Постанова

від 11.11.2014 по справі 910/17673/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 910/17673/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: прокурораТомчук М.О., посв. № 000606 позивачаДорошенко О.С., дов. від 11.09.2014 відповідача належно уповноважений представник не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у справі№ 910/17673/13 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" пророзірвання договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки під проїжджою частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бульвару Тараса Шевченка у Голосіївському районі міста Києва, укладеного позивачем та відповідачем, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів держаної реєстрації договорів 22.10.2004 за № 79-6-00241 (зі змінами відповідно до договорів оренди від 04.07.2007 № 79-6-00518 та 29.09.2009 № 19-6-00721) та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" повернути позивачу земельну ділянку площею 1360 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:76:090:0001 вартістю 2374963,36 грн., яка розташована під проїжджою частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бульвару Тараса Шевченка у Голосіївському районі міста Києва, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати та правові наслідки розірвання договору оренди землі, приписи статей 13, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що договір оренди земельної ділянки припинився внаслідок закінчення строку, на який він був укладений, спірна земельна ділянка відповідачем не зайнята, не використовується та не контролюється, а перешкоди у праві позивача розпоряджатися цією земельною ділянкою відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 (судді: Удалова О.Г. - головуючий, Балац С.В., Чебикіна С.О.) позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1360 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:76:090:0001 вартістю 2374963,36 грн., яка розташована під проїжджою частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бульвару Тараса Шевченка у Голосіївському районі міста Києва; з відповідача стягнуто 2294 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України; провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди припинено за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: висновки господарських судів суперечать наявним у матеріалах справи доказам, за якими відповідач фактично не використовує земельну ділянку та не перешкоджає у доступі та розпорядженні позивачем земельною ділянкою на власний розсуд; суди невірно застосували частину 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України до обставин, які не були предметом розгляду в іншій господарській справі між цими ж сторонами, та не застосували частину 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав. Представник Генеральної прокуратури та позивач у судовому засіданні заперечили проти доводів касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень. Відповідач не направив у судове засідання належно уповноваженого представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2004 Київською міською радою прийнято рішення № 245/1455 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" земельної ділянки для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною на вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бульв. Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м. Києва", на підставі якого 06.08.2004 Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів держаної реєстрації договорів 22.10.2004 за № 79-6-00241. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору орендодавець на підставі рішення за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором. Згідно з пунктом 2.1 договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - під проїжджою частиною на вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бульв. Тараса Шевченка у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 1360 кв.м.; цільове призначення - для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торгівельно-виставкового комплексу; кадастровий номер - 8000000000:76:090:0001.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що договір укладено на 2 роки; пунктом 11.4 Договору встановлено, що він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців) поспіль, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до пункту 12.2 Договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

04.07.2007 позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до пункту 1 якого поновлено на 2 роки з 23.10.2006 договір оренди земельної ділянки, укладений Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.10.2004 за № 79-6-00241, строк дії якого закінчився.

29.09.2009 сторонами укладено договір про внесення змін до Договору оренди, яким в пункті 1 договору від 04.07.2007 слова "2 роки" замінено на "7 років".

Також судами встановлено, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві листом від № 958/9/26-50-10-05 від 29.08.2013 повідомила, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати в розмірі 391782,85 грн за період з 2009 року по 2013 рік; за змістом акта обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів № 620/01 від 28.08.2013 спірна земельна ділянка не використовується відповідачем за призначенням, встановленим Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 по справі №910/25039/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014, встановлена заборгованість відповідача перед бюджетом зі сплати орендної плати в сумі 423449,00 грн, що свідчить про обов'язок відповідача сплачувати орендну плату, а також встановлено закінчення строку дії договору оренди з 23.10.2013, що породжує похідні обов'язки, зокрема, обов'язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 по справі № 910/25039/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014, встановлено обставини щодо припинення на час розгляду даної справи строку дії договору, тобто, про відсутність предмету спору в цій частині.

Задовольняючи решту позовних вимог, господарські суди зазначили на відсутність доказів у підтвердження виконання відповідачів обов'язку повернути земельну ділянку, передану йому на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 124, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; згідно з частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, яким є Закон України "Про оренду землі". Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено; за статтею 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, у придатному для використання стані.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія відзначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів невиконання позивачем як орендодавцем пункту 1.1 договору оренди земельної ділянки щодо передачі орендарю в оренду (строкове платне користування) земельної ділянки, визначеної цим договором; відповідач також не посилався на відповідні доводи чи обставини справи, натомість, як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач звертався до господарського суду з позовом по справі № 910/25039/13 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки з мотивів, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Доказів у підтвердження повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором, у придатному для використання стані, відповідач також не надав.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам, підстав для їх скасування за доводами касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у справі № 910/17673/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач