Ухвала

від 02.10.2014 по справі 826/12924/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/13104/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Винокурова К.С.

Суддів: Кочана В.М.

Пасічник С.С.

Секретар судового

засідання Сперкач Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа - Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова (далі - Управління), за участю третьої особи - Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі - Організація) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 245 від 14.03.2013 р., яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 11 158 872,17 грн. за порушення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління про застосування штрафних санкцій № 245 від 14.03.2013 р.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин справи, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням було проведено планову перевірку ДП «Завод імені В.О.Малишева» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. В ході проведення перевірки сплати сум єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати Управлінням встановлено випадки виплати ДП «Завод імені В.О.Малишева» заробітної плати працівникам підприємства без одночасної сплати нарахованого на ці виплати єдиного внеску, в результаті чого, як зазначало Управління, недоотримано єдиного внеску на суму 11 158 872,17 грн. За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 28.02.2013р. № 18.

В подальшому проведеною відносно Позивача перевіркою встановлено порушення ним ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон), оскільки він не здійснював контроль за видачею коштів для виплати заробітної плати одночасно з поданням платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску. На підставі викладеного складено Акт про вчинення Позивачем порушення від 13.03.2013 р. № 1 (далі Акт перевірки Позивача).

На підставі зазначених висновків Управлінням прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 245 від 14.03.2013 р., яким застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 11 158 872,17 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, свої рішення мотивували тим, що перерахування Позивачем коштів відповідно до тих платіжних доручень, які фігурували в акті перевірки, на цьому етапі не були спрямовані на виплату заробітної плати працівникам ДП «Завод ім. Малишева». В свою чергу це виключало обов'язок банку здійснювати контроль за поданням платником документів про сплату єдиного внеску, а тому застосування до ПАТ «Златобанк» штрафних санкцій є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.

У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Аналіз змісту зазначеної статті дає можливість дійти висновку, що банк зобов'язаний здійснювати вищезазначений контроль і, відповідно нести відповідальність за його невчинення, якщо саме ним здійснюється банківська операція пов'язана з видачею (перерахуванням) заробітної плати.

В даному випадку вирішальною обставиною є зміст банківських послуг, які надавались Позивачем Організації під час перерахування грошових коштів у відповідності до зазначених платіжних доручень.

Між Позивачем та Організацією був укладений договір банківського рахунку №3868-ЮР від 13.09.2012 р., відповідно до якого Позивач здійснює розрахунково-касове обслуговування Організації.

Саме в межах зазначеного договору для здійснення переказу коштів з рахунку № 26008300003868 ДП «Завод ім. Малишева» надавав до Позивача протягом вересня - листопада 2012 року платіжні доручення, перелік яких визначений у додатку до Акту перевірки Позивача.

Призначенням платежу за цими дорученнями, крім п/д № 5868 від 16.10.2012 р., було зазначено «Перерахування грошових коштів згідно договору 272-19/09, без ПДВ». Одержувач платежу - Укрексімбанк, Банк одержувача - Філія ВАТ «Укрексімбанк», Харків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором № 272-19/09 від 17.07.09 р. є укладений між філією ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» в м. Харкові та ДП «Завод ім. Малишева» (організація) р. договір «Про обслуговування зарплатних платіжних карток» (далі - Договір). Предметом договору є відносини щодо зарахування ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» коштів, що надходять від Організації, на карткові рахунки працівників Організації.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що загальну суму виплат своїм працівникам Організація перераховує ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» на його рахунок № 2924801688.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою НБУ № 280 від 17.06.2004 р., рахунок 2924 є транзитним рахунком за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток і належить до рахунків Класу 2 «Операції з клієнтами».

Після надходження грошових коштів на цей рахунок, відповідно до п.3.3. Договору ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» самостійно зараховує кошти на карткові рахунки працівників Організації. Зарахування здійснюється відповідно до платіжної відомості, яка надається Організацією безпосередньо в ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» і містить всі необхідні дані для перерахування відповідної заробітної плати кожному працівнику, у якого в рамках Договору відкритий картковий рахунок. При цьому договір обслуговування такого окремого карткового рахунку відповідно до п. 2.2. Договору укладається безпосередньо між ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» та працівником організації.

Таким чином, банківські послуги щодо перерахування заробітної плати працівникам Організації на їх особові карткові рахунки, надавалися не Позивачем в рамках договору на розрахунково-касове обслуговування, а ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» в рамках окремого Договору «Про обслуговування зарплатних платіжних карток», в якому Позивач не є стороною і ніяким чином не може впливати на виконання його умов.

При цьому, перерахування Позивачем грошових коштів Організації на рахунок ВАТ «УКРЕКСІМБАНК» № 2924801688 з призначенням платежу «Перерахування грошових коштів згідно договору 272-19/09, без ПДВ» слід розцінювати, як надання банківських послуг, пов'язаних з проведенням безготівкових розрахунків між юридичними особами в межах їх господарської діяльності, що виключає можливість застосування до такої операції положень ч. 2 ст. 24 Закону.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно правомірності дій Позивача під час виконання, в тому числі, платіжного доручення № 5868 від 16.10.2012 р.

Одержувачем коштів згідно платіжного доручення № 5868 від 16.10.2012 р. є Філія Заводу - «Комбінат харчування ДП «Завод ім. Малишева», код ЄДРПОУ 01550837; кошти у розмірі 46 000,00 грн. переказані на рахунок отримувача № 26000700843101, відкритий у Харківській філії КБ «Експобанк», код банку 351964. У графі «Призначення платежу» цього платіжного доручення вказано «Перерахування коштів на рахунок філії підприємства для виплати заробітної плати, без ПДВ».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена філія Організації є окремим платником єдиного внеску та самостійно здійснює виплату заробітної плати працівникам, що працюють на ній. Таким чином, саме на філію, як окремого суб'єкта сплати єдиного внеску, покладається обов'язок подальшого надання вже до її обслуговуючого банку документів, підтверджуючих сплату цього внеску, одночасно з розрахунковими документами на виплату заробітної плати. Відповідно і здійснення банківського контролю, передбаченого ч. 2 ст. 24 Закону, може мати місце тільки на етапі виплати заробітної плати філією Організації безпосередньо її працівникам.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи порушено норми процесуального та матеріального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С.Пасічник