Постанова

від 27.11.2013 по справі 804/9205/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/9205/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Громова М.В.

представника відповідача Хоміч Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» (далі Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області ДПС (правонаступником якої являється - Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо визнання правочину між ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» та ТОВ «ВК «Віконні системи» нікчемними;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002181520 від 17.06.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податкове повідомлення - рішення № 0002191520 від 17.06.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, направлене на адресу ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО».

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 34886090) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., з 01.01.2012р. по 30.04.2012р., з 01.09.2012 по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт від 24.05.2013р. за №1381/22-1/34886090, була проведена з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки підстави, передбачені для її проведення, визначені в п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та см. 79 ПК України, були відсутні. Позивачем також зазначено, що висновки акту перевірки від 24.05.2013р. за №1381/22-1/34886090 щодо складання угод між ТОВ «МОНТАЖ-ЕДКТРО» та його контрагентом - ТОВ «ВК «Віконні системи» без мети настання реальних наслідків є помилковими, ґрунтуються виключно на «даних інформаційних баз даних ДПС України» та акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7212/224/33972398 про результати перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи». Крім того, позивач вказує, що під час проведення перевірки ним відповідачу були надані всі передбачені законодавством первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи». Зауваження до форми і змісту податкових накладних чи інших наданих підприємством первинних документів в акті перевірки відсутні. Таким чином, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» та ТОВ «ВК «Віконні системи», відсутність як бази так і об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, є помилковими, у зв'язку із чим, податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем, підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 107-108). Представник відповідача суду пояснив, що спірні рішення винесення на підставі акту перевірки від 24.05.2013р. за №1381/22-1/34886090, за змістом якого перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «ВК «Віконні системи». Так, акти здачі-приймання робіт, які підписані ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» та ТОВ «ВК «Віконні системи», в порушення ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 9996-ІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.4, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, не містять таких обов'язкових реквізитів як зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, а також інформації щодо фактичного місця розташування приміщень в яких здійснювались електромонтажні роботи, про загальний обсяг виконаних робіт та витрати по них, відсутні. Внаслідок цього, такі акти не мають юридичної сили та доказовості для проведення записів у бухгалтерському та податковому обліках. Намір одержати дохід лише у такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності (отримання послуг), не можна розглядати як самостійну ділову мету, а відтак відсутні підстави для віднесення до складу витрат сум по отриманим послугам. В ході перевірки первинних документів, що стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, встановлено, що їх зміст та форма не дозволяє в повній мірі з'ясувати причетність виконаних робіт (наданих послуг) до фінансово - господарської діяльності ТОВ «ВК «Віконні системи». За таких обставин, відповідачем правомірно донараховані суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, і підстави для їх скасування відсутні.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої являється - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) на підставі наказу від 26.03.2013р. за №297 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» (код за ЄДРПОУ34886090) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., з 01.01.2012р. по 30.04.2012р., з 01.09.2012 по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт від 24.05.2013р. №1381/22-1/34886090 (а.с. 66-82).

За висновками вказаного акту посадовими особами відповідача були встановлені такі порушення позивача,:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 47 285,00 грн., а саме: у листопаді 2011р. - на суму 12 740,00грн., у січні 2012р. на суму 4 758,00грн., у лютому 2012р. на суму 4 128,00грн., у березні 2012р. на суму 12 108,00грн., у квітні 2012р. на суму 7 588,00грн., у вересні 2012р. на суму 5 963,00 грн.;

- п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 50 924,00грн. а саме: в 4 кварталі 2011р. на суму 14 651,00грн., в І кварталі 2012р. на суму 22 045,00 грн., в II кварталі 2012р. на суму 7 967,00грн., в III кварталі 2012р. на суму 6 261,00 грн.

На підставі Акту від 24.05.2013р. за №1381/22-1/34886090 відповідачем було винесено два податкових повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013р. № 0002191520 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 59 992,25грн. (50924,00 грн. за основним платежем та 9068,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 62);

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013р. № 0002181520 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59106,25 грн. (47285,00 грн. за основним платежем та 11821,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 89).За змістом акту перевірки підставою для таких висновків слугували судження посадових осіб відповідача щодо відсутності реального вчинення господарських операцій з придбання послуг за договорами позивача з ТОВ «ВК «Віконні системи», відсутність розумної, економічно обґрунтованої господарської мети вчинення правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході розгляду справи встановлено, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «ВК «Віконні системи» на підставі наступних документів: 1) Договорів підряду № 05/12 від 13.03.2012 р. (а.с. 17-18), № 04/12 від 03.03.2012 р. (а.с. 22-23), № 03/12 від 03.02.2012 р. (а.с. 25-26), № 40/01 від 10.10.2011 р. (а.с. 29-31), № 41/01 від 11.10.2011 р. (а.с. 34-36), № 01/12 від 09.01.2012 р. (а.с. 39-41), № 01а/12 від 16.01.2012 р. (а.с. 44-45), № 39/01 від 07.10.2011 р. (а.с. 48-50), № 06/12 від 13.03.2012 р. (а.с. 55-56) за змістом яких ТОВ «ВК «Віконні системи» (Підрядчик) зобов'язується виконати по завданню Замовника (ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО») комплекс робіт по монтажу освітлення, електропостачанню опалення, реконструкції електропостачання, електромонтажні роботи у відповідності з технічними вимогами та вихідними даними за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, а Замовник зобов'язується створити Підрядчику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат в установленому порядку та сплатити обумовлену Договором вартість (п.п. 1.1, 1.3). Вартість виконаних робіт визначається безпосередньо в Договорі (п. 2.1.). Роботи по Договору приймаються по Акту здачі - приймання виконаних робіт, який являється невід'ємною частиною Договору (п. 2.1); 2) Акти виконаних робіт, податкові накладні (а.с. 19-21, 24, 27-28, 32-33, 37-38, 42-43, 46-47). Зі змісту акту перевірки від 24.05.2013р. за №1381/22-1/34886090 також свідчить, що розрахунки за надані послуги були здійснені позивачем у безготівковій формі (а.с. 69).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Таким чином, право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення рахубної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.

Суд відмічає, що вставлення факту реального придбання платником податків товару (послуг) від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Зміст актів здачі-приймання послуг, складених за спірними операціями, копії яких наявні в матеріалах справи та дослідженні судом, не дає можливість встановити обсягу та змісту господарських операцій, зокрема наданих ТОВ «ВК «Віконні системи» з виконання комплексу робіт по монтажу освітлення; електропостачанню опалення; реконструкції електропостачання; електромонтажних робіт за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, на підставі яких сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту. Так, Акти здачі - приймання містять лише загальні положення: «виконані роботи згідно з Договором», «своєчасне виконання робіт», «якісне виконання робіт», «вартість виконаних робіт». Між тим, в них відсутня інформації щодо місця виконання робіт, що ставить під сумнів взагалі виконання таких робіт.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в усіх вищенаведених Договорах, укладених позивачем з ТОВ «ВК «Віконні системи» не зазначено повну адресу за якою будуть надаватись послуги Підрядником (вказано лише: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів), та в яких конкретно приміщеннях будуть здійснюватись роботи.

В судовому засіданні представник позивача не надав обґрунтованих та зрозумілих пояснень з приводу того, за якою адресою фактично здійснювались електромонтажні роботи та який їх обсяг.

Залучені за ініціативою позивача до матеріалів справи Розрахунки вартості виконаних робіт до Актів виконаних робіт № 759 від 11.11.2011 р., № 758 від 11.11.2011 р., № 757 від 01.11.2011 р. (а.с. 129-131) хоча і вміщують інформацію про адресу місця виконання робіт - вул. Журналістів, 11 у м. Дніпропетровську 01.11.2011 р. та 11.11.2011 р., між тим, стосуються лише частини Договорів підряду, і також не вміщують інформацію стосовно того, а в яких саме приміщення здійснювались роботи. В судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що будівля, яка знаходиться за адресою: вул. Фурналістів, 11, це багатоповерховий будинок в якому в оренду здаються офісні примішення.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що позивач не надав до суду будь - яких обґрунтованих пояснень та належних доказів того, яке взагалі відношення має ТОВ «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11, та у зв'язку із чим для нього за вказаною адресою виконувались роботи ТОВ «ВК «Віконні системи». Як свідчить з матеріалів справи, місцезнаходженням підприємства на момент розгляду справи є: м. Дніпропетровськ, вул. Саранська б. 59 кв. 3 (а.с. 57). З наявних в матеріалах справи Договорів підряду, укладених в 2011-2012 роках свідчить, що на той час місцезнаходженням підприємства було: м. Дніпропетровськ, вул. Замполіта Беляєва б. 10 кв. 46 (а.с. 55-56). Наявність договорів оренди на приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11 за перевіряємий період між позивачем та власниками офісних приміщень за вказаною адресою, судом не встановлено.

Отже суд доходить до висновку, що такі Акти здачі - приймання робіт складені всупереч нормам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту надання послуг.

З приводу доводів позивача щодо оплати послуг зазначених вище контрагентів, суд відмічає, що дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання послуг виключають встановлені законом підстави на віднесення витрат, понесених на оплати цих послуг, до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених у їх вартості, - до податкового кредиту, не дивлячись на пред'явлену позивачем податкову накладну.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем.

З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг від його контрагента - ТОВ «ВК «Віконні системи», про їх зміст та обсяг, а також ненадані жодні докази, котрі б доводили наявність розумної економічної мети в отриманні від контрагента відповідних послуг, суд погоджується з висновками відповідача щодо безтоварність господарських операцій з надання послуг за наявними документами, в тому числі податковими накладними, та порушення позивачем п. 138.8 ст. 138, , п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 ПКУ та заниження податку на прибуток на загальну суму 50 924,00 грн., п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ та заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 285,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, суд вважає, що в цій частині позову позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 ПКУ.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п.79.1 ст.79 ПКУ обставини, які є підставами для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України. Положеннями пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями п.86.1 ст.86 ПКУ визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (абз.1 п.86.1); акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати (абз.2 п.86.1); строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (абз.3 п.86.1); у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абз.4 п.86.1).

Крім того, правовідносини з приводу оформлення результатів проведених податковими органами документальних перевірок деталізовані також приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 за №34/18772 (далі - Порядок №984). Положенням п.3 Порядку №984 зазначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Як свідчить з матеріалів справи, за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було складено Акт від 24.05.2013 р. № 1381/22-1/34886090, яким були встановлені порушення норм ПК України з боку позивача (а.с. 66-82).

Враховуючи наведені обставини, з огляду на наявні у справі документи, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, оскільки проводив документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України, тобто здійснював покладену Податковим кодексом України владну управлінську функцію контролю за повнотою та правильністю справляння платниками податків податкових зобов'язань, діючи на підставі наказу на проведення перевірки, який не оскаржувався платником податку - позивачем, а відтак є чинним.

На противагу викладеним в позові доводам суд звертає увагу позивача на приписи п.86.7 ст.86 ПКУ, відповідно до яких у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абз.1 п.86.7); у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п.86.7); участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абз.3 п.86.7); рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абз.4 п.86.7).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що законодавець чітко та безумовно визначив порядок дій платника податків у разі незгоди з суттю викладених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень - податкового органу. Втім викладення податковим органом в акті перевірки власних суджень, в тому числі щодо правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобов'язань та узгоджується з визначеним Податковим кодексом України способом дій податкових органів щодо проведення перевірок діяльності платників податків.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів позивача наявними у справі доказами, суд відзначає, що діяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка полягала у вчиненні дій по складанню акту перевірки від 24.05.2013 року та викладенням у ньому висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем та його контрагеном - ТОВ «ВК «Віконні системи», цілком відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, адже відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Викладене зумовлює необхідність залишення без задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕЛЕКТРО» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева