Ухвала

від 11.11.2014 по справі 2а-9130/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 125477/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення як особі яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за 2011 рік.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є особою евакуйованою з зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3-ох мінімальних заробітних плат.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2011 року, позов задоволено частково. Визнано дії неправомірними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 3-ох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка особою евакуйованою з зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії.

Вищезазначене підтверджується матеріалами справи, а саме копією посвідченням особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення чорнобильцям ІІ категорії, виплачується в розмірі 3 мінімальні заробітні плати.

Згідно з частинами п'ять і сім статті 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, чорнобильцям ІІ категорії, становить 75 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 і № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відтак, позовні вимоги позивача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку 4 мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2011 року у справі № 2а-9130/11/0308 - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.М. Гулид

Судді В.М. Каралюс

С.М. Кузьмич