Ухвала

від 17.11.2014 по справі 826/12299/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12299/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Бізнес Естейт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Бізнес Естейт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 року № 0032150226.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, відповідно до п.п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сіті Бізнес Естейт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 20 червня 2014 року № 150/26-59-15-02-27 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, встановлено завищення суми до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 3 906,27 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 року № 0032150226, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на

3 906,27 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 976,56 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки ТОВ "Сіті Бізнес Естейт", збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується виключно на обставинах отримання інформації з АІС "Податковий блок" відносно контрагента позивача ТОВ "Мега Білдінг Груп", та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мега Білдінг Груп", податковий номер 35571357, щодо підтвердження господарських відносин платника податків з платниками податків за період березень-липень та жовтень, грудень 2012 року від 27.08.2013 № 233/3-22-03-35571357. У акті перевірки відсутній аналіз первинної документації позивача податковим органом та зауваження до форми і змісту податкових накладних, господарські операції не досліджувалися.

З акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ є: витрати пов'язані з будівництвом офісного приміщення з паркінгом за адресою м. Київ, провулок Шевченко, 3.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Сіті Бізнес Естет" до податкового кредиту жовтня та грудня 2012 року включено суму згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Мега Білдінг Груп" код 35571357 ПДВ в розмірі 3 906,27 грн.

За результатами аналізу податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення за даними АІС Податковий блок податковим органом встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності позивача - завищення податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму ПДВ - 2 734,39 грн., грудень 2012 року на суму ПДВ - 1 171,88 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Мега Білдінг Груп" код 35571357 за рахунок зменшення податкових зобов'язань ТОВ "Мега Білдінг Груп" код 35571357 згідно акта від 27.08.2013 року № 233/3/22-03/35571357 "щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період березень - липень та жовтень, грудень 2012 року" написаного ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

При проведенні перевірки податковий орган використав дані відносно контрагента позивача ТОВ "Мега Білдінг Групп", що містяться в АІС "Податковий блок".

Так в акті перевірки вказано, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Мега Білдінг Груп" з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за періоди по яким подано податкові декларації з ПДВ (без урахування податкових декларацій з ПДВ по яким платником відображено нульові показники) на загальну суму 919 360,28 грн.

Зазначено, що у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані ТОВ "Мега Білдінг Груп" від ТОВ "Фуміком" (код 30435108), ТОВ "Зеррінгер" (код 32913389), ТОВ "Бізнес ресурс 2011" Код 37567122), ПП "Київжитлоспецсервіс" (код 36557181), ТОВ "Контракт Менеджмент" (код 37567159), оформлені з порушенням, то згідно з п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В даному випадку податкові накладні виписані з порушеннями, а саме підписані невідомими особами.

Однак, позивачем було надано договір підряду № 910/12 від 19.10.2012 року укладений між ТОВ "Сіті Бізнес Естет" та ТОВ "Мега Білдінг Груп" на виконання комплексу робіт по монтажу панелей Trespa. Вартість якого становить 19 531,37 грн., ПДВ-3 906,27 грн., разом з ПДВ - 23 437,64 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: копії базового кошторисного розрахунку на улаштування панелей Trespa (додаток до Договору №910/12 від 19.10.2012 р.), акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2012 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2012 року, податкові накладні № 29 від 23.10.2012 року на суму 16 406,35 грн., в т.ч. ПДВ 2 734,39 грн., № 40 від 27.12.2012 року на суму 7 031,29 грн., в т.ч. ПДВ 1 171,88 грн., платіжні доручення № 365 від 23.10.2012 року на суму 16 406,35 грн., № 486 від 27.12.2012 року на суму 7 031,29 грн.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагентів позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних сторони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами які були предметом перевірки.

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.