Постанова

від 19.11.2014 по справі 910/1136/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 910/1136/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:Цюра П.С., дов. б/н від 07.12.2013р.; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явився; від третьої особи 3:Федоровський В.Г., дов. №243 від 17.09.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі господарського суду№910/1136/14 міста Києва за позовомСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до 1.Державної виконавчої служби України; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпайр" треті особи 1.Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія"; 2.Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"; 3.Фонд державного майна України провизнання недійсними прилюдних торгів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2014р. (складене 27.05.2014р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі №910/1136/14, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2014р. задоволено клопотання заявника касаційної скарги про відновлення строку на її подання, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.11.2014р. №02-05/511 у зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К., для розгляду справи №910/1136/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.11.2014р. представник Фонду державного майна України підтримав вимоги касаційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпайр" заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання наказу господарського суду Львівської області №31/282 від 11.07.2011р., виданого на виконання рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2009р. у справі №31/282 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 14 000 000грн. - заборгованість за кредитом, 382 161,20грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 277 770,50грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 012,42грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 25 500грн. - державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27774791.

В ході виконавчого провадження проведено опис та арешт майна, визначено його початкову ціну реалізації та передано на реалізацію торгівельній організації.

08.07.2013р. відбулись спірні прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ПАТ "Львівська вугільна компанія", а саме: нежитлових приміщень (під літ. А) загальною площею 403,00 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі будинку №10-А за адресою: м. Київ, просп. М.Бажана, про що складено протокол №11-0955/13, відповідно до якого переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпайр".

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушеного права згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІУ) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за №865/4158 (далі - Інструкція).

Цим Законом визначені загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону №606-ХІУ та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до положень наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 (далі - Тимчасове положення).

За змістом Тимчасового положення прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2). Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням .

Господарськими судами попередніх інстанцій таких порушень не встановлено.

Також господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням правової позиції Верховного Суду України вірно визначились, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі №910/1136/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі №910/1136/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Мирошниченко