Ухвала

від 13.11.2014 по справі 13/3717а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/9991/69071/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Господарського суду Черкаської області від 06 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу садівниче товариство "Нова слобода" до Черкаської районної державної адміністрації, за участю фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Нова Слобода» звернулось суду з позовом, в якому просив визнати відмову у затверджені проекту відведення земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки незаконною.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконною та скасовано відмову Черкаської РДА у листі від 15.07.2008 року №01-19/1197.Зобов'язано відповідача прийняти рішення про доручення підпорядкованому її виконавчому органу укласти довгостроковий договір оренди землі з обслуговуючим кооперативом садівничим товариством «Нова Слобода».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ФО-П ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач 14.09.2007 року звернувся до відповідача про надання дозволу на вибір земельної ділянки. Такий дозвіл був наданий 20.09.2007 р. за №01-19/162 1. Між сторонами з 14.09.2007 року виникли правові відносини щодо реалізації прав позивача на отримання і користування земельною ділянкою, відповідно до статутних повноважень товариства.

Листом від 15.07.2008 року № 01-19/1197 Черкаська районна державна адміністрація відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою та у відведенні земельної ділянки та укладенні договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що відмова від 15.07.2008 року № 01-19/1197 є протиправною, прийнятою в порушення вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Так, перелік конкретних повноважень міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах «а» - «л» статті 9 Земельного кодексу України. Зокрема, за пунктами «а», «б» та «в» визначено, що раді належить право розпорядження землями територіальної громади; право передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України; право надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

На підставі пункту «м» статті 9 Земельного кодексу України, міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 5. ст.120 Земельного кодексу України (в редакції на момент переходу до позивача права власності на будівлі (споруди), при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою.

Частиною 3 ст. 415 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Таким чином, новий власник будівлі (споруди) може вимагати переоформлення права користування земельної ділянки, на якій знаходиться будівля (споруда) шляхом укладення договору оренди лише у разі наявності підтверджуючих документів на право користування земельною ділянкою попереднього власника будівлі (споруди).

В даному випадку, земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), придбані позивачем, як на момент їх придбання так і на даний час є власністю відповідача; попередньому власнику будівлі (споруди) земельна ділянка не відводилась у користування, що не заперечується сторонами.

Отже, новий власник будівлі (споруди) не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 06 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: