Ухвала

від 10.11.2014 по справі 816/3324/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р.Справа № 816/3324/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 816/3324/14

за позовом Приватного підприємства "Інженерний центр Енергоексперт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2012 року Приватне підприємство "Інженерний центр "Енергоексперт" (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Полтавській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0003452203/1526 за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7583,34 грн.,з якого за основним платежем 6066,67 грн. та штрафними санкціями на суму 1516,67 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0003452203/1526.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинами з ТОВ "Профсервіслюкс" за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2014 року №1880/16-03-22-03-08/34792977.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1,п. 198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 6067 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0003452203/1526, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7583,34 грн., у тому числі 6066,67 грн. за основним платежем та 1516,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п.198.1, п. 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Профсервіс-Люкс", у зв'язку з відсутністю реального характеру даної господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ " Профсервіс-Люкс " , з яким укладено договір поставки № 28/05/-ПЛ від 03.05.2013 року у сумі 6066,67 грн.

Матеріалами справи свідчать про те, що на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну від 05.11.2013 року № 981 на суму 36400,00 грн.,в тому числі податок на додану вартість - 6066,67 грн., видаткову накладну від 05.11.2013 року № ПЛ-05/11-1, рахунок-фактуру від 05.11.2013 року № ПЛ- 05/11-1.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з доводами в позовній заяві позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи позовної заяви про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

Стосовно доводів відповідача про відсутність документів,які підтверджують транспортування товару, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі п.44.7 ст.44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Для підтвердження даних обставин надані до справи копії товарно-транспортної накладної від 05.11.2013 року № ПЛ000345 та дорожнього листа від 05.11.2013 року № 245,які були направлені до податкового органу позивачем з запереченнями на акт.

Матеріалами справи підтверджено,що транспортування товару здійснювалося транспортним засобом позивача ГАЗ 330202,реєстраційний номер ВІ 0376 АО, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САО 028354.

Окрім цього позивачем надано до справи копію документів, що підтверджують зберігання придбаного товару,а саме угода про зберігання від 01.08.2013 року № 249/08-1,укладеного із ТОВ "Енергосервісне підприємство "Екоенерго"; акти передачі-приймання матеріальних цінностей до угоди від 05.11.2013 року; акт повернення передачі-приймання матеріальних цінностей від 28.11.2013 року, 31.12.2013 року; оборотно-сальдові відомості.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 816/3324/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.