Постанова

від 12.11.2014 по справі 924/1139/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа № 924/1139/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Демянчук Ю.Г.

суддів Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Старосинявської селищної ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.09.14 р.

у справі № 924/1139/14 (суддя Субботіна Л.О. )

позивач Приватне підприємство "Різаліт" м.Хмельницький

відповідач Старосинявська селищна рада смт. Стара Синява

про стягнення 39 890,86 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02 вересня 2014 року у справі № 924/1139/14 (cуддя Субботіна Л.О.) позов Приватного підприємства "Різаліт" до Старосинявської селищної ради про стягнення 39 890,86 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Старосинявської селищної ради на користь Приватного підприємства "Різаліт" 32 878,34 грн. основного боргу, 2 874,36 грн. пені, 3 583,74 грн. інфляційних втрат, 499,93 грн. 3 % річних, 1824,50 грн. витрат по оплаті судового збору. У стягненні 54,49 грн. 3 % річних відмовлено.

Частково задовольняючи позов з огляду на положення ст.ст.174,175,193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 628, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не подано в матеріали справи доказів оплати заборгованості, що є предметом спору (оскільки кошти, перераховані 11.08.2014р. згідно платіжного доручення № 1 від 29.05.2014р. були повернуті), а також не спростовано факту виконання робіт. Тому позовні вимоги про стягнення 32 878,34 грн. заявлені обґрунтовано, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, застосовуючи положення ст. ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України та проаналізувавши поданий позивачем розрахунок , місцевий господарський суд вважав, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення 2874,36 грн. пені. Щодо розрахунку 3% річних суд зазначив, що позивач нарахував 3% річних на суму основного боргу з врахуванням інфляційних втрат, що не узгоджується із приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки 3 % річних нараховуються лише на суму простроченого грошового зобов'язання, тобто на суму основного боргу. Провівши перерахунок, суд встановив, що обґрунтованим є нарахування 3% річних в розмірі 499,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 583,74 грн.

Також суд першої інстанції з посиланням на ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначив, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Не погодившись із винесеним рішенням Старосинявська селищна рада звернулась із апеляційною скаргою, якою вважає, що дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховані обставини, що мають істотне значення для справи, не враховані підстави виникнення боргу та неправомірно стягнуто штрафні санкції, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам .

Зазначає, що не заперечує те, що відповідно до договору від 11.12.2013 року та акту виконання робіт в грудні 2013 року приватним підприємством "Різаліт" виконанні роботи по капітальному ремонту даху 60- ти квартирного житлового будинку по вул. Толстого, 13 в смт. Стара Синява. Договір та акт виконаних робіт сторони підписували вже після виконання робіт.

За виконані роботи селищною радою 17.12.2013 року в управлінні Державної казначейської служби України в Старосинявському районі зареєстровані кошти в сумі 32878,34 грн. для перерахування ПП "Різаліт". Кошти для перерахування виконавцю робіт на рахунку селищної ради були в наявності.

Оскільки дані кошти відносяться до незахищених видатків, тому управлінням Державної казначейської служби оплата платіжного доручення проводилась відповідно до наданого ресурсу та в порядку черговості поданих платіжних доручень. До кінця 2013року управлінням Державної казначейської служби кошти ПП "Різаліт" не були перераховані, а тому станом на 1 січня 2014 року виникла кредиторська заборгованість, хоча кошти на рахунку селищної ради для погашення заборгованості були і платіжне доручення своєчасно було передано для оплати договору.

Перша сесія селищної ради в 2014 році відбулась 18.03. 2014 року і рішенням цієї сесії, відповідно до ст.72 Бюджетного кодексу України, внесені зміни до кошторису видатків селищної ради на 2014 рік. 02.06.2014року в управлінні Державної казначейської служби проведено реєстрацію кредиторської заборгованості перед ПП "Різаліт" в сумі 32878,34 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 29.05.14р. управлінням державної казначейської служби України у Старосинявському районі 11.08.14р. проведено перерахування коштів в сумі 32878,34 грн. на розрахунковий рахунок ПП "Різаліт". Кошти повернулись назад по тій причині, що ПП "Різаліт" змінило банківські рахунки, не повідомивши про це селищну раду.

21.08.2014 року ПП "Різаліт" надало селищній раді додаткову угоду до договору №48 від 11.12.2013 року. Перереєструвати додаткову угоду в управлінні Державної казначейської служби України у Старосинявському районі неможливо, так як вона є недійсною відповідно до наказу МФУ № 309 від 02.03.2012 року п.п.2 п.2, оскільки термін дії договору для реєстрації фінансових зобов'язань 7 днів.

Зазначає, що несвоєчасному перерахуванню коштів сприяло те, що голова селищної ради ОСОБА_3 брав безпосередню участь в роботі "Київського Майдану", в бойових діях в зоні АТО під Іловайськом та в ніч з 19 на 20 серпня 2014 року загинув .

Відповідно до вимог ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.

Старосинявською селищною радою вжито всіх заходів до своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів ПП "Різаліт", проте, не з вини відповідача кошти не були своєчасно проведені управлінням Державної казначейської служби України у Старосинявському районі. По вині позивача перераховані 11 серпня 2014 року кошти не надійшли йому через зміну банківських рахунків, про які селищна рада не була своєчасно повідомлена.

Вказує, що участь у бойових діях та загибель голови селищної ради ОСОБА_3, є відповідно до ст. 617 ЦК України форс - мажорною обставиною, а тому вважає стягнення 2874,36 грн. пені, 3583,74 грн. інфляційних витрат, 499,93 грн. 3% річних, 1824,50 витрат по оплаті судового збору необґрунтованими.

Крім того, зазначає, що 01.09.2014 року вдруге виставлено платіжне доручення про перерахування 3287834 коп. на рахунок ПП "Різаліт", які проведені банком 26.09.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01.09.2014 року зі штампом УДКС України. Отже в даний час заборгованість перед ПП "Різаліт" ліквідована.

Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2014 року у даній справі та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу ПП "Різаліт" до Старосинявської селищної ради в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Різаліт" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить відмовити Старосинявській селищній раді в задоволенні апеляційної скарги,а рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1139/14 від 02.09.2014року залишити без змін.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку (т.2 а.с.1-2).

Крім того, ПП "Різаліт" у відзиві просить розглядати справу без їх участі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Старосинявської селищної ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.12.2013 року між Старосинявською селищною радою (далі - замовник) та приватним підприємством "Різаліт" (далі - виконавець) було укладено договір № 48 (т. 1 а.с. 7-9), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту даху 60-ти квартирного житлового будинку по вул. Толстого, 13 в смт. Стара Синява, а замовник оплатити виконані роботи.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяг робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до кошторисної документації (п. 1.2 договору).

Строки виконання робіт: протягом 2 місяців з моменту отримання декларації про початок виконання робіт (п. 1.3 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що складає 32 878,34 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 6.1 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами на підставі актів виконаних робіт, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006р. "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" замовник надає виконавцю, на строк не більше трьох місяців, попередню оплату для виконання робіт в розмірі до 30% від загальної вартості робіт та становить 9 800,00 грн. Виконавець на протязі одного місяця зобов'язується прозвітувати про використання отриманих коштів (п. 6.2 договору).

Остаточний розрахунок по договору здійснюється замовником після виконання всього об'єму робіт, передбачених проектно - кошторисною документацією. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних робіт та їх вартості за одиницю виміру (п.п. 6.3, 6.4 договору).

Згідно п. 9.1 договору приймання виконаних робіт здійснюється замовником за актом приймання робіт протягом 10 робочих днів з моменту отримання від виконавця повідомлення про готовність предмету договору до приймання. Роботи вважаються виконаними у повній відповідності до умов договору та прийнятими замовником у випадку підписання акту виконаних робіт (п. 9.4 договору).

Відповідальність сторін визначена розділом 10 договору. Зокрема, відповідно до п. 10.2 договору замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів інших платежів) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не пізніше 31.12.2013р. (п.12.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору сторонами складена та підписана договірна ціна, локальний кошторис № 2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису на капітальний ремонт даху 60-ти квартирного житлового будинку по вул. Толстого, 13 в смт. Стара Синява.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в повному обсязі виконав роботи, передбачені договором № 48 від 11.12.2013р., вартістю 32 878,34 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2013 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В матеріалах справи наявні вимоги ПП "Різаліт" № 01/02 від 24.01.2014р. та № 04/07 від 01.06.2014р. до Голови Старосинявської селищної ради про проведення оплати за виконані роботи (т.1 а.с. 35-36).

Проте, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вищезазначених вимог.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем - Старосинявською селищною радою не заперечується факт отримання вказаних вимог від ПП "Різаліт".

Однак, відповідач не провів розрахунку за виконані роботи , у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідно до п. 10.2. договору пеню в розмірі 2 874,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 583,74 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 554,42 грн.

На підтвердження відсутності вини у невиконанні договірних зобов'язань відповідачем подано в матеріали справи лист управління Державної казначейської служби України у Старосинявському районі № 01-28/544 від 01.09.2014р., платіжне доручення № 1 від 29.05.2014р. про сплату ПП "Різаліт" коштів в сумі 32 878,34 грн., яке проведено 11.08.2014р. (т.1 а.с. 51-52).

Також в матеріалах справи знаходиться лист ПП "Різаліт" № 01/08 від 11.08.2013р., в якому позивач повідомив відповідача про зміну банківських реквізитів та проект додаткової угоди від 01.08.2014р. про внесення змін до умов договору № 48 від 11.12.2013р. в частині банківських реквізитів сторін (т.1 а.с. 55-56).

У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань по договору №48 від 11.12.13р., позивач звернувся до суду про стягнення на його користь з відповідача окрім основної суми заборгованості в розмірі - 32878,34 грн., 2 874,36 грн. - пені, 554,42 грн. - 3% річних, 3 583,74 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, до апеляційної скарги відповідач додав платіжне доручення №1 від 01.09.14р., яке проведене банком 26.09.14р., як доказ сплати основної суми заборгованості у розмірі 32 878,34 в повному обсязі (т.1 а.с.88).

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі № 48 від 11.12.2013р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частина 6 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає право замовника відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків; також частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовнику надано право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконав роботи по капітальному ремонту даху 60-ти квартирного житлового будинку по вул. Толстого, 13 в смт. Стара Синява, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами на підставі актів виконаних робіт, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006р. "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" замовник надає виконавцю, на строк не більше трьох місяців, попередню оплату для виконання робіт в розмірі до 30% від загальної вартості робіт та становить 9 800,00 грн. Виконавець на протязі одного місяця зобов'язується прозвітувати про використання отриманих коштів (п. 6.2 договору).

Остаточний розрахунок по договору здійснюється замовником після виконання всього об'єму робіт, передбачених проектно - кошторисною документацією (п. 6.3 договору).

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 32 878,34 грн., оскільки на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем не було подано в матеріали справи доказів оплати ним заборгованості.

Факт проплати основного боргу в сумі 32 878,34 грн. - 26.09.14р. підтверджується поясненнями наданими відповідачем у апеляційній скарзі та платіжним дорученням №1 від 01.09.14р. на суму 32 878,34 грн., проведеним банком 26.09.14р.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем заборгованості за виконані роботи в розмірі 32 878,34 грн. під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки апеляційна інстанція переглядає рішення місцевого господарського суду на предмет відповідності його матеріалам, обставинам справи та діючому законодавству на час його прийняття.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, не оплатив вартість проведених робіт на момент звернення позивачем до суду, що не заперечується відповідачем.

Згідно п. 10.2 договору замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів інших платежів) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, в розмірі 2 874,36 грн..

Крім того , позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних в сумі 3 583 грн. 74 коп..

Також, перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений судом першої інстанції, згідно якого розмір 3% річних становить 499 грн. 93 коп., апеляційний господарський суд вважає його правильним та погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних нараховуються лише на суму простроченого грошового зобов'язання, тобто на суму основного боргу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача з приводу відсутності його вини у простроченні виконання договірних зобов'язань, оскільки селищна рада вжила всіх заходів до своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів ПП "Різаліт", проте, управлінням Державної казначейської служби кошти не були перераховані, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Крім того, судовою колегією враховуються положення п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача з приводу того, що кошти не надійшли позивачу по його вині через зміну банківських реквізитів, тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідач не здійснював оплату за виконані послуги, чим порушив умови договору № 48 від 11.12.2013р.

Згідно листа управління Державної казначейської служби України у Старосинявському районі № 01-28/544 від 01.09.2014р., платіжного доручення № 1 від 29.05.2014р., сплата коштів ПП "Різаліт" в сумі 32878,34 грн. була проведена лише 11.08.2014р., тобто вже після звернення позивача до суду першої інстанції та порушення ним провадження у справі (07.08.2014р.). Однак, кошти повернулись через зміну банківських реквізитів.

Крім того, апеляційним господарським судом враховується, що листом № 01/08 від 11.08.2013р. ПП "Різаліт" повідомив відповідача про зміну банківських реквізитів та надіслав проект додаткової угоди від 01.08.2014р. про внесення змін до умов договору № 48 від 11.12.2013р. в частині банківських реквізитів сторін.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості проведення оплати за виконані роботи до порушення провадження у справі саме з вини позивача.

А тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з Старосинявської селищної ради на користь Приватного підприємства "Різаліт" 32 878,34 грн. основного боргу, 2 874,36 грн. пені, 3 583,74 грн. інфляційних втрат, 499,93 грн. 3 % річних.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 02 вересня 2014 року у справі № 924/1139/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 02 вересня 2014 року у справі 924/1139/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Старосинявської селищної ради залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.