Ухвала

від 10.11.2014 по справі 820/8718/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/5172/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Сиротенка С.Є.

відповідача - Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013

у справі № 820/8718/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001282201 від 29.05.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Енергосервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт № 1614/22.1-07/30592278 від 13.05.2013, в якому зафіксовані порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 981 433 грн., в т.ч.: за травень 2012 року в сумі 739 215 грн., за червень 2012 року в сумі 242 218 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 472 150 грн., в т.ч.: 981 443 грн. основного платежу та 490 717 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по придбаним ТМЦ у ПП «Рест-профі» в квітні 2012 року на суму 56 667 грн. та ПП «Ансі-Україна» на суму 924 765 грн., в т.ч. у січні 2012 року на суму 37 023 грн., у травні 2012 року на суму 813 168 грн., у червні 2012 року на суму 74 574 грн. на підставі податкових накладних, виписаних цими контрагентами, по яких встановлено відсутність факту реального вчинення фінансово-господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПП «Рест-профі» було укладено договір № 09/04-1 від 09.04.2012, за умовами якого ТОВ «Енергосервіс» придбав у ПП «Рест-профі» технологічний транспортний засіб - трактор ХТЗ 17021 за ціною 340 000 грн., в т.ч. ПДВ - 56 666,67 грн.

Факт виконання даного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: платіжним дорученням, актом приймання-передачі, податковою та видатковою накладними.

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Ансі-Україна» (постачальник) були укладені наступні господарські договори на поставку кабельно-провідникової продукції: № 14/12 від 19.12.2011, № 10/06 від 11.06.2012, № 14/05 від 29.05.2012, № 15/06 від 22.06.2012, № 14/06 від 22.06.2012, № 16/06 від 22.06.2012, № 13/06 від 22.06.2012, № 12/06 від 15.06.2012, № 08/06 від 07.06.2012, № 01/06 від 01.06.2012, № 03/01 від 01.03.2012, № 17/05 від 29.05.2012, № 05/04 від 11.04.2012, № 07/05 від 10.05.2012, № 28/05 від 28.05.2012, № 12/05 від 16.05.2012, № 02/05 від 07.05.2012, № 06/03 від 16.03.2012, № 09/05 від 16.05.2012, № 11/05 від 16.05.2012, № 16/05 від 18.05.2012, № 03/05 від 07.05.2012, № 10/05 від 16.05.2012, № 04/05 від 07.05.2012 з відповідними специфікаціями та переліками.

Факт виконання укладених договорів з зазначеним контрагентом судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків.

За результатами здійснення господарських операцій сплачений податок на додану вартість позивачем було віднесено до податкового кредиту спірного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що придбані товари були використані в господарській діяльності позивача; документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі позивача; господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами були направлені на реальне настання правових наслідків.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «Рест-профі», ПП «Ансі-Україна»), що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними є правомірним формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний