Постанова

від 17.11.2014 по справі 910/1221/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 910/1221/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. у справі № 910/1221/14 господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лімар" провизнання учасником (засновником) та внесення змін до складу учасників за участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: Семіляк С.О., Мещанінов А.М.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар" (далі - ТОВ "Лімар", Товариство) про визнання її учасником (засновником) з часткою в статутному капіталі 25 000,00 грн., що складає 50% статутного капіталу Товариства, та внесення змін до складу учасників.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на даний час обидва засновники (учасники) ТОВ "Лімар" є померлими, у зв'язку з чим вимоги ч. 5 ст. 147 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", п. 5.6 Статуту ТОВ "Лімар" щодо прийняття ОСОБА_4, яка є спадкоємицею одного з учасників ТОВ "Лімар", частка якого у статутному капіталі Товариства складала 50%, до складу учасників Товариства не можуть бути виконані.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. (суддя Привалов А.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем в установленому порядку не доведено факт порушення відповідачем його прав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. (судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Лімар" зареєстровано Солом'янською районною в місті Києві адміністрацією 21.03.1995 р., ідентифікаційний код 21473062.

В подальшому, 11.02.2002 р. Солом'янською районною в місті Києві адміністрацією було зареєстровано Установчий договір про продовження діяльності ТОВ "Лімар" та нову редакцію Статуту Товариства.

Судами, з посиланням на п. п. 1.1, 6.1 вказаного Установчого договору, встановлено, що засновниками ТОВ "Лімар" були ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.) та ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8), частка кожного з яких становила 25 000,00 грн., що складало 50% Статутного фонду Товариства у вигляді грошового або майнового внеску.

Поряд з цим судами з'ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 7152 від 22.04.2011 р.

Єдиною спадкоємицею, яка подала заяву про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, є дружина померлого ОСОБА_4

При розгляді справи судами встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було відкрито спадкову справу. Проте позивачу свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Лімар", яка входила до спадкового майна, видано не було, у зв'язку з чим остання звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом про визнання права власності на частку у статутному капіталі.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10.10.2013 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено повністю.

Однак, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2014 р. рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2013 р. скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_4 задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на частку статутного капіталу ТОВ "Лімар" вартістю 25 000,00 грн., що складає 50% розміру статутного капіталу, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.03.2014 р. рішення Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2014 р. залишено без змін.

З огляду на дане, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ОСОБА_4 набула право власності на частку статутного капіталу ТОВ "Лімар" вартістю 25 000,00 грн., що складає 50% розміру статутного капіталу, в порядку спадкування за заповітом після смерті учасника Товариства ОСОБА_8

Інший засновник ТОВ "Лімар" ОСОБА_7, яка змінила прізвище на ОСОБА_10, 16.03.2013 р. померла. Спадкоємцем за законом на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_10, є її син - ОСОБА_5, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій свідоцтво про право на спадщину останнім отримано не було, у зв'язку з чим спадкоємець іншого учасника (засновника) Товариства з часткою статутного капіталу вартістю 25 000,00 грн., що складає 50% статутного капіталу, у встановленому законом порядку є невизначеним.

З огляду на дане позивач - ОСОБА_4, не мала можливості вступити до складу учасників ТОВ "Лімар", що стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.

Господарським товариством, згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом (ч. 1 ст. 114 ЦК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю, згідно з ч. 1 ст. 140 ЦК України, є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Аналогічне визначення містить ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства".

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Статтею 147 ЦК України визначено порядок переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13).

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі (ч. 1 ст. 100 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

З огляду на дані норми, колегія суддів зазначає, що до складу спадщини входить не право на участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, а право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_4, набула право власності на 50% статутного капіталу ТОВ "Лімар" в порядку спадкування, проте рішення про прийняття її до складу учасників Товариства не прийнято.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 статті 1 ГПК України визначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України.

Корпоративними правами, згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що суб'єктом корпоративних прав відносно господарського товариства є саме учасник (засновник, акціонер) вказаного товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК не підлягає розширеному тлумаченню щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам (абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13).

Отже, чинним законодавством України до підвідомчості господарських судів віднесено справи за участю саме учасників господарського товариства, а у спірних правовідносинах позивач такого статусу не має. З огляду на дане, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі не підвідомчий господарським судам України.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. підлягають скасуванню, а провадження у даній справі, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, - припиненню.

Керуючись ст. ст. 80, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. у справі № 910/1221/14 скасувати.

Провадження у справі № 910/1221/14 припинити.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова