Постанова

від 18.11.2014 по справі 9/059-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 9/059-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Самсіна Р.І.

За участю представників:

від позивача: Платова Ю.П. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

від третіх осіб: представники не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки "Соціальний прогрес"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2012р.

у справі № 9/059-12 (головуючий суддя Сокуренко Л.В., судді Бацуца В.М., Антонова В.М.)

за позовом Всеукраїнської професійної спілки "Соціальний прогрес"

до Літківської сільської ради Броварського району Київської області

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив "Іволга"

про зобов'язання вчинити дії, скасування рішення та визнання права.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року Всеукраїнська професійна спілка "Соціальний прогрес" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Літківської сільської ради Броварського району Київської області (далі-відповідач) про зобов'язання вчинити дії, скасування рішення та визнання права.

Одночасно з позовною заявою позивачем через канцелярію суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу та третім особам проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт на земельних ділянках площами 0,74 та 0,87 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, АДРЕСА_1; накладення заборони відповідачу передавати будь-яким третім особам у власність чи користування земельні ділянки площами 0,74 та 0,87 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2012р. заяву про забезпечення позову задоволено частково; заборонено відповідачу та третім особам проведення будь-яких земляних чи будівельних робіт на земельних ділянках площами 0,74 та 0,87 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, АДРЕСА_1; в іншій частині заява про забезпечення позову залишена без задоволення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2012 року у справі №9/059-12 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2012р. у справі №9/059-12.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 09.10.2012р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального права.

Відповідач та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач та треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Інвестиційний договір (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати для потреб територіальної громади с. Літки діагностичну рентгенівську систему, виробництва компанії «General Medical MERATE S.p.A" OPERA RT20 (в комплекті: генератор G500P з вмонтованим сенсорним екраном, рентгенівська трубка E7239X 1.0/2.0 - 22.5/47 - 125kV в комплекті з 12 м кабелем, вузол прицільної рентгенографії, запобіжник опромінювання потоку, рентгенографічний стіл, інтерфейс RTX0-G500P, касетний утримувач, рухома решітка R12/L110/F120, вертикальна рентгенівська стійка RS10 з рухомою решіткою R12/L90/F180 та інтерфейсом RSX0-G500P), а відповідач зобов'язується у разі дотримання позивачем вимог чинного законодавства України передати в оренду позивачу земельну ділянку площею 2,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до п.1.2 Договору мета отримання позивачем земельної ділянки - розширення бази відпочинку для членів Всеукраїнської професійної спілки "Соціальний прогрес". Існуюча база відпочинку позивача безпосередньо межує з земельною ділянкою та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із п.2.1 та 2.2 Договору позивач оплачує та поставляє за адресою, вказаною відповідачем діагностичну рентгенівську систему. Позивач несе всі витрати, пов'язані з розробкою усієї документації для оформлення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вжити всіх достатніх та необхідних дій та заходів у відповідності до вимог чинного законодавства України для передачі позивачу земельної ділянки в оренду, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Згідно із п.5.2.1 Договору позивач зобов'язується придбати то поставити за адресою, вказаною відповідачем, діагностичну рентгенівську систему.

Відповідно до п.3.2 Договору сторони зобов'язуються не приймати односторонніх рішень, які порушують права іншої сторони.

За ствердженням позивача, на виконання умов Інвестиційного договору, ним згідно договору поставки № Ю01101007 від 10.10.2007 р. було придбано у ТОВ "Медгарант" та поставлено відповідачу діагностичну рентгенівську систему, виробництва компанії «Medical MERATE S.p.A" OPERA RT20, про що свідчить довідка відповідача вих. № 56 від 20.01.2010р.

Таким чином, як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки рентгенівського обладнання відповідно до умов Інвестиційного договору.

Зазначена рентгенівська система за актом прийому-передачі відповідачем не прийнята, в зв'язку з відсутністю необхідних документів на обладнання. Водночас, відповідач не заперечує, що вона знаходилася на його складі. При цьому, 29.10.2013р. без відома відповідача дана рентгенологічна установка була вилучена до Броварської центральної районної лікарні Київської області (лист від 25.09.2014р. №704).

Проте, на виконання п.1.1, п. 4.2.1 Договору, 12.02.2010р. рішенням Літківської сільської ради №1601-34-V "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга" ВПС "Соціальний прогрес" було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу, в межах с. Літки.

Господарським судом встановлено, що рішенням Літківської сільської ради №657-9-VI від 21.07.2011 р. скасовано вищезазначене рішення Літківської сільської ради № 1601-34-V від 12.02.2010 р. "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга".

З огляду на вищевикладене, позивач просить суду зобов'язати відповідача виконати свої зобов'язання, передбачені п.1.1 Інвестиційного договору, в частині передачі ВПС "Соціальний прогрес" в оренду земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі". Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У відповідності до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормами земельного законодавства України встановлений певний перелік документів та процедур, які необхідно здійснити особі, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки.

Позивач доказів розробки проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, або будь-яких інших звернень до Літківської сільської ради з заявами про надання ділянок в оренду до суду не надав.

Положеннями п.4.2.1 Інвестиційного договору встановлено, що відповідач зобов'язується вжити всіх достатніх та необхідних дій та заходів у відповідності до вимог чинного законодавства України для передачі позивачу земельної ділянки в оренду, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Положеннями ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст.179 ГК України).

У відповідності до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з посиланням на те, що Інвестиційний договір від 27.09.2007 р. не набув чинності, оскільки він не був затверджений рішенням Літківської сільської ради, судовою колегією в якості доказів невиконання умов Договору не приймаються з огляду на те, що спірний Договір є чинним, в судовому порядку сторонами не розірваний та не визнаний недійсним, а тому правовідносини за ним не припинилися.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що інвестиційний договір від 27.09.2007 р. є чинним, але його положеннями не встановлено строку виконання відповідачем зобов'язань щодо передачі в оренду ВПС "Соціальний прогрес" земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, то судова колегія дійшла висновку про те, що звернення позивача до господарського суду з вимогою зобов'язати Літківську сільську раду виконати, передбачені п.1.1 Інвестиційного договору, зобов'язання є передчасним.

Щодо вимоги позивача про визнання права ВПС "Соціальний прогрес" на оформлення документів для отримання земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому, порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право.

Зі змісту Інвестиційного договору від 27.09.2007р., а саме пункту 1.2, вбачається, що метою отримання позивачем спірних земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, являлося розширення, існуючої на момент укладення Договору, бази відпочинку "Іволга" для членів ВПС "Соціальний прогрес", що межує зі спірними земельними ділянками.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих будинків державної власності №883 від 10.10.2002 р. ВПС "Соціальний прогрес" купив нежилі будинки, загальною площею - 2 324,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 4,3 га.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, після набуття права власності на майновий комплекс бази відпочинку "Іволга" позивач переважну частину майна продав фізичним особам, в зв'язку з чим, станом на 11.01.2011р., з вищезазначеного майна у власності позивача залишилися лише літній будинок № 27, башта Рожновського, колодязь та огорожа, що підтверджується довідкою Комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 4 від 11.01.2011р. та відмітками приватних нотаріусів про продаж об'єктів майнового комплексу бази відпочинку "Іволга" на договорі купівлі-продажу нежилих будинків державної власності № 883 від 10.10.2002 р.

Продаж ВПС "Соціальний прогрес" частини майна, що входить до майнового комплексу бази відпочинку "Іволга", позивачем не заперечується.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що на момент звернення позивача до суду більша частина майнового комплексу бази відпочинку "Іволга" знаходиться у приватній власності фізичних осіб, які, в свою чергу, об'єдналися в Обслуговуючий кооператив "Іволга".

Вказані обставини піддають сумніву як дійсність намірів ВПС "Соціальний прогрес" отримати спірні земельні ділянки з метою розширення бази відпочинку "Іволга", так і переважне право позивача на оренду вказаних земельних ділянок.

Всупереч положенням ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, позивачем не доведено, що відповідачем було порушено його право на оформлення документів для оренди спірних земельних ділянок, оскільки в матеріалах справи відсутні рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, рішення про відмову в наданні в оренду зазначених земельних ділянок та відмова в оформленні документів для оренди земельних ділянок.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем вимога щодо визнання права ВПС "Соціальний прогрес" на оформлення документів для отримання земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

Стосовно вимоги позивача про визнання відсутнім у відповідача права на передачу будь-яким третім особам, крім ВПС "Соціальний прогрес", у власність або користування земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи з положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають наступні категорії спорів, засновані на положеннях ст. 319 Цивільного кодексу України, глав 27, 29, 33, 34 Цивільного кодексу України та глави 15 Господарського кодексу України, розділів ІІІ-V Земельного кодексу України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфїцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору

оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними

ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої

порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами

суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Крім того, статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що вимога позивача про визнання відсутнім у відповідача права на передачу будь-яким третім особам, крім ВПС "Соціальний прогрес", у власність або користування земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а за таких обставин задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про скасування рішення Літківської сільської ради щодо надання права користування третій особі, крім ВПС "Соціальний прогрес", на частину земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до положень норм чинного законодавства України підставою для оскарження рішення органу місцевого самоврядування слугують прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначеного органу, що призвело до заподіяння шкоди особі.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька позовних вимог, то позивачу необхідно викласти зміст кожної позовної вимоги.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

В даному випадку, фактичною підставою заявленої позивачем вимоги являється прийняття Літківською сільською радою спірних, на думку позивача, рішень щодо надання права користування третій особі на частину земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач повинен був зазначити у позовній заяві, яке саме рішення Літківської сільської ради порушує права та законні інтереси ВПС "Соціальний прогрес" та обґрунтувати у чому полягає таке порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Літківської сільської ради № 1601-34-V від 12.02.2010 р. "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга" ВПС "Соціальний прогрес" було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу, в межах с. Літки.

Рішенням Літківської сільської ради № 657-9-VI від 21.07.2011 р. скасовано вищезазначене рішення Літківської сільської ради № 1601-34-V від 12.02.2010 р. "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку "Іволга".

Крім того, рішенням Літківської сільської ради № 798-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р. передано гр. ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку 0,1000 га (рілля) для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу.

Рішенням Літківської сільської ради № 797-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р. передано гр. ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку 0,1000 га (рілля) для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу.

Рішенням Літківської сільської ради № 796-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р. передано гр. ОСОБА_5 безоплатно у власність земельну ділянку 0,1000 га (рілля) для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу.

Рішенням Літківської сільської ради № І207-17-VI від 17.05.2012 р. передано гр. ОСОБА_6 у власність земельну ділянку 0,1000 га (сіножаті) для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 в адмінмежах Літківської сільської ради Броварського району Київської області.

Проте, позивачем не було зазначено ні номеру, ні дати рішення Літківської сільської ради, яке, на думку позивача, підлягає скасуванню, а також третьої особи, якій вказаним рішенням було надано право користування на частину земельних ділянок площами 0,74 га та 0,87 га.

З огляду на викладене, вищезазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача привести земельні ділянки площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у первісний стан, шляхом демонтажу будь-яких об'єктів нерухомого майна, в т.ч. об'єктів незавершеного будівництва, та вивезення будівельних матеріалів та сміття, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб (ст. 373 ЦК України).

Згідно із ст. 374 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Положеннями ст. 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, частина спірних земельних ділянок на підставі рішень Літківської сільської ради № 798-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р., № 797-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р., № 797-10позачерг.-VI від 11.11.2011 р. та № І207-17-VI від 17.05.2012 р. була передана у власність фізичних осіб.

Водночас, ВПС "Соціальний прогрес" не являється ні власником, ні орендатором спірних земельних ділянок, в зв'язку з чим у позивача відсутні будь-які права щодо користування та розпорядження земельними ділянками площами 0,74 га та 0,87 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, вищезазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки "Соціальний прогрес" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2012р. у справі № 9/059-12 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2012 року у справі №9/059-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №9/059-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 20.11.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді І.А. Іоннікова

Р.І. Самсін