Постанова

від 14.10.2014 по справі 821/2220/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2220/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства земельних ресурсів України, відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

01.7.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області відповідно до ст. 7 1 ст. 36 КЗпП України та припинення державної служби відповідно до п. 7 ст. 30 Закону України «Про державну службу», визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області від 11.06.2014 року № 14-к «Про оголошення наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року», поновлення на посаді з 11.06.2014 року та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.08.2014 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 посилалась на те, що оскаржувані накази відповідачів не відповідають вимогам чинного законодавства України. Так, позивачка зазначала, що підставою для звільнення її з посади та припинення державної служби стала постанова Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013 року, згідно якої її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме, за порушення обов'язку невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. Однак, на думку позивачки, підставою для звільнення особи із займаної посади може порушення обмежень, які визначені ст.ст. 6-10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а не порушення обов'язку, передбаченого зазначеним Законом.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Дерземагенства України №227-кт/а від 05.06.2014 р. ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого вона визнана винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, відповідно до пункту 7-1 статті 36 КЗпП та було припинено державну службу на підставі ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області №14-к від 11.06.2014р. оголошений наказ Дерземагенства України №227-кт/а від 05.06.2014р. про звільнення ОСОБА_2

В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що постановою Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн., за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06.02.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013 року - без змін.

Саме у зв'язку з набранням законної сили зазначеним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника відділу Держземагенства у Чаплинському районі Херсонської області.

Не погоджуючись з наявністю підстав для звільнення та правомірністю наказів про звільнення, ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з вказаним позовом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КАС України підставами припинення трудового договору є, зокрема, набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Розділом IV Закону України «Про державну службу» врегульовані відносини пов'язані із припиненням державної служби, з підстав визначених у статті 30 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 даної статті державна служба припиняється у разі притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

В свою чергу, у розділі ІІ Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції.

Ст.ст. 6-10 розділу ІІ зазначеного Закону встановлено обмеження щодо використання службового становища, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), обмеження щодо роботи близьких осіб, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного діяння, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

П. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Стаття 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

В свою чергу, порушень обмежень встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» позивачем допущено не було.

Згідно рішень судів позивачкою було порушено вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» саме в частині не повідомлення у письмовій формі безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, оскільки притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 172-7 КУпАП не пов'язано з порушенням обмежень, передбачених статтями 6-10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Зважаючи на зазначене, оскаржувані наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області та наказ відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області від 11.06.2014 року № 14-к «Про оголошення наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року» підлягають скасуванню, а позивачка поновленню на роботі з 11.06.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати при вимушеному прогулі передбачений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100

Згідно п. 8 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки відділу Держземагентства у Чапинському районі Херсоснької області від 13.06.2014 року, середньоденний заробіток ОСОБА_2 у період роботи у відділі Держземагентства у Чапинському районі Херсонської області складав 132,66 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_2 була звільнена з 11.06.2014 року, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з 11.06.2014 року по день поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 132,66 грн.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті ч. 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області відповідно до ст. 7 1 ст. 36 КЗпП України та припинення державної служби відповідно до п. 7 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області від 11.06.2014 року № 14-к «Про оголошення наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 227кт/а від 05.06.2014 року».

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області з 11.06.2014 року.

Стягнути з відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області (75200, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Леніна, 44, ідентифікаційний код 38485030) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.06.2014 року по час поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 132,66 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на роботі на посаді начальника відділу Держземагентства у Чаплинському районі Херсонської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв