Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/12032/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/60705/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Міхайліді Т.В.,

від відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "СТАФ"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

у справі № 826/12032/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "СТАФ"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суд міста Києва від 15.09.2014 задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0004712203.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 15.09.2014 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Інвест-ЛТД" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та з ТОВ "Делва ЛТД" за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, складено акт перевірки від 23.05.2014 № 2122/26-56-22-03-09/37046213, в якому встановлено порушення вимог п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 754 049,00 грн., у тому числі по періодам: січень 2014 року - 448 244,00 грн.; лютий 2014 року - 305 805,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 23.06.2014 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0004712203, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 754 049,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188 512,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними в акті перевірки висновками податкового органу про ненадання позивачем до перевірки належних первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0004712203, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав договірні відносини з контрагентами - ТОВ "Делва ЛТД" та ТОВ "Гранд Інвест-ЛТД", на підтвердження реальності яких та, відповідно, сплати суми податку на додану вартість, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема, акти надання послуг та податкові накладні.

На момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів та/або здійснення нереальних господарських операцій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи податкового органу щодо додаткових вимог до актів виконаних робіт (наданих послуг) не закріплені в жодному нормативному акті, який встановлював би зобов'язання платника податків оформляти їх у спосіб, що наводить відповідач, при цьому, самостійно визначаючи це за порушення з боку платника податків.

Також, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами. Проте, як вбачається з тексту акта перевірки позивача, податкова інформація з актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача фактично була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, матеріали справи містять копії судових рішень, що набрали законної сили, якими визнані протиправними дії відповідного податкового органу (ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) по проведенню заходів зустрічних звірок відносно контрагентів позивача - ТОВ "Делва ЛТД" та ТОВ "Гранд Інвест-ЛТД", за результатами яких складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0004712203.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суд міста Києва від 15.09.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне охоронне агентство "СТАФ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 15.09.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль