Рішення

від 03.11.2014 по справі 307/3466/14-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3466/14-ц

Провадження № 2/307/1524/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Плиска Ю.С.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника Солотвинської селищної ради Чербаник Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Солотвинська селищна рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа Солотвинська селищна рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Посилається на те, що 03.01.2014 р. між ним та Солотвинською селищною радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0250 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказану земельну ділянку він не може використовувати за призначенням, так як ОСОБА_4 самочинно побудував на ній господарське приміщення та огорожу. Згідно протоколу і припису Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 25.07.2014 р., відповідач порушив вимоги земельного законодавства, оскільки самовільно захопив та продовжує використовувати земельну ділянку, площею 26.68 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1, незважаючи на те, що вона йому не належить. Постановою державного інспектора сільського господарства в Закарпатській області Карасьов І.І., про накладення адміністративного стягнення, № 0000166 від 01.08.2014 р., за самовільне зайняття земельної ділянки, на відповідача ОСОБА_4, було накладено штраф у сумі 170 грв. Окрім того, вказані порушення підтверджуються листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області та актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідач не бажає в добровільному порядку звільнити захоплену земельну ділянку, знести побудоване господарське приміщення та огорожу, тому він змушений звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився і не повідомив суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Солотвинської селищної ради Чербаник Д.В. пояснив, що спірна земельна ділянка селищною радою була передана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Позовні вимоги позивача підтримує.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно № 29 від 01.12.2006 р., виданого виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради, за ОСОБА_3 посвідчено право приватної власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0.0250 га., за кадастровим номером 2124455900:02:002:0596, вартістю 16987.50 грв., для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території АДРЕСА_1. Згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.10 га. по вул. Спортивній на території Солотвинської селищної ради (серії І-ЗК № 017288).

Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 08.05.2013 р. встановлено, що межі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0.0250 га., погоджено власником ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування кафе-магазину). Керуючись наказом Держкомзему № 376 від 18.05.2010 р. абз. 3 п. 3.9. на бажання користувача земельної ділянки - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, (збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості, п. 2.3 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі") - межові знаки не встановлюються; власник земельної ділянки претензії щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має; власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено; жодних заперечень з боку суміжних землекористувачів при проведення меж в натурі немає. Приватним підприємством Бокоч 08.05.2013 р. було виготовлено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність шляхом викупу на ім'я ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування кафе-магазину).

Із припису Державної інспекції сільського господарства України № 04/009 від 25.07.2014 р. убачається, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони усіх категорій та форм власності, встановлено що ОСОБА_4 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку, площею 26.68 м.кв., в АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, чим порушив вимоги земельного законодавства. Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.03.2014 р. складеного у присутності забудовника ОСОБА_4 проведено перевірку об'єкта будівництва, господарських споруд в АДРЕСА_1, та виявлено порушення ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України № 466 від 13.04.2011 р., а саме відсутні правовстановлюючі документи на будівництво господарських споруд в АДРЕСА_1. Згідно припису інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 200-П від 28.03.2014 р. при проведенні позапланової перевірки будівництва господарських споруд в АДРЕСА_1, встановлено здійснення будівництва господарських споруд без правоустановчих документів на будівництво, що є порушенням ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 р. і зобов'язано ОСОБА_4 у місячний термін виготовити правовстановлюючі документи на будівництво або усунути правопорушення шляхом знесення чи демонтажу будівель, а земельну ділянку привести у попередній стан. Постановою Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області № 0000166 від 01.08.2014 р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, -самовільне захоплення земельної ділянки, - яка належить ОСОБА_6 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Актом інспекції ДАБК у Закарпатській області про перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2014 р. встановлено, що ОСОБА_4 не виконав припис № 200-П від 28.03.2014 р. та порушив п. 14 Порядку здійснення державного архітектурного - будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2014 р., окрім того після проведення перевірки 28.03.2014 р. побудував бетонну огорожу на самовільно захопленій земельні ділянці, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та за вказане правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Абзацом 15 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 та ст. 125 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Положеннями ст.ст. 317, 391 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Пунктами "г", "е" ч. 1 ст. 96 ЗК України покладено обов'язки на землекористувачів не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства.

Із наданих доказів, зокрема актів про порушення земельного законодавства, встановлено, що спірна земельна ділянка належить позивачу і що вона була безпідставно зайнята відповідачем, який самовільно збудував господарське приміщення і огорожу, чим перешкоджає позивачу користуватися належною йому земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Частиною 2 ст. 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 152 цього ж кодексу передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,якщо навіть ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують прав або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, власник земельної ділянки ОСОБА_7 має право вимагати від ОСОБА_4 сприяння у встановленні твердих меж, а також відновлення межових знаків, якщо вони зникли чи перемістились, або стали невиразними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 порушив права позивача, щодо користування земельною ділянкою, тому вважає, що на відповідача необхідно покласти обов'язок про усунення перешкод ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, зобов'язати його відновити межу між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою позивача до розмірів, зареєстрованих за останнім згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та зобов'язати знести самочинно побудоване господарське приміщення і огорожу, які знаходяться на земельної ділянці ОСОБА_3

За таких обставин, керуючись ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 317, 391 ЦК України, ст.ст. 96, 103, 106, 116, 125, 152, 212 ЗК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю. Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_4, мешк. АДРЕСА_2, звільнити самочинно захоплену земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 26.68. м.кв., шляхом знесення самочинно побудованого господарського приміщення і огорожі на даній земельній ділянці та повернути земельну ділянку ОСОБА_3. В разі відмови ОСОБА_4 добровільно звільнити земельну ділянку від самочинно побудованого господарського приміщення та огорожі знесення їх провести позивачу за рахунок відповідача.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 двісті сорок три гривні 60 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.