Постанова

від 11.11.2014 по справі 815/646/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р. Справа № 815/646/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ДПІДімов В.О. (довіреність) ТОВ „Кам'янський винзавод"Бартош М.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський винзавод" та Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський винзавод" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.01.2014 року № 0000082200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Кам'янський винзавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 556135 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, сторони по справі зазначають, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Арцизької ОДПІ від 22.11.2013 року № 209 (т. 1 а.с. 49), пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , пп. 78.1.8 п. 78.1 . ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України у період з 26.11.2013 року по 02.12.2013 року Арцизькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ТОВ «Кам'янський винзавод», код ЄДРПОУ 38019160, в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ 37550936, за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 06.12.2013 року № 217/22-38019160, яким встановлено, що перевіркою не підтверджено відображене ТОВ «Кам'янський винзавод» у декларації з податку на додану вартість від 12.11.2012 року № 9006212437 за січень 2013 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 556125,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Південні традиції», що свідчить про порушення п. 198.6 , п. 198.2 , п. 198.1 ст. 198 , п. 201.6 , п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму 556135,00 грн., в тому числі за січень 2013 року - у сумі 556135,00 грн. (т. 1 а.с. 34-47).

На підставі зазначеного акта перевірки Арцизькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 року № 0000512200, яким ТОВ «Кам'янський винзавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 556135 грн. за звітний період січень 2013 року (т. 1 а.с. 48).

Як вбачається з наведеного акта перевірки, під час її проведення посадовими особами

ТОВ «Кам'янський винзавод» не надано жодного документа стосовно формування від'ємного значення рядка 24 за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Південні традиції».

13.03.2013 року Арцизькою ОДПІ прийнято наказ № 199 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Кам'янський винзавод», код ЄДРПОУ 38019160, з 13.03.2013 року по 19.03.2013 року, проведення якої зумовлено ненаданням на запит контролюючого органу засвідчених копій документів щодо закупленого у жовтні 2012 року винограду та виникнення у 2012 році від'ємного значення з податку на додану вартість, сформованого за рахунок збільшення податкового кредиту на загальну суму 553740 грн. по контрагенту ТОВ «Південні традиції» (т. 3 а.с. 10, 12). Того ж дня Арцизькою ОДПІ також видано відповідне направлення на перевірку № 180/22 (т. 3 а.с. 11). Крім того, з метою забезпечення проведення зазначеної перевірки відповідачем складено запит про надання документів від 13.03.2013 року № 1824/10/22 з проханням забезпечити надання до перевірки всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку (т. 3 а.с. 13).

В ході зазначеної перевірки директором ТОВ «Кам'янський винзавод» надано завірені копії документів, якими засвідчено пошкодження та знищення пошкоджених документів, у зв'язку з чим посадовими особами Арцизької ОДПІ складено акт про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кам'янський винзавод» від 14.03.2013 року № 287/22-38019160, в якому, зокрема, наведено положення п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України (т. 3 а.с. 14).

До суду першої інстанції надані копія наказу ТОВ «Кам'янський винзавод» від 06.02.2013 року про створення комісії з розслідування причин затоплення приміщення лабораторії ТОВ «Кам'янський винзавод» 05.02.2013 року (т. 3 а.с. 137), копія акта про псування документів від 06.02.2013 року № 1, серед яких зазначений договір про постачання винограду від 10.09.2012 року № 12/09-ПВ, укладений із ТОВ «Південні традиції», 129 податкових накладних, виписаних ТОВ «Південні традиції», 129 видаткових накладних та 120 товарно-транспортних накладних по контрагенту ТОВ «Південні традиції» (т. 3 а.с. 138-148), а також копія акта від 06.02.2013 року № 2 про знищення вищезазначених документів (т. 3 а.с. 149-159).

08.08.2013 року Арцизькою ОДПІ прийнято наказ № 71 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки зазначеного підприємства з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість (т. 3 а.с. 16), про що складений відповідний акт від 09.08.2013 року № 97/22-38089160 (т. 3 а.с. 17).

Листом від 06.09.2013 року № 06/09-УД позивач звернувся до Арцизької ОДПІ з повідомленням про втрату документації ТОВ «Кам'янський винзавод», додавши до вказаного повідомлення лист Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 06.09.2013 року про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР стосовно факту виявлення відсутності документів (т. 1 а.с. 50-51)

22.11.2013 року Арцизькою ОДПІ прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кам'янський винзавод», яким посадовим особам контролюючого органу доручено провести з 26.11.2013 року тривалістю 5 робочих днів (т. 1 а.с. 49).

Відповідно до п. 198.1 . ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 . ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 . ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу .

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу .

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 . ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Під час розгляду справи в судах на підтвердження факту використання у господарській діяльності придбаного товару (винограду) ТОВ «Кам'янський винзавод» до матеріалів справи було надано:

1) Копія вагового журналу приймання винограду, який використовувався при надходженні товару до покупця - ТОВ «Кам'янський винзавод». При надходженні, здійснювалось зважування винограду та вносились дані до журналу.

2) Копії актів про переробку винограду, а саме: акт № 1 від 01.10.12р., акт № 5 від 02.10.12р., акт № 8 від 03.10.12р., акт № 9 від 03.10.12р., акт № 10 від 03.10.12р., акт № 11 від 04.10.12р., акт № 12 від 04.10.12р., акт № 13 від 05.10.12р., акт № 14 від 05.10.12р., акт № 15 від 06.10.12р., акт № 16 від 06.10.12р., акт № 17 від 07.10.12р., акт № 18 від 07.10.12р., акт № 19 від 08.10.12р., акт № 2 від 08.10.12р., акт № 3 від 08.10.12р., акт № 4 від 08.10.12р., акт № 6 від 08.10.12р., акт № 7 від 08.10.12р.

3) Бухгалтерські документи, які свідчать про придбання товару, його відображення в бухгалтерському обліку товариства та перероблення до кінцевого продукту, а саме виноматеріалу: оборотно-сальдова відомість за жовтень 2012 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 201 ТМЦ за жовтень 2012 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 201ТМЦ за січень 2013 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 26ТМЦ за січень 2013 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 26ТМЦ за червень 2013 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 26ТМЦ за травень 2014 року, журнал ордер і відомість по рахунку 631 розрахунки з постачальниками 30 01.10.12-31.05.14.

Таким чином, на час розгляду справи в суді першої інстанції товар з моменту його придбання зберігався на підприємстві та проходив переробку на виноматеріали. Із придбаного товару (винограду) в січні місяці 2014 року виготовлено виноматеріали (столові та коньячні), які було відображено в бухгалтерському обліку та які зберігались на підприємстві.

Згідно договору поставки № 14/08-КВМ від 04.08.14р. укладеному між позивачем (постачальник) та ТОВ «Котовський винзавод» (покупець) останній придбав виноматеріали. На підтвердження господарської операції до суду було надано:

1) договору поставки № 14/08-КВМ від 04.08.14р.

2) копія рахунку на оплату товару.

3) копія видаткової накладної № 1.

4) копія податкової накладної № 1.

5) копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

6) копія договору про відповідне зберігання від 30.04.14р.

7) копія акту приймання-передачі по договору про відповідне зберігання від 18.08.14р.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначав, щодо відсутності доказів оплати постановленого контрагентом товару (винограду). Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року, вексель є цінним папером, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України від 05.04.2001, № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» та Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

В силу ст. 4 Закону України від 05.04.2001р. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти можливо дійти висновку про те, що вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

Отже, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно розділу 2 Договору постачання № 12/09-ПВ від 10.09.2012 року оплата за товар здійснюється в безготівковій формі. Строк оплати вартості товару не встановлено.

Згідно ст. 6 Закону України від 05.04.2001р. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

На виконання своїх зобов'язань за договором ТОВ «Кам'янський винзавод» (Покупцем) передано ТОВ «Південні Традиції» (Продавцю) простий вексель серії АА 2611451 з позначкою «за пред'явленням» на суму 3 322 437 грн. за актом приймання передачі векселя від 28.02.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 08.06.2007, № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" визначено, що простий або акцептований переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу. Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Простий вексель серії АА 2611451 виданий 28.02.2013р. та погашений 24.05.2013р., тобто в строки встановлені Законом, не опротестовувався та був пред'явлений для оплати 24 травня 2013р., про що свідчать наступні документи:

1) акт №1 про пред'явлення векселя до платежу;

2) відмітка платника на векселі про сплату коштів по векселю;

3) платіжні доручення № 42-46 на загальну суму 3 322 437 грн.;

4) виписка по рахунку ТОВ «Кам'янський винзавод» на загальну суму 3 322 437 грн.;

5) вексель серії АА 2611451;

10) журнал-ордер і відомість по рахунку 621 Короткострокові векселі, видані в національній валюті за 01.10.12-31.10.14.

Діючим законодавством не передбачено, що юридична особа має повідомляти податковий орган про використання векселя, як засобу платежу за господарськими операціями.

Описані вище операції були відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджується обліковими документами, а саме:

1) видатковими накладними;

2) податковим накладними;

4) реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

5) деклараціями з ПДВ;

6) звітами про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за 2012р., з відмітками про отримання Арцизькою ДПІ;

7) звітами про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за 12 місяців 2013р., з відмітками про отримання Арцизькою ДПІ;

8) звітами про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за 9 місяців 2014р., з відмітками про отримання Арцизькою ДПІ;

9) актом інвентаризації винопродукції.

Крім того, на ТОВ «Кам'янський винзавод», відповідно до Наказу від 11.01.2011р. № 14 «Про затвердження Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах» було організовано роботу податкового посту із затвердженням представників органу державної податкової служби, які здійснюють нагляд у тому числі за отриманням товару (винограду), переробкою винограду та виробництвом винопродукції.

Перевезення товару (винограду) від Продавця здійснювалось перевізником ТОВ «Бетта» відповідно до умов договору № 01102012 від 01.10.12р., про що крім самого договору свідчать наступні документи:

1) акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000192;

2) податкові накладні № 47-50;

3) товарно-транспортні накладні;

3) платіжні доручення № 70, 73, 78-82.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Арцизької ОДПІ від 24.12.2013 року № 0000512200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 556135 грн.

Крім того, 28.01.2014 року Арцизькою ОДПІ складено акт № 25/22-38019160 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Кам'янський винзавод» у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.01.2014 року № 9087209599 за грудень 2013 року (т. 3 а.с. 56-63).

У вказаному акті наведений висновок про завищення ТОВ «Кам'янський винзавод» показника рядка 24 нарахування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 556135,00 грн. внаслідок ігнорування підприємством ТОВ «Кам'янський винзавод» акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту від 06.12.2013 року № 217/22-38019160 та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року № 0000512200 на суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 556135,00 грн..

На підставі зазначеного акта камеральної перевірки Арцизькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000082200, яким ТОВ «Кам'янський винзавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 556135 грн. (т. 3 а.с. 64).

Проте, відповідачем не враховано, що на момент подання ТОВ «Кам'янський винзавод» податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року грошове зобов'язання, донараховане йому за результатом зазначеної документально перевірки, виступало предметом процедури адміністративного оскарження.

Положеннями ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 54.1 . ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Поряд з цим, виходячи з положень пп. 54.3.2 . п. 54.3 . ст. 54 вказаного Кодексу , контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

При цьому згідно з п. 54.5 ст. 54 цього Кодексу якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зі змісту ст. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України вбачається, що реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення суми грошових зобов'язань або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків відбувається шляхом прийняття цим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Положеннями ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Крім того, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу , платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому у податковому повідомленні-рішенні від 24.12.2013 року № 0000512200, на підставі якого, на думку відповідача, ТОВ «Кам'янський винзавод» мало скоригувати показники рядка 24 у декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, визначено, що частина суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, зменшується у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби, протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення).

Вищенаведене у сукупності свідчить, що правові наслідки зменшення контролюючим органом платнику податку від'ємного значення суми податку на додану вартість наступають лише з моменту закінчення процедури адміністративного або судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. З огляду на той факт, що за встановленим чинним законодавством механізмом розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість впливає на розмір суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, відповідне коригування від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій звітності має також відбуватись лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Зазначене, зокрема, відповідає змісту процедури адміністративного або судового оскарження як гарантованих законодавством України прав осіб на захист, завданням яких виступає, зокрема, недопущення порушення прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів публічної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. У зв'язку з цим виконання рішень органів публічної влади, що є предметом перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства в рамках регламентованої процедури оскарження, суперечить меті застосування особами такого права.

При цьому є безпідставним посилання відповідача на вимоги п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України , відповідно до якого у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведеною вище нормою закону визначений порядок відшкодування платникам податку на додану вартість суми від'ємного значення за неузгодженими податковими зобов'язаннями, який не впливає на порядок декларування відповідних зобов'язань платників податків. При цьому згідно з пп. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

За таких умов недекларування позивачем неузгодженої суми податкового зобов'язання розцінювалось би контролюючим органом як відмова від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000082200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 556135 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, оскаржувану позивачем постанову суду першої інстанції не можна вважати такою, що в повній мірі прийнята відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування з постановленням нового рішення у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський винзавод", - задовольнити.

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року по справі № 815/646/14, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський винзавод", - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.01.2014 року № 0000082200 та від 24.12.2013 року № 0000512200.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанову складено у повному обсязі - 12 листопада 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль