Рішення

від 06.11.2014 по справі 911/3607/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 911/3607/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосортінг",

20356, Черкаська обл.,Уманський р-н, с. Гереженівка, вул. Свердлова, 12

02094, м. Київ, вул. Краківська, 13 В, кв. 87

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко.Сервіс",

08292, Київська обл., м. Буча, вул. Тургенєва, 1

про стягнення 424 022,29 грн.

за участю представників:

позивача - Мельничук М.О. (довіреність від 20.05.2014);

відповідача - Лесечко О.М. (довіреність від 20.02.2014).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосортінг» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко.Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 424 022,29 грн., з яких: 331 942,74 грн. основного боргу, 46 029,15 грн. пені, 6 726,92 грн. 3 % річних та 39 323,48 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 01.06.2013 № 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 86/14 від 09.09.2014) надійшла заява позивача про забезпечення позову.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №18777/14 від 09.09.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18708/14 від 09.09.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю з підстав, що викладені у відзиві.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про витребування господарським судом доказів, а саме: податкової звітності позивача за період з 01.06.2013 по 16.05.2014 для встановлення відсутності правовідносин, наявність яких позивач підтверджує наданими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2014 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено та витребувано від Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області інформацію щодо подання податкової звітності і відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосортінг" в податковій декларації з податку на додану вартість податкових накладних, що складені ним за період 01.06.2013 по 16.05.2014 щодо здійснення господарських операцій з надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко.Сервіс" та копій декларацій з податку на додану вартість, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосортінг" за період 01.06.2013 по 16.05.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2014 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні 11.09.2014 оголошено перерву до 09.10.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21602/14 від 09.10.2014) подано документи, що витребувані ухвалою суду від 11.09.2014 в Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21699/14 від 09.10.2014) відповідачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21700/14 від 09.10.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.10.2014 оголошено перерву до 14.10.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21958/14 від 13.10.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18830/14 від 09.09.2014) відповідачем подано заяву про призначення судової технічної експертизи актів здачі-прийняття робіт від 18.02.2014 № 39, від 18.02.2014 № 40 та від 19.02.2014 № 68 для встановлення відповідності часу нанесення відтиску печатки даті виготовлення документу.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22161/14 від 14.10.2014) позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.10.2014 оголошено перерву до 30.10.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23131/14 від 24.10.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23865/14 від 27.10.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.10.2014 оголошено перерву до 06.11.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.11.2014 розглянуто заяву відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Відповідачем не зазначено обставин, що підлягають встановленню на підставі висновку судового експерта та яке вони мають значення для розгляду даної справи.

У судовому засіданні 06.11.2014 представник відповідача відмовився від заяви про призначення судової експертизи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення судової експертизи у справі.

У судовому засіданні 06.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосортінг» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко.Сервіс» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг від 01.06.2013 № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе обов'язки у відповідності із завданням замовника надавати останньому за плату послуги. Вид конкретних послуг, терміни їх надання, їх вартість визначаються додатками до Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання за наслідками кожного календарного місяця і фіксується в актах здачі-приймання робіт.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що акт здачі-приймання робіт підписується сторонами до числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги.

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (пункт 6.3. Договору).

Сторонами підписано Додаток № 1 від 01.06.2013 до Договору, відповідно до якого сторонами визначено види послуг та їх вартість.

Згідно з пунктом 1. Додатку № 1 виконавець надає замовнику наступні послуги: вивіз рідких нечистот від населення - 30,00 грн./м.куб., вивіз рідких нечистот від юридичних осіб - 40,00 грн./1 м.куб., автопослуги - згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 3. Додатку № 1, підприємство оплачує виконані виконавцем роботи, згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 10 робочих днів з дати підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Сторони домовились, що остаточна вартість послуг виконавця визначатиметься в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), (пункт 4. Додатку № 1 до Договору).

Сторонами підписано Додаток № 2 від 01.08.2013 до Договору, відповідно до якого сторонами визначено види послуг та їх вартість, а саме: вивіз твердих побутових відходів - 48,78 грн/м./куб.

Відповідно до пункту 3. Додатку № 2 до Договору, підприємство оплачує виконані виконавцем роботи, згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 10 робочих днів з дати підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Сторони домовилися, що остаточна вартість послуг виконавця визначатиметься в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) (пункт 4. Додатку № 2 до Договору).

За твердженнями позову, позивач за період з 01.06.2013 до 20.08.2014 надав відповідачу послуги, згідно з умовами Договору, на суму 505 864,74 грн., а відповідач вказані послуги отримав, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 27.06.2013 № 30 на суму 43 200,00 грн., від 31.07.2013 № 7 на суму 51 000,00 грн., від 30.08.2013 № 58 на суму 27 316,00 грн., від 30.09.2013 № 21 на суму 41 300,00 грн., від 30.09.2013 № 12 на суму 2 100,00 грн., від 30.09.2013 № 59 на суму 58 696,00 грн., від 31.10.2013 № 60 на суму 49 665,84 грн.,від 31.10.2013 № 31 на суму 5 256,00 грн., від 29.11.2013 № 61 на суму 18 494,45 грн., від 29.11.2013 № 44 на суму 1 612,00 грн., від 31.12.2013 № 55 на суму 5 876,00 грн., 31.12.2013 № 62 на суму 25 353,89 грн., від 31.01.2014 № 38 на суму 48 877,69 грн., від 31.01.2014 № 67 на суму 46 540,02 грн., від 18.02.2014 № 39 на суму 40 940,00 грн., від 18.02.2014 № 40 на суму 50 243,72 грн., від 19.02.2014 № 68 на суму 35 252,33 грн., що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Відповідачем частково оплачені послуги, що надані, на суму 105 568,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за весь період спірних правовідносин з відповідачем, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відтиском його печатки (оригінал в матеріалах справи).

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договори купівлі-продажу від 02.12.2013 № 02/12, від 31.01.2014 № 31/01 та від 31.01.2014 № 31/01-14 (копії в матеріалах справи).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із зазначеної норми випливає, що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і, при цьому, кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

До матеріалів справи додано протоколи про залік взаємних вимог від 31.12.2013 та від 31.01.2014, відповідно до яких взаємні зустрічні вимоги погашаються сторонами у розмірі 24 064,00 грн., згідно з протоколом № 1, та у розмірі 68 250,00 грн., згідно з протоколом № 2. Вказані протоколи про залік взаємних вимог підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Згідно з бухгалтерськими довідками позивача від 31.12.2013 № 1 та від 31.01.2014 № 4, що засвідчені його посадовою особою та відбитком печатки підприємства, позивачем здійснено взаємозалік зустрічних вимог за Договором, стягнення заборгованості за яким є предметом позову, на суму 68 314,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копії актів звіряння взаємних розрахунків сторін за період з 01.06.2013 до 01.01.2014 та з 01.01.2014 до 19.02.2014, які підписано представниками обох сторін та скріплено відбитками їх печаток, відповідно до яких сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 331 942,74 грн.

Відтак, враховуючи часткові оплати та зустрічне зарахування однорідних вимог, за твердженнями позову, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 331 942,74 грн.

У відзиві відповідачем позов заперечено повністю з огляду на наступне.

У період існування спірних правовідносин директором та учасником із часткою 100 % у статутному капіталі позивача, відповідно до Статуту, що затверджений протоколом № 1 загальних зборів учасників від 22.03.2012, був ОСОБА_3, згідно зі Статутом відповідача, що затверджений протоколом загальних зборів учасників від 23.02.2011 № 1/2011, директором та учасником із часткою у статутному капіталі у розмірі 60 % відповідача був також ОСОБА_3

Відповідно до заяви від 19.02.2014, ОСОБА_3 вийшов зі складу учасників відповідача.

З урахуванням вищевказаного, відповідач зазначає, що ОСОБА_3 не мав права уповноважувати ОСОБА_4 на укладання договорів від імені позивача та що фактично спірний Договір не є двосторонньою угодою, а укладений одноосібно директором ОСОБА_3

З вказаними твердженнями відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про господарські товариства», у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно з пунктом 6.2. Статуту позивача, директор діє від імені товариства без доручення; видає доручення на укладення договорів, контрактів та угод іншим працівникам товариства.

Згідно з пунктом 6.3. Статуту відповідача, генеральний директор діє від імені товариства без довіреності; видає доручення на укладення договорів, контрактів та угод іншим працівникам товариства; видає накази, розпорядження і дає вказівки з питань, які відносяться до його компетенції; представляє товариство у відносинах з державними органами, підприємствами, організаціями та громадянами; розпоряджається майном та коштами товариства; здійснює інші дії в межах своєї компетенції.

Відтак, директор ОСОБА_3, в межах повноважень, що були надані йому Статутом позивача, видав довіреність від 01.06.2013 ОСОБА_4, що займає посаду економіста з фінансової роботи, на право підпису договорів про надання послуг з юридичними особами від імені позивача.

Договір, Додатки до Договору, а також акти здачі-приймання підписані уповноваженими особами - директором відповідача, що діє від імені товариства без довіреності, та представником позивача за довіреністю ОСОБА_4

Вказаним спростовуються твердження відповідача, що даний правочин укладено одноосібно ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами спірного Договору є юридичні особи, а не їх посадова особа - ОСОБА_3

Також, відповідачем зазначено, що на даний час слідчим відділом Уманського МВ УМВС України в Черкаській області відкрито кримінальне провадження від 04.04.2014 № 12014250250000415 за ознаками злочину, передбаченого статтею 364-1 Кримінального кодексу України - зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відносно службових осіб відповідача, а саме: директора ОСОБА_3, заступника директора ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_4

Зазначені обставини не можуть бути взяті до уваги господарським судом, оскільки відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом досліджено інформацію, що надана Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області щодо подання податкової звітності і відображення позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість податкових накладних, що складені ним за період 01.06.2013 по 16.05.2014 щодо здійснення господарських операцій з надання послуг з відповідачем та копій декларацій з податку на додану вартість, що складені позивачем за період 01.06.2013 по 16.05.2014 та встановлено невідповідність сум, що зазначені у податковій звітності позивачам, тим, на суму яких між сторонами підписано спірні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих) послуг та, відповідно, позивачем надано, а відповідачем отримано послуги.

Позивачем надано пояснення, що ним не відображались у податковій звітності відомості про послуги, що надані згідно з актами здачі-приймання робіт, у зв'язку з тим, що згідно з наказом товариства від 02.01.2013 № 1 «Про облікову політику підприємства» та відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1. статті 14 та пункту 187.10. статті 187 Податкового кодексу України, оподаткування на підприємстві здійснюється за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, касовий метод для цілей оподаткування - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 187.10. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Підприємство, яке є платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг категоріям споживачів, що зазначені у пункті 187.10. статті 187 Податкового кодексу України має право визначати податкові зобов'язання та податковий кредит за касовим методом (пункт 6.1. наказу товариства від 02.01.2013 № 1 «Про облікову політику підприємства»).

Відповідно до вищезазначеного, відображення господарських операцій позивачем здійснюється у податкових деклараціях після отримання оплати за Договором.

При цьому, судом враховано, що відсутність податкових накладних на послуги, що надані, з огляду на те, що вони не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не свідчить про ненадання позивачем послуг, а лише про невідображення їх надання позивачем у свої податковій звітності.

У ході судового розгляду, відповідачем заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи актів здачі-прийняття робіт від 18.02.2014 № 39, від 18.02.2014 № 40 та від 19.02.2014 № 68 для встановлення відповідності часу нанесення відтиску печатки даті виготовлення документу.

Відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта є видом доказу, на підставі якого суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідачем не обґрунтовано причин для проведення судової технічної експертизи, не доведено, що обставини, які підлягають встановленню шляхом отримання висновку судового експерта, мають значення для розгляду даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, у судовому засіданні 06.11.2014 представник відповідача відмовився від заяви про призначення судової експертизи.

З огляду на вказане та на підставі частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової технічної експертизи у справі.

За результатами дослідження актів здачі-прийняття робіт (послуг), що підписані сторонами на підтвердження факту здійснення господарських операцій з надання послуг, суд дійшов висновку, що вказані акти є належними та допустимими доказами, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Спірні акти здачі-прийняття робіт (послуг) є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин сторін та є підставами виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Крім первинних документів, позивачем, на підтвердження фактичного надання послуг за Договором відповідачу, надано до матеріалів справи інші документи, складанням яких супроводжувалось виконання господарських операцій з надання послуг: розрахунки по вивозу рідких відходів від юридичних осіб за період з червня до грудня 2013 року, розрахунки вартості авто послуг за межі міста, що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, договір оренди транспортного засобу від 17.042013 №13/2, договір про надання послуг навігаційного спостереження та сповіщення від 15.07.2013 № 203/0713, договір про приймання нечистот від власників асенізаційних машин від 17.07.2013.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання позивача за Договором виконані у повному обсязі, відповідачем послуги за період з червня 2013 року до лютого 2014 року оплачені не у повному обсязі, а, отже, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 331 942,74 грн.

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду про наявність заборгованості за послуги, що ним отримані.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної оплати заборгованості відсутні.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 331 942,74 грн. основного боргу, є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 4.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 46 029,15 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на необхідність дотримання вказаних вимог законодавства при нарахуванні пені, судом перевірено розрахунок позивача та виявлено надмірне нарахування позивачем пені. Судом здійснено перерахунок пені щодо кожного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо, з урахуванням часткових оплат, що здійснені відповідачем та зараховані в погашення заборгованості за попередні місяці, оскільки сторони в Договорі не встановили черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.

Відтак, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 27 014,28 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 6 726,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 39 323,48 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем.

За результатами перевірки розрахунків, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 4 965,99 грн. 3 % річних та 32 215,52 грн. інфляційних втрат.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 331 942,74 грн., пені у розмірі 27 014,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 32 215,52 грн. та 3 % річних у розмірі 4 965,99 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 19 014,87 грн. пені, 1 760,93 грн. 3 % річних та 7 107,96 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, що сплачений позивачем у розмірі 8 481,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко.Сервіс" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Тургенєва, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34751286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосортінг" (20356, Черкаська обл.,Уманський р-н, с. Гереженівка, вул. Свердлова, 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36781291) 331 942 (триста тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок дві) грн. 74 коп. основної заборгованості, 27 014 (двадцять сім тисяч чотирнадцять) грн. 28 коп. пені, 4 965 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. 3 % річних, 32 215 (тридцять дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 52 коп. інфляційних втрат та 7 922 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 78 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук