Ухвала

від 23.10.2014 по справі 825/33/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/21885/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Зайцева М.П.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 23 . 10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 825/33/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівська

фармацевтична компанія"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівська фармацевтична компанія" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень - рішень: № 0005402200 від 13.11.2013; № 0005412200 від 13.11.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0005402200 від 13.11.2013; № 0005412200 від 13.11.2013.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 та складено акт №630/22/36655448 від 28.10.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0005402200 від 13.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3518163 грн.; № 0005412200 від 13.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2077030 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.1, пп. 138.10.5 п.138.10 ст.138, п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2467197 грн.: в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 365266 грн. та за 2012 рік в сумі 2101931 грн.; п. 138.1, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати звітного (податкового) періоду у додатку ЦП "Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами" до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік на суму 58140 000 грн.; п. 1, п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1020 від 24.12.2010; ст.ст. 269-271, 275, 285, 286 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок всього на суму 19578, 88 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2009 між позивачем (позичальник) та ТОВ „Компанія з управління активами „Портфельні інвестиції", яке діє в інтересах та за рахунок активів Закритого пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Портфель фармацевтичний" (позикодавець) укладено договір позики №1209/01.

Згідно вказаного договору позикодавець надає позичальнику позику в сумі 13800000 грн. строком до 31.12.2026 для поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений даним договором термін в повній сумі, щоквартально сплачувати за користування позикою проценти в розмірі 60% річних від суми позики, в обумовлені цим договором терміни.

До даного договору між сторонами укладено ряд додаткових угод, а відповідно до останньої з них №14 від 24.12.2012 сума позики зросла до 60000000 грн. Додатковою угодою №7 від 24.12.2011 зменшено відсоток за користування позикою до 35% річних.

Надання позивачу позики підтверджується платіжними дорученнями, які досліджено судами попередніх інстанцій

Кредит наданий позивачу використано для купівлі у ТОВ „ФК „Трейд-Інвест" цінних паперів, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу цінних паперів та актами прийому-передачі векселів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також, позивачем 26.12.2012 укладено договір №3Б01.203/12 про відкриття рахунку у цінних паперах з ПАТ „Кредитпромбанк" та додатку до нього, відповідно до якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених в договорі умовах відповідно до чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

Також позивачем укладено з ТОВ „ФК „Трейд-Інвест" договори доручення №БД-27/12/233 від 27.12.2012, №БД-27/12/234 від 27.12.2012, відповідно до яких довіритель доручає повіреному від імені та за рахунок довірителя надати довірителю посередницькі послуги з міни цінних паперів на умовах, передбачених договорами.

На виконання умов договорів доручення ТОВ „ФК „Трейд-Інвест" укладено з ПП „Торгово-інвестиційна компанія „Інвестиції та Фінанси" договори міни цінних паперів, що підтверджується актами прийому-передачі цінних паперів.

ТОВ „ФК „Трейд-Інвест" надано позивачу акти виконаних робіт та звіти, що підтверджують факт виконання договорів доручення.

Відсотки по такому кредиту були віднесені позивачем до складу витрат в 2011-2012 роках, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства.

Оплата відсотків за договором позики підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підставою, з якою п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України пов'язує обмеження права на формування витрат за нарахованими процентами за борговими зобов'язаннями, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу.

Таке обмеження виникає лише в разі якщо платник податку прийняв рішення відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку.

Позивачем такі витрати не включалися до собівартості кваліфікаційного активу, що стороною відповідача не заперечується, відтак відсутні визначені законом обмеження щодо віднесення до витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Підпунктом 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що товари це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність віднесення товариством до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів.

Доводи податкового органу про те, що дані операції з цінними паперами завідомо збиткові, а тому не пов'язані з господарською діяльністю, правомірно відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 141 цього Кодексу, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того що, позивачем правомірно визначено, що витрати на оплату відсотків за користуванням позикою враховуються на загальних підставах і відносяться до складу фінансових витрат за пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 825/33/14 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 825/33/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді М.П. Зайцев О.І. Степашко