Ухвала

від 12.05.2015 по справі 820/12239/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ К/800/61448/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛАДИК-ТРЕЙД»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р.

у справі № 820/12239/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛАДИК-ТРЕЙД»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

за участю прокуратури Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛАДИК-ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ХЛАДИК-ТРЕЙД») звернулось до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ від 17.06.2014 р. №0000562210 та від 17.06.2014 р. № 0000552210.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. скасовано. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «ХЛАДИК-ТРЕЙД», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р., а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Індустріальною ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ХЛАДИК-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 03.06.2014 р. №1489/20-36-22-01-07/34951625.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2012 р., в тому числі за 4 квартал 2012 р. на суму 292246,0 грн. та за 2013 р. на суму 526084,0 грн., та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 839,0 грн., в т.ч. за квітень 2013 р. на суму 345,0 грн., за червень 2013 р. на суму 494,0 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №0000562210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1048,75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №0000552210 щодо зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 818330,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для здійснення основного виду господарської діяльності, роздрібної та оптової торгівлі іншими продуктами харчування, були укладені договори поставок з ТОВ «Фора» від 25.07.2011 р. № 462Х, з ТОВ «Симпатик» від 01.01.2012 р. № 10939К та з ТОВ «ЕКО» від 01.01.2012 р. № 10938К. Перехід права власності на товар, згідно умов укладених договорів поставок, здійснювався після прийняття товару та підписання накладної.

Крім того, ТОВ «Хладик-Трейд» укладались договори про надання послуг з ТОВ «Фора» від 22.11.2011 р. № ММ 462 Х, від 01.09.2012 р. № ММ 462 Х/2, згідно умов яких виконавець (ТОВ «Фора») приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику (ТОВ «Хладик-Трейд») послуг, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги.

Предметом даних договорів є надання замовнику маркетингових послуг, послуг щодо передпродажної підготовки товарів та послуг мерчандайзингу. Відповідно до зазначених договорів, дані угоди укладені сторонами з метою вивчення споживчого попиту на ринку та впливу на нього з метою збільшення обсягів продажу та просування товарів замовника. Надання вказаних послуг полягає у проведенні разових акцій по просуванню товару замовника, розміщення інформації про товари замовника на малих плакатах, в «Газеті Виконавця», розміщенні товарів на додатковому обладнанні в торгових залах гастроному, інформації на бігбордах тощо.

Також між ТОВ «Хладик-Трейд» та ТОВ «Симпатик» було укладено договори про надання послуг від 01.01.2012 р. № 01/01/12-ХС, від 01.01.2013 р. № 13/01-ХС, згідно умов яких замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») доручає, а виконавець (ТОВ «Симпатик») бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо товару, поставленого замовником згідно договору поставки №10939Г від 01.01.2012 в торговій мережі виконавця за напрямами, погодженими сторонами в цьому договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

Предметом даних договорів є надання маркетингових послуг щодо товару, поставленого замовником (ТОВ «Хладик-Трейд») на підставі договору поставки від 01.01.2012 р. № 10939 К, в торговій мережі виконавця за наступними напрямками: спеціального розміщення товару замовника, вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар замовника, збір та розповсюдження інформації про товар замовника у мережах магазинів виконавця, розміщення інформації про товар на інформаційних листівках «ЕКО-пропозиція», інформація покупців, що перебувають у магазинах виконавця про товар, що випускається з використанням торгівельної марки замовника.

Крім того, між ТОВ «Хладик-Трейд» та ТОВ «ЕКО» укладено договори від 01.01.2012 р. № 01/01/12-Х та від 01.01.2013 р. № 13/01-Х, згідно умов яких замовник (ТОВ «Хладик-Трейд») доручає, а виконавець (ТОВ «ЕКО») бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо товару, поставленого замовником згідно договору поставки №109381" від 01.01.2012 в торговій мережі виконавця за напрямами, погодженими сторонами в цьому договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

Предметом даних договорів є надання маркетингових послуг щодо товару, поставленого замовником (ТОВ «Хладик-Трейд») на підставі договору поставки від 01.01.2012 р. № 10938 К, в торговій мережі виконавця за наступними напрямками: спеціального розміщення товару замовника, вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар замовника, збір та розповсюдження інформації про товар замовника у мережах магазинів виконавця, розміщення інформації про товар на інформаційних листівках «ЕКО-пропозиція», інформація покупців, що перебувають у магазинах виконавця про товар, що випускається з використанням торгівельної марки замовника.

Разом з тим, як вбачається з первинних бухгалтерських документів, реалізація товару відбувалася раніше ніж надання послуг з передпродажної підготовки товару на реалізований товар.

Також судами встановлено, що від ТОВ «ЕКО» отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ «Хладик-Трейд» за 4 квартал 2012 року у сумі 306852,40 грн., за 2013 рік у сумі 559781,00 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 97919,40 грн., за 2013 року - 1228849,08 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 313,4 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 45,6% від вартості реалізованого товару.

Крім того, від ТОВ «Симпатик» отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ «Хладик-Трейд» за 4 квартал 2012 року у сумі 10253,70 грн., за 2013 рік у сумі 10994,30 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 5280,84 грн., за 2013 року - 87179,52 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 51,5 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 12,6% від вартості реалізованого товару.

Також від ТОВ «Фора» отримано послуги з передпродажної підготовки товару від ТОВ «Хладик- Трейд» за 4 квартал 2012 року у сумі 33589,30 грн., за 2013 рік у сумі 60536,20 грн., тоді як реалізація товарів (морозиво в асортименті, напівфабрикати) за 4 квартал 2012 року склала 98595,60 грн., за 2013 року - 825590,64 грн., тобто за 4 квартал 2012 року послуги з передпродажної підготовки товару складають 34,1 % від вартості реалізованого товару, за 2013 рік послуги складають 7 % від вартості реалізованого товару.

Проте належними первинними документами не підтверджено обґрунтованість економічного ефекту від наданих послуг, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку).

При цьому слід зазначити, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Крім того, з первинних документів, які складені за результатами господарської діяльності між позивачем та контрагентами, не вбачається, якими саме особами проводились маркетингові дослідження, на якій території, протягом якого періоду, відносно якої продукції (назва, номенклатура) та інше. Дане дослідження не містить жодного аналізу конкурентного ринку та жодних рекомендацій замовнику щодо його діяльності у зв'язку із цим дослідженням.

Також судом апеляційної інстанції встановлена відсутність документальних свідчень про необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наказ по підприємству) із зазначенням періоду їх проведення, території, назви виду продукції, категорії потенційних споживачів тощо, документів про конкретні результати виконаних послуг та яким чином зазначені послуги вплинули на отримання підприємством доходу.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.08.2013 р. між позивачем та ТОВ «Фора» укладено договір про надання послуг з консолідації замовлень № 139, предметом якого є консолідація та обробка замовлень за договором поставки від 25.07.2011 року.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з наданих позивачем первинних документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договорами із ТОВ «Фора», яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що належним чином складеними первинними документами не підтверджено зв'язку понесених позивачем витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Симпатик», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Фора» з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛАДИК-ТРЕЙД» відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов