Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/12032/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12032/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «Стаф» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23 червня 2014 року № 0004712203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 року № 548 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РОА «СТАФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Інвест-ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року та з ТОВ «Делва ЛТД» (код ЄДРПОУ 38905373) за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.05.2014 року №2122/26-56-22-03-09/37046213, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 754049,00 грн., у тому числі по періодам: січень 2014 року - 448244,00 грн.; лютий 2014 року - 305805,00 грн.

На підставі акта перевірки позивача від 23.05.2014 року №2122/26-56-22-03-09/37046213, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2014 року № 0004712203, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 754049,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188512,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «РОА «Стаф» (Замовник) та ТОВ «Делва ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38905373) (Виконавець) укладено договір від 02.01.2014 року № 02/01-14 про надання клінінгових послуг, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс клінінгових робіт згідно Специфікації, що є додатком № 1 до даного договору та невід'ємною його частиною. Вартість витратних матеріалів включена до вартості послуг даного договору. Оплата послуг по даному договору відбувається безготівковим розрахунком протягом 30 банківських днів з часу підписання Замовником Акту виконаних робіт.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій (надання клінінгових послуг), а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ «Делва ЛТД» були виписані позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні від 31.01.2014 року № 288 на загальну суму 631 631,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 105271,88 грн.), від 28.02.2014 року № 402 на загальну суму 506 542,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 84 423,76 грн.).

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 20.02.2014 року № 726 на суму 70000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.) та від 25.02.2014 року № 744 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.).

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надано документів, що вказують на те, які саме приміщення прибиралися, яким чином вказані приміщення пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «РОА «Стаф», спец форма яких працівників підлягала пранню та відношення вказаних працівників до фінансово-господарської діяльності позивача.

Також, Між ТОВ «РОА «Стаф» (Замовник) та ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38752938) (Виконавець) ґрунтувалися на наступних договорах: договорі від 30.12.2013 року № 30/12-13 про надання послуг з охорони, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони: територія периметра ПАТ «Арсслор Міттал Кривий ріг», Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; готельний комплекс за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна,12; об'єкт, вказаний в дислокації (додаток № 2 до договору) з метою попередження або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого доступу до нього, для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо цього майна. Оплата за послу Виконавця відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється Замовником щомісячно протягом наступного за розрахунковим місяця на підставі рахунку, наданого Виконавцем т підписаного Сторонами Акту виконаних робіт.

- договорі від 27.12.2013 року № 27/12-13 про надання послуг з інспектування, згідно якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги інспектування, перелік, ціна і строки виконання яких фіксується в Тарифах Виконавця, які є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунок Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюється на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних послуг.

- договорі від 31.12.2013 року № 31/12-13 про надання послуг з професійної підготовки, згідно якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти у строк та на умовах, визначених даним договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях, шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника, а саме: правова підготовкам щодо правового регулювання застосування спецзасобів, фізичної сили та зброї, необхідної оборони, затримання осіб, що скоїли правопорушення, правомірних дій при виникненні критичних ситуацій; комплексна силова підготовка; загальна та спеціальна фізична підготовка зі здачею нормативів з тренером; рукопашний бій з тренером; тактико-спеціальна підготовка груп охорони із використанням необхідного інвентарю з тренером щодо дій потенційного супротивника, попередження та протидії йому, включаючи тактичні комплексні вправи по організації взаємодії в екстремальних ситуаціях, ситуаційні тактичні тренінги з використанням страйкбольної зброї, маркерних боєприпасів та учбових імітаційних засобів; психологічна підготовка, тренування психологічної стійкості до псикотравмуючих засобів. Розрахунок Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюється на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт.

- договорі від 02.01.2013 року № 02/01 послуг про надання персоналу, предметом якого є надання Виконавцем за плату послуг з надання персоналу протягом терміну дії цього Договору. Послуга з надання персоналу включає в себе: пошук та підбір кандидатів згідно вимог Замовника; надання резервних працівників у разі хвороби або відсутності основних працівників; оформлення кадрових процедур та кадрової документації; нарахування та виплата заробітної плати співробітникам, тощо. Загальна вартість цього Договору не регламентується та складається з сум актів виконаних робіт.

На підтвердження реальності вчинення вищезазначених операцій, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» були виписані позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт надання послуг, а саме: звітів з інспектування об'єктів охорони, інформації про персонал, який проходив перепідготовку, детальних звітів щодо охоронних послуг (де, що, коли та ким охоронялось та інспектувалось).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до дислокації об'єктів до договору №30/12-13 від 30.12.2014р. контрагент Позивача - TOB «Гранд Інвест ЛТД» мав би забезпечити охоронників на 30 постах (тобто необхідно мати 120 охоронців враховуючи роботу в режимі добу через три).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, у ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» в наявності було лише 9 працівників загалом, враховуючи адміністративних працівників та керівний склад, що підтверджується звітністю товариства форми 1ДФ за звітній період 1 квартал 2014 року та довідкою про джерела доходів.

З огляду на зазначене, колегії суддів не зрозуміло, яким чином контрагент здійснював охорону території периметра ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (1-28 постів) та об'єкта ГК «Президент-Готель» (2 поста одночасно цілодобово протягом січня-лютого 2014 року) наявним у нього складом працівників.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність залучення TOB «Гранд Інвест ЛТД» для виконання умов договору за відсутності належних фізичних можливостей.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів щодо доцільності залучення спірних контрагентів ТОВ «Гранд Інвест-ЛТД» та ТОВ «Делва ЛТД».

Також, позивачем не надані докази, які б підтверджували наявність у його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Гранд Інвест-ЛТД» та ТОВ «Делва ЛТД».

Статуси ТОВ «Гранд Інвест-ЛТД» та ТОВ «Делва ЛТД» як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Отже, колегія суддів зазначає, що надані первинні документи не розкривають змісту та обсягу ніби-то наданих позивачу послуг. А саме: по операціям з TOB «Делва ЛТД» неможливо встановити які саме приміщення прибиралися, яким чином вказані приміщення пов'язані з фінансово-господарською діяльністю TOB «РОЛ «СТАФ», спец форми яких працівників було випрано та скільки комплектів, відношення вказаних працівників до фінансово-господарської діяльності TOB «РОЛ «СТАФ»; по операціям з TOB «Гранд Інвест ЛТД» відсутні звіти з інспектування об'єктів охорони, інформація про персонал, який проходив перепідготовку, детальні звіти щодо охоронних послуг, де, що, коли та ким охоронялося та інспектувалося, відсутні відомості щодо того, яких кандидатів було знайдено згідно вимог замовника, яких працівників, у разі відсутності основних, було надано.

Оскільки акти приймання-передачі та накладні не відображають, а лише дублюють виключно номенклатуру наданих послуг.

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи те, що відповідачем не подані суду докази направлення позивачу відповідного обов'язкового запиту та/або ненадання позивачем відповіді на обов'язковий запит, дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача, передбачені пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у позові не ставилась під сумнів правомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки, оскільки такі запити направлялись відповідачем та яких було по меншій мірі три: №2459/10/26-56-22-03-05 від 20.03.14р. (відповідь Позивача від 09.04.14р №86), №3270/10/26-56-22-03-05 від 15.04.14р. (відповідь Позивача від 30.04.14р. №103), №3369/26-56-15-01-46 від 16.04.14р. (відповідь Позивача від 13.05.14р. №117).

Більше того, судом першої інстанції такі докази не вимагались.

Необґрунтовано суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надані суду докази витребування у позивача відповідних документів, що вказують на те, які саме приміщення прибиралися, яким чином вказані приміщення пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «РОА «СТАФ», спецформа яких працівників підлягала пранню та відношення вказаних працівників до фінансово-господарської діяльності ТОВ «РОА «СТАФ».

Такий висновок суду першої інстанції зроблено по меншій мірі передчасно знову ж таки без з'ясування направлення відповідних запитів №2459/10/26-56-22-03-05 від 20.03.14р., №3270/10/26-56-22-03-05 від 15.04.14р., №3369/26-56-15-01-46 від 16.04.14р. та неврахування положення п. 85.2 ст. 85 ПК України згідно якої платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Більше того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України. протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Податковому органу надано не було.

Таким чином, оскільки ДПІ не було надано первинно бухгалтерських документів ні під час перевірки ні під час адміністративного оскарження рішень ДПІ, є цілком правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язковою підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Зазначену вище позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2013 року у справі К/9991/52756/12 та від 01 квітня 2013р. №К/800/1569/13.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит та приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «Стаф» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.