Ухвала

від 28.10.2014 по справі 2а-2189/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/27644/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-2189/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року Товариством до суду оскаржено податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції від 05.08.2009 № 0000952312/0/52489, № 0000962312/0/52488 та наступні в часі податкові повідомлення-рішення через дріб 1, ухвалені у порядку адміністративного оскарження, якими позивачеві донараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 45 190,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 73 962,00 грн. за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог вказаних Законів.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, передумовою визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ у цій справі були фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Тревел-НВХ", які державним податковим органом визнані нікчемними, що зафіксовано у акті від 23.07.2009 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009, на підставі якого ухвало оспорювані позивачем податкові повідомлення - рішення. Такий висновок контролюючого органу мотивовано тим, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість придбаного товару (газ зріджений) у ТОВ "Тревел-НВХ" з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій. В ході перевірки також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, яке виникло внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі видатків за придбаний товар, вартість якого не відноситься до складу валових витрат та який під час перевірки виключений зі складу валових витрат.

У цій справі, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ "Тревел-НВХ" за підписом директора Хіль Н.В., як таких, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки зазначена особа з 15.05.2007 знаходилась у місцях позбавлення волі на території Республіки Білорусь, будь - кому доручень на ведення фінансово - господарської діяльності не надавала, а відтак первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, підписані невстановленою особою. Також судами враховано, що установчі документи контрагента позивача ТОВ "Тревел-НВХ" постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 у справі № 2а-9283/09/1070 визнано недійсними з моменту державної реєстрації.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може з огляду на наступне.

Вирішуючи спір судами не враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагента, а обмежились виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів та відсутністю документів про перевезення товарів. Судами попередніх інстанцій не було досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку - не було досліджено обумовленість цілям господарського характеру придбання позивачем товару та рух придбаного товару в подальшому у господарській діяльності, використання якого мало позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, про що у ході розгляду справи неодноразово зазначав позивач.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань або порушення правил ведення господарської діяльності, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, тощо. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Сам факт визнання у судовому порядку недійсною з моменту реєстрації юридичну особу, її установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту її державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру, оскільки у відповідності до ст. 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також слід зазначити, що відсутність товарно - транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які були укладені позивачем з відповідним суб'єктом господарювання.

Отже, встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповно з'ясували обставини справи, не дослідили усі доводи сторін.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, як і докази, надані позивачем на обґрунтування протилежного, підлягають дослідженню в судовому засіданні з дотриманням вимог про їх належність і допустимість та мають бути оцінені судом відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-2189/10/1870 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко