Постанова

від 20.11.2014 по справі 826/10786/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10786/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича В.М.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-Будівельна група" Дедал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна група «Дедал», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014 року: №0002652208я, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 72 565 грн. та №0002662208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 63 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 775 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року № 0002652208 та №0002662208.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі службового посвідчення серія КВ №133820 та наказу №583 від 25.02.2014, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , п. 75.1 ст. 75 , п. 79.1 , п. 79.2 ст. 79 ПК України , у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листа від 01.11.2013 року №788/26-25-09 СУ ФР ДПІ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (щодо проведення перевірки у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження №32012110070000037, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України ), головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, Когутом Сергієм Володимировичем, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АБГ «Дедал» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Адва Естейт» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки, складено Акт, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пп. 198.3 п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 , п 201.6 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 63 100 грн., в тому числі по періодам: серпень 2011 року на суму 63 100 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , п. 2.4 Положення №88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72 565 грн., в тому числі по періодам: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 72 565 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року - 72 565 грн.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0002662201 від 28.03.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 63 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 775 грн.; №0002652208 від 28.03.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 72 565 грн.

За результатами адміністративного оскарження, висновки Акта перевірки, та вище згадані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Однак, ТОВ «АБГ «Дедал» з позицією відповідача не погоджується, вважає висновки Акта та винесені податкові повідомлення рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим і звернулося з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, а позивач в свою чергу надав докази реальності та товарності угоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 , витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011 між ПрАТ «Ренесанс» (замовник) та ТОВ «АБГ «Дедал» (Підрядник) укладено договір №П06/11, предметом якого є проведення ремонтних робіт нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Воровського, буд. 24.

Пунктом 1.1. передбачено, що Замовник доручає та зобов'язуєть прийняти і оплатити, а Підрядник зобов'язується на власний ризик, використовуючи власні технічні матеріали, засоби і устаткування, в межах загальної вартості робіт, визначеної в п.2.1 цього договору, виконати ремонтні роботи нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, будинок 24, а саме: провести ремонтно-оздоблювальні роботи.

Тобто, відповідно до умов вказаного договору позивач сам мав виконати роботи, передбачені договором.

Більш того, пунктом 6.2.2. Договору № П 06/11 передбачено, що підрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядні організації лише за письмовою згодою Підрядника.

Так, між ТОВ «АБГ «Дедал» (замовник) та ТОВ «Адва Естейт» (виконавець) укладено договір №2011/07-113 від 20.07.2011 року, предметом якого є виконання капітального ремонту бізнес центру «Ренесанс» по вул. Воровського, 24, м Київ в період серпень-грудень 2011 року. Однак, позивачем не надано суду документи в підтвердження тих обставин, що ПрАТ «Ренесанс» надало письмову згоду для залучення субпідрядника для виконання робіт.

Відповідно до розділу 3 вище згаданого договору, договірна вартість та витрати по виконанню робіт за даним договором складаються по кожному акту виконаних робіт окремо, розрахунки здійснюються в безготівковій формі, остаточний розрахунок замовник проводить після підписання сторонами актів виконаних робіт.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи:

- довідки про вартість виконаних робіт: за серпень 2011 року б/н на суму 186 600 грн., у тому числі ПДВ - 31 100 грн., за серпень 2011 року б/н на суму 192 000 грн., у тому числі ПДВ - 32 000 грн., які складені ТОВ «АБГ «Дедал» та ТОВ «Адва Естейт» 29 серпня 2011 року та 31 серпня 2011 року.

- акти приймання виконаних будівельних робіт: за серпень 2011 року №01 на суму 186 600 грн., у тому числі ПДВ - 31 100 грн., за серпень 2011 року №02 на суму 192 000 грн., у тому числі ПДВ - 32 000 грн., які складені ТОВ «АБГ «Дедал» та ТОВ «Адва Естейт» 29 серпня 2011 року та 31 серпня 2011 року.

- податкові накладні: від 29.08.2011 №632 на суму 186 600 грн., у тому числі ПДВ - 31 100 грн.; від 31.08.2011 №754 на суму 192 000 грн., у тому числі ПДВ - 32 000 грн., які складені ТОВ «АБГ «Дедал» та ТОВ «Адва Естейт» 29 серпня 2011 року та 31 серпня 2011 року.

- виписки з банківських рахунків позивача про перерахування відповідних сум на користь ТОВ «Адва Естейт», відповідно до договору №2011/07-113 від 20.07.2011 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає наступне.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року було витребувано у сторін додаткові документи на підтвердження своїх доводів.

Однак, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги ухвали суду не виконані.

З матеріалів справи не вбачається ділової мети у розглядуваних операціях з огляду на факт залучення позивачем до виконання робіт ТОВ«Адва Естейт».

Хоча й залучення на умовах субпідряду додаткових ресурсів до будівництва об'єкта (у разі, зокрема, значного обсягу робіт, стислого часу для їх виконання, недостатності власних сил та засобів для їх виконання тощо) не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає звичаєвій діловій практиці.

Однак, у разі сумніву щодо наявності ділової мети у розглядуваних операціях апеляційний суд витребовував докази щодо наявності у позивача виробничої необхідності для залучення ТОВ «Адва Естейт» до виконання будівельно-монтажних робіт

Разом з тим, позивачем не надано жодного документу на підтвердження виробничої необхідності залучення контрагента для виконання робіт власними силами, а з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях.

Також не надано документів про згоду ПрАТ «Ренесанс» на залучення субпідрядника ТОВ «Адва Естейт» для виконання будівельних робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів також неможливо дослідити обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже платник повинен розуміти, що господарський договір породжує у тому числі й податкові наслідки, пов'язані з його виконанням. Обираючи контрагента, платник був вільним у виборі, а тому повинен був проявити такий ступінь обережності, що дозволить йому розраховувати на належну поведінку контрагента, у тому числі й у сфері податкових правовідносин.

Однак, в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження щодо того, якими критеріями позивач керувався, обираючи ТОВ «Адва Естейт» в якості виконавця підрядних робіт, які розумні заходи були вжиті Товариством з метою перевірки ділової репутації, досвіду у відповідній сфері, встановлення гарантій виконання зобов'язань тощо контрагента.

Також, позивачем не надано суду документів на підтвердження тих обставин, що контрагент позивача ТОВ «Адва Естейт» має відповідні ліцензії на виконання будівельних робіт.

Крім того, з наявних документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договорами підряду, укладеними позивачем з ТОВ «Адва Естейт», зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином Товариством було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

Аналізуючи акти приймання виконання будівельних робіт №1 та №2 за серпень 2011 року колегія суддів зазначає наступне.

Так, з вказаних актів не вбачається який обсяг матеріалів пішов на виконання конкретної будівельної роботи, крім того, у вказаних актах не міститься інформації за який конкретно термін часу яка саме робота була виконана та ким.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач посилається на необхідність залучення ТОВ «Адва Естейт» для виконання своїх зобов'язань перед ПрАТ «Ренесанс» та надає акти прийнятих будівельних робіт №1 та №2 (які підписані ПрАТ «Ренесанс» та ТОВ «АБГ «Дедал»), однак, вказані акти не підтверджуються, що будівельні роботи були виконані саме ТОВ «Адва Естейт», так як акт приймання виконаних робіт №1 був складений 01 серпня 2011 року, а акт №2 - 23 серпня 2011 року, тоді як акти №1 та №2 про виконання будівельних робіт залученим субпідрядником ТОВ «Адва Естейт» біли складені лише 31 серпня 2011 року.

Таким чином, документи, які складені ПрАТ «Ренесанс» щодо належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №П06/11 (в тому числі лист-відгук про компанію позивача №54/03-14 від 18.03.2014 року) не є належним підтвердженням товарності та реальності господарських операцій за спірним договором з ТОВ «Адва Естейт».

Разом з тим, не можуть бути прийняті до уваги фотокартки, надані позивачем, так як вони жодним чином не доводять реальність виконання своїх зобов'язань спірним контрагентом.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин систематичного придбання позивачем техніки з її наступним поверненням, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було податковим органом було встановлено наступне.

Так, відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, не підтверджені господарські операції ТОВ «Адва Естейт» з контрагентами, зокрема за серпень 2011 року, у зв'язку з тим, що підприємством не надано їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва, а за результатами виходу за податковою адресою встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Адва Естейт» та його посадових осіб. У зв'язку з наведеним, ТОВ «Адва Естейт» віднесено за серпень 2011 року до категорії - транзитер.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПрАТ «Ренесанс» жодним чином не доводять реальність та товарність укладеної угоди х ТОВ «Адва Естейт».

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача надав суду службову записку №257/26-58-22-08 від 19.11.2014 року з якої слідує, що провести перевірку спірного контрагента неможливо у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням, разом з тим, відповідно до даних АІС «Податковий блок» у ТОВ «Адва Естейт» відсутні ліцензії на виконання будівельних робіт, в тому числі по капітальному ремонту БЦ «Ренесанс». Разом з тим, позивачем таких документів ні до перевірки, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій не надано.

Матеріалами справи підтверджено лише виконання позивачем своїх зобов'язань перед Замовником ПрАТ «Ренесанс», однак, це жодним чином не спростовує висновок відповідача про безтоварність угоди з ТОВ «Адва Естейт». Належних та допустимих документів на підтвердження реальності спірного договору позивачем не надано.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач в порушення вимог ст.71 КАС України документів на виконання ухвалу суду та на підтвердження своїх доводів суду не надав.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-Будівельна група «Дедал» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року - скасувати .

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-Будівельна группа "Дедал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 20 листопада 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.