Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-9130/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 49382/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.

суддів: Шинкар Т.І., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

встановив :

У червні позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання відповідача провести перерахунки нарахування та виплати позивачу відповідно до положень ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати з урахуванням виплачених сум, позовні вимоги задовольнити в межах строку звернення до адміністративного суду.

Оскаржуваною постановою суду позов задоволено повністю. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачу, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, як це передбачено ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.12.2010 року по 22.06.2011 року включно з урахуванням виплачених сум.

Постанова мотивована тим, що згідно ст.37 Закону №796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, яка зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення становить 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що при обчисленні щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства позивачу по справі Управління керувалось Постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів, у відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням копія якого наявна у матеріалах справи, та отримує допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але у розмірі, встановленому Постановою №836, що є значно менше аніж передбачено Законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст.37 цього закону позивачу вказана щомісячна грошова допомога виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою №836, а не у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний закон.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.12.2010 року по 22.06.2011 року.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.183-2,195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 липня 2011 року у справі № 2а-9130/11 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.М. Судова-Хомюк

Судді : Т.І. Шинкар

Р.Й. Коваль