж разі, позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Отже, умови, викладені у пунктах 2, 13, 14, 28 запропонованої позивачем додаткової угоди не є такими, обов'язковість яких передбачена діючим законодавством або договором оренди землі. Крім того, позивачем не надано жодного обґрунтування необхідності таких змін, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст.11, 628, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 188, 189 Господарського кодексу України, ст.ст.21, 30 Закону України "Про оренду землі", та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.11.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк