Постанова

від 17.11.2014 по справі 2а-2679/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/21080/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі№ 2а-1884/10/2570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області

провизнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна» звернулось до судуз адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосуванняфінансових санкцій від 31.03.2010 №26/32/048 за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не внесених до Єдиного реєстру,в загальній сумі 35357,90 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011,у задоволенні позову відмовлено.

Позивачподав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст.ст. 187, 190 КАС України, щодо несповіщення позивача про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні та ненаправлення позивачу ухвали про відкриття апеляційного провадження, що унеможливило участь представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подавались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за оспорюванимрішенням від 31.03.2010 №26/32/048до позивача застосованіфінансові санкціїза порушення ст. 15Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями, далі - Закон №481), що виразилося у зберіганні алкогольних напоїв, не внесених до Єдиного реєстру, в сумі 33586,9 грн., та зберіганні тютюнових виробів, не внесених до Єдиного реєстру, на суму 1771,00 грн., в загальній сумі 35357,90 грн.

В основу оспорюваного позивачем рішенняпокладено акт перевірки від 25.03.2010, в якому зафіксовані встановлені перевіркою порушення: зберігання алкогольних напоїв татютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме алкогольні напої та тютюнові вироби в асортименті знаходились в кафе та в підсобному приміщенні.

Ухвалюючи судові рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності встановлених перевіркою фактів порушень законодавства щодо зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в кафета в підсобному приміщенні, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання. При цьому суди врахували, що іншого місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, окрім того, що зафіксоване актом перевірки, у позивача немає. Також суди взяли до уваги доводи відповідача про те, що в подальшому позивачем отримані довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 29.03.2010 року алкогольних напоїв (№ 25180104881) та тютюнових виробів (№ 25190104882) площею 495,8 кв.м., які були отримані позивачем після проведення перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх судових інстанцій допущено порушення норм матеріального права щодо надання правової оцінки законності оспорюваногорішення та факту порушення позивачем вимог ст. 15 Закону №481,якою визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до ст.1 Закону №481 місцем зберігання визначено місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджений наказом ДПА України від 28.05.2002 №251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за №670/6958.

Відповідно до п.2.1. вказаного Порядку до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є саме факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вимоги до місця зберігання алкогольних напоїв визначені у пункті 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», в якому зазначено, що алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією.Пункт 17 вказаних Правил містить вимоги про те, що закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні. Пунктом 18 Правил передбачені вимоги щодо температурного режиму при зберігання алкогольних напоїв, зокрема, горілки та горілки особливої - від -5° С до +25° С, лікеро-горілчаних виробів - від +10° С до +20° С і відносній вологості повітря не більш як 85 відсотків, вино - від +8° С до +16° С (напівсолодке, напівсухе - від -2° С до +8° С), коньяку - не менш як +5° С.

Вимоги до місця зберігання тютюнових виробів встановлені в Правилах роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Українивід 24.07.2002 № 218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України20.08.2002 за № 679/6967, у пункті 15 яких зазначено, щоприміщення для зберігання тютюнових виробів повинні бути сухими, чистими, з відносною вологістю повітря 60 (±10) відсотків. Ящики з тютюновими виробами повинні розміщуватися на піддонах, брусках або інших конструкціях (пристроях) на висоті не менше ніж 10 см від підлоги з проміжками для циркуляції повітря в штабелях висотою, що унеможливлює деформацію нижнього ящика. Відстань від штабеля до джерела тепла та стін повинна бути не менше 1 м. Пункт 16 вказаних Правил визначає, що не допускається зберігання тютюнових виробів в одному приміщенні разом із продуктами, що швидко псуються, та товарами, що мають запах та властивість самим вбирати запах.

Обставини проведення перевірки кафе, що розташоване за адресою: м.Чернігів, проспект Миру, 33, діяльність в якому здійснює позивач, свідчать про те, що працівниками контролюючого органу проведена перевірка закладу громадського харчування, на який позивачем отримані відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

При цьому Закон №481 під роздрібною торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; а місцем торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що приміщення кафе за своїм цільовим призначенням як заклад громадського харчування не є місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.

Враховуючи задоволення позову судом касаційної інстанції в повному обсязі присудженню з Державного бюджету України судового збору підлягає судові витрати в сумі3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна» задовольнити повністю.

Скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області про застосуванняфінансових санкцій від 31.03.2010 №26/32/048.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтек-Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32946608, м. Чернігів, вул.Широка, 2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун