Постанова

від 04.11.2014 по справі 820/12239/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р. Справа № 820/12239/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Короткової Н.М., відповідача - Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/12239/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за участю прокуратури Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладик-Трейд" (далі по тексту - ТОВ "Хладик-Трейд"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Індустріальна ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. № 0000562210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1048,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 839,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 209,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №0000552210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 818330,00 грн., у тому числі по податковій декларації за 2013 рік у сумі 526084,00 грн., по податковій декларації за 4 квартал 2012 рік у сумі 292246,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі №820/12239/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.06.2014 р. №0000562210 та від 17.06.2014 р. № 0000552210, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/12239/14; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Хладик-Трейд" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, в письмових поясненнях, а також представником відповідача у судовому засіданні, зазначено про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платниками податків та зборів ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора".

Посилаючись на акт Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.06.2014 р. № 1489/20-36-22-01-07/34951625, зазначив, що позивачем були порушені вимоги п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2012 р., в тому числі за 4 квартал 2012 р. на суму 292246,0 грн. та за 2013 р. на суму 526084,0 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 839,0 грн., в т.ч. за квітень 2013 р. на суму 345,0 грн., за червень 2013 р. на суму 494,0 грн.

Звертає увагу на те, що документально реалізація товару відбувалася раніше, ніж надання послуг з передпродажної підготовки товару на реалізований товар. Отже, на момент надання послуг з передпродажної підготовки товару, право власності на переданий товар знаходилося у покупців, у зв'язку з чим, витрати на надання послуг з передпродажної підготовки на реалізований товар, які понесені після моменту переходу товару від постачальника ТОВ "Хладик-Трейд" до покупців ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" не враховуються до складу валових витрат. З огляду на викладене, вважає вірними висновки акту перевірки позивача, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 р. № 0000562210 та № 0000552210.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказав на те, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" у перевіряємий період, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Вважає висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 та п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

24.09.2014 року у судовому засіданні Харківського апеляційного адміністративного суду колегією суддів задоволено клопотання прокуратури Харківської області про вступ прокуратури області у розгляд адміністративної справи №820/12239/14 для представництва інтересів держави в особі Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області в суді.

Представник прокуратури Харківської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що прокуратура Харківської області належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі її представника.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД" є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34951625, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

ТОВ "Хладик-Трейд" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100033037 від 04.04.2007 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 349516220372).

Фахівцями Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. та складено акт від 03.06.2014 р. №1489/20-36-22-01-07/34951625 (т. 1 а.с. 9-41).

З висновків акту перевірки від 03.06.2014р. № 1489/20-36-22-01-07/34951625 вбачається, що податковим органом встановлено порушення підприємством позивача вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2012 р., в тому числі за 4 квартал 2012 р. на суму 292246,0 грн. та за 2013 р. на суму 526084,0 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 839,0 грн., в т.ч. за квітень 2013 р. на суму 345,0 грн., за червень 2013 р. на суму 494,0 грн.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №0000562210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1048,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 839,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 209,75 грн. (т. 1 а.с. 49) та від 17.06.2014 р. №0000552210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 818330,00 грн., у тому числі по податковій декларації за 2013 рік у сумі 526084,00 грн., по податковій декларації за 4 квартал 2012 рік у сумі 292246,00 грн. (а.с. 47).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.06.2014 р. №0000562210, №0000552210, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції вказано на підтвердження зв`язку надання позивачу маркетингових послуг контрагентами ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" із господарською діяльність позивача у належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції не проводились. Також, зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фора" не спростована матеріалами справи, не спростовано достовірності відомостей первинних документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторони за правочинами. Вважає, що позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по взаємовідносинам із ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора"до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення 17.06.2014 р. № 0000562210 та № 0000552210 прийнято Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі висновків відповідача про порушення ТОВ "Хладик-Трейд" п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок неправомірного віднесення позивачем суми податку на додану вартість по послугам наданим ТОВ "ЕКО", які не пов'язані з господарською діяльністю, всього у сумі 839 грн., в т.ч. за квітень 2013 року на суму 345 грн., за червень 2013 року на суму 494 грн., а також висновку про порушення позивачем п. 135.2 та п. 135.4 ст. 135, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в наслідок чого до складу валових витрат неправомірно віднесено суми витрат по отриманню послуг від ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" на загальну суму 818330 грн. у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 292246 грн., за 2013 рік у сумі 526084 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, враховуючи наступне.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. № 0000552210 прийнято відповідачем на підставі висновку податкового органу про завищення позивачем витрат у період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 818330,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 рік у сумі 292246,00 грн., за 2013 рік у сумі 526084,00 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора".

Так, позивачем для здійснення основного виду господарської діяльності, роздрібної та оптової торгівлі іншими продуктами харчування, були укладені договори поставок з ТОВ "Фора" від 25.07.2011 р. № 462Х, з ТОВ "Симпатик" від 01.01.2012 р. № 10939К та з ТОВ "ЕКО" від 01.01.2012 р. № 10938К. Перехід права власності на товар, згідно умов укладених договорів поставок, здійснювався після прийняття товару та підписання накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Хладик-Трейд" укладались договори про надання послуг з ТОВ "Фора" від 22.11.2011 р. № ММ 462 Х, від 01.09.2012 р. № ММ 462 Х/2, згідно умов яких Виконавець (ТОВ „Фора") приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику (ТОВ „Хладик-Трейд") послуг, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним надані йому послуги.

Предметом даних договорів є надання замовнику маркетингових послуг, послуг щодо передпродажної підготовки товарів та послуг мерчандайзингу. Відповідно до зазначених договорів, дані угоди укладені сторонами з метою вивчення споживчого попиту на ринку та впливу на нього з метою збільшення обсягів продажу та просування товарів замовника. Надання вказаних послуг полягає у проведенні разових акцій по просуванню товару Замовника, розміщення інформації про товари Замовника на малих плакатах, в "Газеті Виконавця", розміщенні товарів на додатковому обладнанні в торгових залах гастроному, інформації на бігбордах тощо.

Також, між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Симпатик" було укладено договори про надання послуг від 01.01.2012 р. № 01/01/12-ХС, від 01.01.2013 р. № 13/01-ХС, згідно умов яких Замовник (ТОВ „Хладик-Трейд") доручає, а Виконавець (ТОВ „Симпатик") бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо Товару, поставленого Замовником згідно Договору поставки №10939Г від 01.01.2012 в торговій мережі Виконавця за напрямами, погодженими Сторонами в цьому договорі, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов Договору.

Предметом даних договорів є надання маркетингових послуг щодо товару, поставленого замовником (ТОВ "Хладик-Трейд") на підставі договору поставки від 01.01.2012 р. № 10939 К, в торговій мережі виконавця за наступними напрямками: спеціального розміщення товару замовника, вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар замовника, збір та розповсюдження інформації про товар замовника у мережах магазинів виконавця, розміщення інформації про товар на інформаційних листівках "ЕКО-пропозиція", інформація покупців, що перебувають у магазинах виконавця про товар, що випускається з використанням торгівельної марки замовника.

Крім того, між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "ЕКО" укладено договори від 01.01.2012 р. № 01/01/12-Х та від 01.01.2013 р. № 13/01-Х, згідно умов яких Замовник (ТОВ „Хладик-Трейд") доручає, а Виконавець (ТОВ „ ЕКО ") бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо Товару, поставленого Замовником згідно Договору поставки №109381" від 01.01.2012 в торговій мережі Виконавця за напрямами, погодженими Сторонами в цьому договорі, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов Договору.

Предметом даних договорів є надання маркетингових послуг щодо товару, поставленого замовником (ТОВ "Хладик-Трейд") на підставі договору поставки від 01.01.2012 р. № 10938 К, в торговій мережі виконавця за наступними напрямками: спеціального розміщення товару замовника, вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар замовника, збір та розповсюдження інформації про товар замовника у мережах магазинів виконавця, розміщення інформації про товар на інформаційних листівках "ЕКО-пропозиція", інформація покупців, що перебувають у магазинах виконавця про товар, що випускається з використанням торгівельної марки замовника.

Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що послуги з передпродажної підготовки товарів за умовами зазначених договорів між позивачем та ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" надавалися вже після реалізації продукції покупцям.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, реалізація товару відбувалася раніше ніж надання послуг з передпродажної підготовки товару на реалізований товар, оскільки на момент надання послуг з предпродажної підготовки товару право власності на товар передано до покупців.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що надані контрагентами ТОВ „ЕКО", ТОВ „Симпатик", ТОВ „Фора" послуги з передпродажної підготовки товарів, які фактично були вже реалізовані покупцям, тому не можуть бути пов`язаними з господарською діяльністю позивача, у зв'язку з чим витрати на надання послуг з предпродажної підготовки товару на реалізований товар, які понесені після моменту переходу права власності на товар від постачальника (ТОВ „Хладик-Трейд") до покупців (ТОВ "Симпатик", ТОВ „ЕКО", ТОВ „Фора") не повинні включатися позивачем до складу валових витрат.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до умов договору про надання послуг №01/01/12-ХС від 01.01.2012 року, за надання послуг, передбачених даним договором, Замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») щомісячно сплачує Виконавцю (ТОВ «Симпатик») 8% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі договору поставки №10939К від 01.01.2012 року між ТОВ «Симпатик» та ТОВ «Хладик-Трейд» за попередній місяць до надання послуг Виконавцем; 5% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі договору поставки №10939К від 01.01.2012 року між ТОВ «Симпатик» та ТОВ «Хладик-Трейд» за попередній місяць до надання послуг Виконавцем(т.1 а.с.14) .

Відповідно до умов договору про надання послуг №13/01-ХС від 01.01.2013 року, за надання послуг, передбачених даним договором, Замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») щомісячно сплачує Виконавцю (ТОВ «Симпатик») 9% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між Сторонами договору поставки за попередній місяць; 5% від суми поставленого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між Сторонами договору поставки за попередній місяць (т.1 а.с.131) .

Також, у відповідності до умов договору про надання послуг від 01.01.2012 р. № 01/01/12-Х, за надання послуг, передбачених даним договором, Замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») щомісячно сплачує Виконавцю (ТОВ "ЕКО") 8% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі договору поставки між ТОВ "ЕКО" та ТОВ «Хладик-Трейд» за попередній місяць до надання послуг Виконавцем; 5% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі договору поставки між ТОВ "ЕКО" та ТОВ «Хладик-Трейд» за попередній місяць до надання послуг Виконавцем(т.2 а.с.38) .

За умовами договору про надання послуг від 01.01.2013 р. № 13/01-Х, за надання послуг, передбачених даним договором, Замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») щомісячно сплачує Виконавцю (ТОВ "ЕКО") 9% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між Сторонами договору поставки за попередній місяць; 5% від суми поставленого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між Сторонами договору поставки за попередній місяць (т.2 а.с.32) .

Відповідно до умов договору про надання послуг від 22.11.2011 р. № ММ 462 Х між позивачем та ТОВ "ФОРА", вартість послуг, обумовлених в даному Договорі становить 8% від суми здійсненої оплати вартості товару, що посталяється Замовнику (ТОВ «Хладик Трейд») в торгівельну мережу Виконавця (ТОВ «Фора») згідно договору №462Х від 25.07.2011 року (т.1 а.с.230). Щодо укладеного між позивачем та ТОВ «Фора» договору про надання послуг від 01.09.2012 р. № ММ 462 Х/2, колегія суддів вказує на те, що визначення вартості послуги з передпродажної підготовки товару за даним договором взагалі не передбачено (т.1 а.с.234).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що від ТОВ „ЕКО" отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ "Хладик-Трейд" за 4 квартал 2012 року у сумі 306852,40 грн., за 2013 рік у сумі 559781,00 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 97919,40 грн., за 2013 року - 1228849,08 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 313,4 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 45,6% від вартості реалізованого товару.

Також, матеріалами справи підтверджено, що від ТОВ „Симпатик", отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ "Хладик-Трейд" за 4 квартал 2012 року у сумі 10253,70 грн., за 2013 рік у сумі 10994,30 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 5280,84 грн., за 2013 року - 87179,52 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 51,5 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 12,6% від вартості реалізованого товару.

Крім того, від ТОВ „Фора" отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ „Хладик- Трейд" за 4 квартал 2012 року у сумі 33589,30 грн., за 2013 рік у сумі 60536,20 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 98595,60 грн., за 2013 року - 825590,64 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 34,1 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 7 % від вартості реалізованого товару.

Позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів в обґрунтування економічного ефекту від наданих послуг, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) .

Крім того, колегія суддів зазначає, що із наданих позивачем документів щодо надання послуг ТОВ "Симпатик", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Фора" не вбачається можливим встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг, а відповідно і правомірність формування валових витрат.

Колегія суддів вказує, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити, якими особами проводились маркетингові дослідження, на якій території, протягом якого періоду, відносно якої продукції (назва, номенклатура) та інше. Дане дослідження не містить жодного аналізу конкурентного ринку та жодних рекомендацій замовнику щодо його діяльності у зв'язку із цим дослідженням.

Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ).

Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням ними. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п. 14.1.108 ст. 14 ПК України).

До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Економічна доцільність проведеного маркетингового дослідження є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу, а відтак встановлення економічних вигод при впровадженні підприємством результатів дослідження має правове значення для вирішення цього спору.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Разом з тим, підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас, разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі "Предмет договору" потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому, в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору про надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат. У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Судом апеляційної інстанції встановлена відсутність документальних свідчень про необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наказ по підприємству) із зазначенням періоду їх проведення, території, назви виду продукції, категорії потенційних споживачів тощо, документів про конкретні результати виконаних послуг та яким чином зазначені послуги вплинули на отримання підприємством доходу.

Аналізуючи надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують факти надання послуг, оскільки не визначають критерії, які використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а саме, можливі аналітичні звіти про результати впровадження маркетингової стратегії, наказ про запровадження комплексу заходів за результатами маркетингового дослідження, наказ про запровадження заходів для реалізації наданих консультантами рекомендацій.

Позивачем також не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції будь-якої інформації з приводу того, який вплив мали отримані інформаційно-консультативні та маркетингові послуги на діяльність ТОВ "Хладик- Трейд", які управлінські рішення приймалися за наслідками цих послуг та чи мали вони вплив на отримання доходу чи іншого економічного ефекту підприємством позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджено зв'язку понесених позивачем витрат по взаємовідносинам із „Симпатик", ТОВ „ЕКО", ТОВ „Фора" з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.08.2013 р. між позивачем та ТОВ "Фора" договору про надання послуг з консолідації замовлень № 139, предметом якого є консолідація та обробка замовлень за договором поставки від 25.07.2011 року.

На підтвердження реальності здійснення консолідації та обробки замовлень, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт. При цьому, а ні до суду першої інстанції , а ні до суду апеляційної інстанції позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, не надані копії замовлень, які складалися ТОВ "Фора" та направлялися позивачу на виконання умов договору від 01.08.2013 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з умовами зазначеного Договору, вартість наданих послуг, які надаються згідно даного Договору, складає:

-у разі обробки та консолідації Замовлень до Виконавця за місяць на суму, що перевищує 2000000 (два мільйони) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20%, вартість наданих послуг за місяць складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20%;

-у разі обробки та консолідації Замовлень до Виконавця за місяць на суму, що є меншою 2000000 (два мільйони) гривень 00 копійок в т.ч. ПДВ 20%, вартість наданих послуг за місяць складає 0,1 % від суми Замовлень, але не менше 70 (сімдесят) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20% та не більше 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20% (т.1 а.с.225).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що наявність копій замовлень є необхідною умовою для визначення вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з консолідації замовлень, яку необхідно сплатити.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договорами із ТОВ "Фора", яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.10.3, п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, оскільки до складу валових витрат неправомірно віднесено суми витрат по отриманих послуг від ТОВ „Симпатик", ТОВ „ЕКО", ТОВ „Фора", на загальну суму 818330 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 292246 грн., за 2013 рік у сумі 526084 грн.

Крім того, на підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги відсутність безпосереднього зв'язку понесених позивачем витрат з його господарською діяльністю по взаємовідносинам з ТОВ "ЕКО" у перевіряємий період, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України оскільки, до складу податкового кредиту ТОВ "Хладик- Трейд" неправомірно віднесено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕКО" по послугам не пов'язаним з господарською діяльністю позивача всього у розмірі 839 грн., в т.ч. за квітень 2013 року на суму 345 грн., за червень 2013 року на суму 494 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. № 0000562210 прийнято відповідачем відповідно до вимог ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 р. № 0000562210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1048,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 839,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 209,75 грн. та № 0000552210 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 818330,00 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі №820/12239/14 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/12239/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДИК-ТРЕЙД" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за участю прокуратури Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 10.11.2014 р.