Ухвала

від 29.10.2014 по справі 2а-1670/3562/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/75319/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М ., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а-1670/3562/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекс-ПЛЛ»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, частково задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекс-ПЛЛ» (надалі - відповідач, ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ»): стягнуто з рахунків позивача податковий борг з податку на прибуток розмірі 0,51 грн.; з податку на додану вартість в розмірі 2,66 грн. В частині стягнення податкового боргу в розмірі 3 047 105,72 грн. в позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 21.05.2010 по 27.05.2010 проведено перевірку ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, результати якої оформлено актом № 5079/23-5/34322860. На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2010:

- № 0000742310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 185 752 грн., в т.ч.: за основним платежем - 790 501 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 395 251 грн.;

- № 0000722310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 867 268,20 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 015 266 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 852 002,20 грн.

У зв'язку із несплатою ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» узгоджених зобов'язань контролюючим органом направлено платнику податків податкову вимогу № 2049 від 02.11.2011 на загальну суму податкового боргу 3 047 212,83 грн.

Згідно даних облікової картки платника податків та розрахунку сум заборгованості ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» узгоджена сума податкового зобов'язання частково погашена: з податку на прибуток в розмірі 5 824,09 грн. (з них: 5 807,00 - переплата, 17,19 грн. - сплачено); з податку на додану вартість в розмірі 90,29 грн. (з них: 0,37 грн. - переплата, 89,92 грн. - сплачено).

Крім того, позивачеві 24.02.2012 нараховано пеню за період з 29.10.2011 по 24.02.2012: по податковому повідомленню-рішенню № 0000722310/0 від 10.11.2010 за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 2,66 грн.; по податковому повідомленню-рішенню № 0000722310/0 за платежем «податок на прибуток» в розмірі 0,51 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.01.2012 позивач звертався до суду з поданням щодо стягнення з відповідача коштів з рахунків платника податків у розмірі 3 047 212,83 грн.

За наслідками розгляду подання постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 по справі № 2а-1670/154/12 стягнуто з рахунків ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» у банках податковий борг по податку на прибуток в розмірі 1 861 461,20 грн.; по податку на додану вартість в розмірі 1 185 751,63 грн.

Постанова від 30.01.2012 по справі № 2а-1670/154/12 набрала законної сили 21.02.2012.

На виконання даного судового рішення в лютому 2012 року позивачем проводилось виставлення платіжних вимог по зазначених рахунках відповідача, в результаті чого стягнуто з рахунків відповідача у банківських установах лише борг в сумі 187,11 грн. в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості погасити податковий борг відповідача перед державним бюджетом України у повному обсязі через недостатність коштів, які перебувають у власності відповідача, податковий орган на підставі п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до п.11 ст. 10 вказаного Закону державні податкові інспекції подають до судів позови про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна.

За визначенням пп. 14.1.105 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, у цьому кодексі поняття майно вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України .

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Порядок стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна регламентовано ст. 95 Податкового кодексу України .

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України , орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абзаца 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Отже, враховуючі вищевказані положення Податкового кодексу України , ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС має право звернутися до суду щодо стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС вже зверталася з позовом до ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» про стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у його власності, та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 позов задоволено. Однак виконання даного судового рішення не призвело до погашення всієї суми податкового боргу.

Податковим кодексом України не передбачено права податкового органу звертатися з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок іншого майна, ніж грошові кошти.

При цьому, позивач не заявляв вимогу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а тому посилання позивача на п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не відповідає змісту прав податкового органу, оскільки особливістю здійснення погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є те, що керівник органу ДПС (його заступник) перед прийняттям рішення про погашення усієї суми податкового боргу звертається до суду щодо надання дозволу на такі дії.

Підпунктом 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Тобто, здійснення передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови, якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах, визначених саме Податковим кодексом України .

Пунктом 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв'язку з відсутністю у відповідача ліквідного майна рішення про опис майна в податкову заставу не приймалося. Більше того, згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутня інформація про обтяження рухомого майна ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ».

Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 89 Податкового кодексу України акт опису майна у податкову заставу не складався і майно відповідача не знаходиться у податковій заставі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС про стягнення податкового боргу з ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» в розмірі 3 047 105,72 грн. задоволенню не підлягають.

Разом із тим, пеня, нарахована 24.02.2012 в розмірі 3,12 грн. підлягає стягненню з рахунків ТОВ «Агроімпекс-ПЛЛ» у банках, оскільки дана сума не була заявлена до стягнення з рахунків відповідача у справі № 2а-1670/154/12 (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2012).

Наведене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-1670/3562/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна